На прикладі свого вузу я хотів би розказати про методику викладання у вузі.

Її я оцінюю як жаливу, якщо навіть не катастрофічну.

Так, деякі викладачі роблять все нормально і покрокову тобі допомагають, якщо мова йде, наприклад, про лабораторні роботи. Але ж більшість просто собі подає матеріал, їм всеодно, встигаєш ти чи ні хоча б записати, і йдуть собі далі.

Нещодавно в мене була взагалі цікава ситуація. Мені дають контрольну роботу, на листочку зображено якісь картинки і потрібно сказати – вірно це чи ні. Про що йде мова там, я і досі не зрозумів. Питав у викладача, а він не допомагає. То наугад собі “тикнув пальцем”. Але ж мені це ой як не подобається.

Далі мова йде про книжки. Викладачі не збираються навіть писати книжки. З деяких предметів взагалі радять шукати інформацію в інтернеті, ще й англійською мовою, оскільки польською матеріалів часто немає. І потім те все всодно вимагається. То напишіть же книжку, в якій буде все зібрано, і по якій можна буде вчити. Ні, цього немає. Часто єдиним джерелом інформації є лекції, на яких практично ніколи не встигаєш записати або ж запам’ятати хоча б невелику частину інформації. Чомусь дають завжди ну дуже багато інформації, і так практично всі викладачі.

Про методички чи щось типу такого навіть мріяти не приходиться. Як диплом писати взагалі? Яка його структура? Де це все розписано? А цього немає взагалі =( Трагедія, одним словом. Що б не казали, та в Україні писались методички, книжки і т.д. Навіть викладачі з мого університету (навіть там не професори, а звичайні кандидати наук або ж асистенти) писали досить багато і книжок, і методичок. Відповідно, можна було сісти і розібратись самому без допомоги викладача. І великих проблем з цим не виникало.

Вільне відвідування, скажете Ви? Це не зовсім так. Часто на лекціях відмічають. І як виявилось по результатам першого семестру, це кардинально впливає на оцінку. Тому навіть на деякі лекції ходжу не тільки з інтересу науки, а просто щоб була відвідуваність. Ось вам і Болонський процес.

Також я думав, елементом Болонсього процесу є модульна система, тобто пишеш контрольні і вкінці сумються собі, і вираховується середня оцінка. Нічого подібного! На тобі повноцінний усний екзамен на 130 питань. Контрольні дають тобі оцінку з практик, а от з лекцій – повноцінний екзамен.

Наступна цікава ситуація, про яку я напишу. Робили таку-собі роботу на комп’ютері кілька занять. Потім викладач сказав, потрібно там шось зінтерпретувати і дописати якийсь текст до того всього зробленого. Ніхто цього не зрозумів, ніхто цього з групи не зробив за 2 місяці. В результаті всім ніби буде вписано по двійці. І буде ще 3 таких само роботи, то 2 із них треба здати хоча б на 3-ку, тоді середня вийде 3. Перспектива просто суперова.

А є такий цікавий викладач, правда не з моєї кафедри. То в нього оцінки є тільки 2 і 3. Інших немає. Смішно, скажете Ви. А мені не дуже. Люди по 10 разів ходять, щоб здати на 3. Добре, хоч у мене на кафедрі таких психів немає. Зазвичай я здаю на 2  і собі спокійно на 3 перездаю. А з деяких предметів було навіть 4-5. Просто трохи пощастило з кафедрою)