Дієтична програма, розроблена знаменитим ізраїльським дієтологом Кімом Протасовим, є однією з найдовших дієт — тривалість дієти Протасова становить рівно п’ять тижнів. При цьому, як стверджує «автор» дієти, за цей досить тривалий термін можна позбутися не тільки від зайвих кілограмів, але і від деяких шкідливих звичок, в чималому ступені сприяють збільшенню маси тіла — наприклад, звички до постійного переїдання і вживання солодкого у великих кількостях .

Як дотримувати дієти Протасова

Хоча дієтична програма і розрахована на цілих п’ять тижнів, режим харчування, що передбачається дієтою Протасова, максимально простий. Тривалість першого етапу дієти Протасова становить два тижні: протягом чотирнадцяти днів в їжу можна вживати тільки деякі молочні продукти і свіжі овочі в будь-якій кількості (рекомендоване співвідношення молочних продуктів та овочів — один до одного, тобто кількість овочів і, наприклад, сиру, вживане в день, має бути однаковим).

З молочних продуктів дозволені знежирений сир, нежирний натуральний йогурт без підсолоджувачів і ароматизаторів, нежирний кефір. Від інших молочних продуктів — у тому числі фруктових йогуртів та молочних коктейлів, солодкої сирної маси з родзинками, глазурованих сирних сирків — необхідно відмовитися. Не рекомендовано при дієті Протасова і вживання бринзи і солоних сортів сиру. Крім того, молочні продукти і свіжі овочі можна доповнювати одним вареним яйцем і трьома яблуками в день.

Другий етап дієти Протасова — третя, четверта і п’ята тижні. Протягом цього періоду часу кількість уживаних молочних продуктів можна скоротити, додавши в раціон пісне (нежирне) м’ясо — яловичину або біле куряче м’ясо, рибу. У день можна вживати не більше трьохсот грамів м’яса, яке найкраще відварювати або готувати на пару. Саме на другий етап дієти доводиться максимально швидке зниження ваги.

Обов’язкова умова всієї дієти Протасова, а не тільки першого її етапу — збільшення кількості вживаної рідини: у день необхідно випивати не менше двох літрів води або зеленого чаю, дуже корисного при схудненні.

Переваги і недоліки дієти

Незважаючи на свою тривалість, дієта Протасова, без сумніву, може вважатися щадним режимом харчування для повноцінного схуднення без шкоди для здоров’я: дотримання правил дієти Протасова не викликає болісного почуття голоду, характерного для дуже багатьох дієт. Секрет такого «щадного» властивості дієти Протасова полягає в підвищеному вмісті продуктів, багатих на клітковину, в раціоні: клітковина не тільки сприяє нормалізації травлення і поліпшенню обміну речовин, але і швидко «заповнює» шлунок, дозволяючи вживати менше калорій і при цьому довше не відчувати голоду . Ще одна важлива гідність дієти Протасова полягає в тому, що на цілих п’ять тижнів з раціону повністю виключаються продукти з підвищеним вмістом простих вуглеводів (зокрема будь-які солодощі), і це допомагає позбутися від звички зловживати солодким.

При правильному дотриманні основних принципів дієти Протасова ризик утворення нестачі яких поживних речовин відсутня: у продуктах, дозволених дієтичної програмою, присутні всі необхідні організму поживні речовини — білки, «складні» вуглеводи і, в невеликій кількості, тваринні жири.

Єдиний, мабуть, мінус дієти Протасова — це те, що підходить такий режим харчування далеко не кожній людині. Наприклад, дієта Протасова заборонена для людей з алергією на лактозу (кисломолочні продукти).

Як вийти з дієти Протасова

Щоб закріпити досягнуті результати, дуже важливо не повертатися до звичного режиму харчування відразу ж після закінчення дієти Протасова. Вихід з дієти займає ще кілька тижнів, і головне його умова — це поступове збільшення кількості жирів у щоденному раціоні. Зокрема, протягом першого тижня після закінчення дієти Протасова можна почати додавати в овочеві салати оливкове масло, включити в раціон горіхи — натуральні джерела корисних для організму жирів. Кількість уживаних у день жирів не повинна перевищувати сорока грамів.

Грейпфрутова дієта існує вже давно, перші згадки про неї відносяться до тридцятих років минулого століття. Оскільки дієта придбала популярність завдяки голлівудським знаменитостям, її також називають «голлівудської дієтою». Як не дивно, але грейпфрутова дієта пройшла випробування часом, і хоча інформація про неї передається з вуст у вуста, по Інтернету і в пресі, її автор залишається невідомим.

Грейпфрутова дієта — це короткострокова програма харчування, розрахована на швидкий результат і гарантує втрату двох-чотирьох кілограмів за тиждень. Ця дієта заснована на дії «чарівного» ферменти у складі грейпфрута, який, в поєднанні з невеликою кількістю білка, викликає спалювання жиру і втрату ваги. Грейпфрутова дієта відноситься до так званих «бліц-» або «експрес-дієт», і втрата ваги в основному відбувається за рахунок виведення рідини, а не жиру, тому скинуті кілограми зазвичай повертаються при поновленні звичного раціону харчування.

Більшість версій грейпфрутової дієти обіцяють схуднення на чотири-п’ять кілограмів за дванадцять днів. Якщо вам потрібно скинути більше чотирьох-п’яти кілограмів, після дванадцяти днів потрібно зробити дводенну перерву, а потім можна повторити курс. Деякі версії дієти підкреслюють необхідність занять фітнесом, в інших фітнес необов’язковий. Довгостроковий контроль ваги не входить у завдання грейпфрутової дієти.

Грейпфрутова дієта: дозволені продукти

У більшості версій грейпфрутової дієти невелика кількість деяких продуктів необхідно вживати на сніданок, обід, вечеря і перед сном. Також рекомендується пити чорну каву і багато води протягом дня.

Зразкове меню:

 

• Сніданок: два яйця, дві скибочки бекону, чорна кава, половина грейпфрута або склянку грейпфрутового соку.
• Обід: салат зі свіжих овочів, м’ясо (в необмеженій кількості), половина грейпфрута або склянку грейпфрутового соку.
• Вечеря: червоні або зелені овочі (крім крохмалистих овочів, таких як горох, квасоля, кукурудза, солодка картопля) або салат, м’ясо або риба (в необмеженій кількості), половина грейпфрута або склянку грейпфрутового соку.
• Перекус перед сном: стакан знежиреного молока.

 

Грейпфрутова дієта допускає споживання будь-якого масла (в тому числі вершкового) і заправок для салатів, а також приготування їжі будь-яким зручним способом (у тому числі жарення). Грейпфрутовий сік повинен бути несолодким. Перекус дозволяється тільки в другій половині дня, після обіду. Протягом дня рекомендується випивати до восьми склянок води.

Грейпфрутова дієта: принцип дії

Ця дієта з низьким змістом вуглеводів і помірним вмістом білків відноситься до низькокалорійним дієтам зі споживанням 800-1000 калорій на добу. При такому різкому обмеженні споживання калорій більшість людей втрачає вагу — з грейпфрутами або без них. На жаль, немає жодного наукового обгрунтування дії грейпфрутової дієти, як немає інформації про це таємничому чудо-ферменту, що сприяє втраті ваги (невідомо також, чому він міститься саме в грейпфруті, а не в інших цитрусових).

Однак недавнє дослідження показало, що вживання грейпфрутів дійсно сприяє втраті ваги: у раціон учасників дослідження ввели половину грейпфрута або склянку свіжовичавленого грейпфрутового соку з кожним прийомом їжі, і через дванадцять тижнів всі учасники втрати як мінімум два кілограми, а деякі — п’ять кілограмів . На думку вчених, грейпфрут тільки підсилив дію корисних продуктів, з яких складався раціон учасників, а також сприяв зниженню рівня інсуліну. Крім того, учасники експерименту «незначно посилили» фізичну активність, що також сприяло втраті ваги.

Грейпфрут — дуже поживний низькокалорійний фрукт (містить 66-84 калорій на порцію), багатий вітаміном С і клітковиною, але не варто шукати в ньому таємниче речовина-спалювач жиру. Низький глікемічний індекс, високий вміст клітковини і низька калорійність, характерні для грейпфрута, сприяють зниженню рівня інсуліну і, як наслідок, насиченню і контролю апетиту. Саме на цьому заснований механізм дії грейпфрутової дієти.

Грейпфрутова дієта: їжа для роздумів

Висновок експертів одностайний: не зв’язуйтеся з грейпфрутової дієтою. Хоча живильний грейпфрут, безумовно, може і повинен входить в здоровий раціон харчування і програму схуднення, він не володіє ніякими особливими унікальними властивостями спалювання жиру. Якщо ви любите грейпфрут, включите його в щоденне меню. З’їдайте половину грейпфрута або випивайте склянку грейпфрутового соку перед їжею — це сприяє швидкому насиченню, завдяки чому ви зможете знизити споживання калорій, що в довгостроковій перспективі веде до стабільної втрати ваги. Дієтологи рекомендують звернути увагу на рожевий грейпфрут, багатий бета-каротином.

Дітям необхідний особливий догляд за шкірою — якщо ніжна шкіра дитини схильна до появи висипів або інфекцій або страждає від неминучих в ранньому віці синців і шишок. Під час вагітності особливу увагу догляду за шкірою необхідно приділяти і жінкам, які можуть зіткнутися з новими проблемами — в період вагітності і лактації шкіра стає особливо уразливою, а деякі косметичні інгредієнти небезпечні для здоров’я майбутнього малюка.

Догляд за шкірою під час вагітності та грудного вигодовування

 

• Яких косметичних інгредієнтів необхідно уникати під час вагітності?

 

На час вагітності краще відмовитися від косметики, до складу якої входять саліцилова кислота, перекис бензоїлу і ретиноїди. Перші два інгредієнти часто містяться у складі консілеров і тональної основи під макіяж. Якщо шкіра схильна висипань прищів, краще вибирати косметику без вмісту олій, які можуть засмітити пори і привести до акне.

 

• Як позбутися відчуття сверблячки під час вагітності?

 

почервонілі, свербляча шкіра — цілком поширена проблема, з якою стикаються багато жінок під час вагітності. Через розтягнення шкіра стає сухою, з’являється свербіння, позбутися якого можна, користуючись лосьйоном або зволожуючим засобом з каламін. Якщо ці засоби не допомагають, краще звернутися до дерматолога, який може прописати крем зі стероїдами. Якщо ж поява свербежу супроводжується утворенням пухирів, необхідно відразу ж звернутися до лікаря — такі утворення на шкірі можуть свідчити про захворювання, яке може зашкодити здоров’ю майбутньої дитини.

 

• Якими продуктами проти акне можна користуватися під час лактації?

 

Деякі препарати для лікування акне, в тому числі еритроміцин і азитроміцин, безпечні для жінок, які годують груддю, а от від використання тетрацикліну краще відмовитися. Найкраще, однак, проконсультуватися з лікарем перш, ніж приймати будь-які ліки.

• Чи можна користуватися засобами для автозагара і фарбами для волосся під час вагітності?

 

Дерматологи стверджують, що кошти для створення штучної засмаги безпечні під час вагітності, оскільки залишаються на поверхні шкіри. Дослідження показують, що і фарби для волосся теж безпечні — проте краще всього фарбувати волосся під час другого триместру вагітності, коли плід найменш вразливий.

• Чи можна користуватися сонцезахисною косметикою під час вагітності?

 

Вагітним жінкам ні в якому разі не можна нехтувати сонцезахисною косметикою — вони особливо чутливі до сонця. За даними дерматологів, ризик викидня під час другої вагітності підвищується в десятки разів при появі меланоми під час першої вагітності.

Догляд за дитячою шкірою

• Чи потрібні дитині сонцезахисні окуляри?

 

Абсолютно! Насправді очі дітей набагато чутливіше до сонця, ніж очі дорослих — і до того ж діти дуже багато часу проводять на відкритому повітрі. Вибирати сонцезахисні окуляри для дитини найкраще після консультації з лікарем.

• Чи безпечно алое віра для дитини?

 

Алое віра безпечно для шкіри навіть новонароджених і особливо корисно при появі сонячних опіків, висипу або укусів комах.

• Як захистити дитину від сонячних опіків?

 

Оскільки використання сонцезахисної косметики не рекомендовано для дітей молодше 6 місяців, дуже важливо захистити шкіру новонародженого від сонця за допомогою одягу. Найкраще підходить одяг з натуральної бавовни щільного плетіння, що закриває руки і ноги. Не варто забувати про те, що деякі ліки збільшують чутливість до ультрафіолету.

• Яка косметика краще всього підходить для маленьких дітей?

 

Найкраще вибирати косметичні засоби, призначені спеціально для дітей, і не користуватися милом, висушує шкіру. При виборі засобів для новонароджених краще всього проконсультуватися з педіатром і регулярно оглядати шкіру дитини на предмет виявлення ознак алергічної реакції.

Чи знали ви, що при народженні в організмі дівчаток вже зберігаються всі яйцеклітини, які будуть необхідні тілу в майбутньому? Їх кількість сягає півмільйона, і всі ці яйцеклітини зберігаються в яєчниках, кожна — в окремому фолікулі. З віком організм дівчаток починає виробляти різні гормони, які впливають на дозрівання яйцеклітин. Саме в цей момент починається самий перший менструальний цикл — цикл, який буде тривати протягом усього життя жінки аж до кінця менопаузи.

Основи біології: початок циклу

Менструальний цикл — результат безлічі біохімічних реакцій в організмі жінки, що починаються, подібно до ланцюгової реакції, з гіпоталамуса. Гіпоталамус — ділянка мозку, відповідальна за ряд функцій організму, в тому числі за відчуття голоду і спраги, сон, лібідо, роботу ендокринної системи. У гіпоталамусі виробляється фактор, що стимулює вивільнення фолікулостимулюючого гормону з гіпофіза. Фолікулостимулюючий гормон і лютеїнізуючий гормон, що виробляються гіпофізом, в свою чергу активують процес дозрівання яйцеклітини.

Процес дозрівання яйцеклітини супроводжується підвищеним виробленням ще одного гормону, естрогену. Протягом усього періоду дозрівання яйцеклітини, що становить близько семи днів, все більша і більша кількість естрогену проникає в кров. Гормон естроген викликає потовщення внутрішнього шару матки і зміна складу слизу церквіального каналу. Коли рівень гормону естрогену в крові досягає певного показника, гіпоталамус починає виробляти фактор, що прискорює вивільнення з гіпофіза лютеїнізуючого гормону. Під впливом високого рівня цього гормону один з фолікулів лопається, випускаючи дозрілу яйцеклітину. Цей етап називають овуляцією (багато протизаплідні препарати блокують різкий викид лютеїнізуючого гормону, тим самим перешкоджаючи овуляції).

Овуляція

З наближенням овуляції приплив крові до яєчників збільшується і, унаслідок скорочення зв’язувань, яєчник переміщається ближче до фаллопієвій трубі — що, в свою чергу, полегшує процес потрапляння дозрілої і готової до запліднення яйцеклітини в трубу. Безпосередньо перед настанням овуляції в шийці матки виділяється густа, клейка секреція — слиз, що сприяє переміщенню сперматозоїдів до яйцеклітини. Відстеження кількості виділюваної секреції щодня сприяє визначенню найбільш відповідного часу для зачаття дитини. До середини циклу у деяких жінок можуть виникати судоми або інші неприємні відчуття. Відразу ж після овуляції підвищується базальна температура, залишаючись на кілька градусів вище норми протягом декількох днів перед початком наступної менструації.

Усередині фаллопієвій труби за допомогою мініатюрних «війок» яйцеклітина поступово просувається у напрямку до матки. Вже в цей час яйцеклітина може бути запліднена — у цьому випадку настає так звана трубна, або позаматкова вагітність. Запліднення сперматозоїдом яйцеклітини поза матки — випадок досить рідкісний. Розвиток заплідненої яйцеклітини і перетворення її в зростаючий ембріон всередині фаллопієвій труби або де завгодно, але не в матці небезпечно для здоров’я і життя завагітніла жінки. Як правило, в результаті поступового розвитку ембріона тканини фаллопієвій труби рвуться, що призводить до внутрішньої кровотечі і необхідності термінового хірургічного втручання.

Багато жінок заздалегідь планують вагітність, відстежуючи період овуляції і використовуючи цю інформацію для того, щоб уникнути небажаної вагітності або, навпаки, збільшити шанс зачаття.

Зміни матки

У період часу між серединою циклу і початком менструації фолікул, в якому визрівала яйцеклітина, перетворюється в так зване жовте тіло. Жовте тіло виробляє гормони естроген і прогестерон, необхідні для нормального розвитку вагітності. Деякі препарати для штучного переривання вагітності блокують вироблення прогестерону, тим самим стимулюючи викидень. Якщо запліднення яйцеклітини сперматозоїдом не відбувається, на місці жовтого тіла в результаті його зворотного розвитку утворюється так зване білувате тіло.

Естроген і прогестерон іноді називають «жіночими» гормонами, однак вони — хай і не в такій кількості — присутні і в організмі чоловіка. Прогестерон, зокрема, відповідає за покриття поверхні слизової оболонки матки, ендометрію, секрецією залоз, розташованих в самій слизовій. Якщо запліднення яйцеклітини і прикріплення заплідненої яйцеклітини до стінки матки не відбувається, спіральні артерії матки «закриваються», блокуючи приплив крові до поверхні слизової оболонки. Кров надходить у венозні розширення і, разом з відшаровується слизової, утворює менструальна кровотеча. Як правило, менструальний період триває від чотирьох до восьми днів, проте протяжність його може варіюватися протягом життя жінки в залежності від безлічі різних факторів.

Гомеопатією називають систему лікування малими, часто прийнятими дозами ліків , які у великих дозах викликають у здорових людей явища, схожі з симптомами самої хвороби. Слово гомеопатія походить від двох грецьких слів: homoios — подібний, однаковий; pathos — страждання. В основі гомеопатії лежить принцип лікування подібного подібним. У працях знаменитого середньовічного лікаря Парацельса вже висвітлювалися ідеї гомеопатії. Однак засновником сучасного методу вважається німецький вчений Самюель Ганеман.

У 1790 році в руки Ганемана потрапило твір «Materia medica» Вільяма Калленом, англійського лікаря. Ганеман переклав цю працю з англійської мови. Деякі ідеї зацікавили його, а деякі викликали сумніви. Вчений почав проводити цілий ряд дослідів по вивченню ліків на здоровий організм людини. Результати дослідів переконали його в тому, що лікарські речовини викликають в організмі такі ж явища, як і хвороби, проти яких діють ці ліки. Він зауважив, що малі дози діють інакше, ніж великі. Крім того, малі дози іноді діють не просто інакше, а значно сильніше. Завдяки виконаній роботі Ганеман встановив «закон подібності» у дії ліків. До речі, один їх перших дослідів з хініном учений проробив над самим собою.

Перша згадка про гомеопатії в Росії відноситься до 1824 року, перші лікарі-гомеопати в Російській державі проводили серйозні дослідження і писали наукові праці. Взимку 1830 року в країні лютувала епідемія холери. Лікарі-гомеопати брали активну участь у боротьбі з цією хворобою, але епідемія наростала і лікувати хворих ставало все важче. Тоді лікарі-гомеопати прийняли рішення написати лист до Німеччини доктору Ганеману з проханням про допомогу. Ганеман відгукнувся на заклик про допомогу російських лікарів, він уважно проаналізував всі описані симптоми хвороби і порекомендував використовувати для лікування камфору, арсенік, вератрум і купрум. Результат застосування цих засобів виявився чудовим. Згодом ці кошти стали застосовувати у всьому світі при епідеміях холери.

Великий внесок у розвиток гомеопатичних методів лікування в Росії вніс доктор Даль. Спочатку Даль був налаштований до гомеопатії скептично і навіть належав до великого числа лікарів того часу, які ополчилися проти гомеопатії. Проте спостереження за дією гомеопатичних препаратів на організм людини і численні випадки лікування від різних хвороб змусили Даля змінити свою точку зору. Завдяки лікуванню власного сина, Даль остаточно став захисником і прихильником гомеопатії. Даль займав пост правителя канцелярії в Міністерстві Внутрішніх Справ, завдяки його ініціативі вдалося відкрити при лікарні для робітників спеціальне гомеопатичне відділення, розрахованого на 50 ліжок.

Перша спроба утворення гомеопатичного суспільства в Росії була здійснена в 1858 році за задумом лікаря-гомеопата Дерікера, але ця спроба була невдалою і провалилася. Лише в 1870 році вдалося створити Санкт-Петербурзьке Товариство лікарів-гомеопатів, яке користувалося підтримкою царської сім’ї і заступництвом вищих верств духовенства. Завдяки діяльності цього товариства стала видаватися газета для лікарів-гомеопатів, відкривалися гомеопатичні аптеки, а гомеопатичні методи застосовувалися для лікування різних хвороб. Крім того, на всьому протягу діяльності товариства лікарі-гомеопати займалися благодійною діяльністю і надавали посильну допомогу Червоному Хресту.

На протязі наступних століть гомеопатія в Росії розвивалася активно і успішно. Але в 1968 році з’являється сумнозвісний наказ № 610, який забороняв викладати гомеопатію, видавати гомеопатичну літературу, продавати гомеопатичні препарати, науково-практичне гомеопатичне товариство в Москві було розформовано. Лікарі-ентузіасти боролися за скасування цього наказу і за відродження гомеопатії в країні. В даний час гомеопатія є офіційно визнаним методом лікування, дозволеним до застосування в Росії. Створений і ефективно працює Федеральний центр по гомеопатії і традиційній медицині.

Протягом довгої історії розвитку гомеопатії, вдалося довести ефективність застосовуваних гомеопатичних методів лікування, багатьом людям гомеопатія допомогла вилікуватися від важких хвороб і врятувала життя. Крім глибоких знань гомеопатія вимагає від лікаря інтуїції і таланту. Потенціал розвитку гомеопатії не вичерпаний. Вчені, які займаються дослідженнями, переконані, що в майбутньому завдяки гомеопатії вдасться перемогти багато серйозні хвороби.