Category Archives: Навчання

Аспірантура

Привіт друзі, якщо ще хтось читає мій блог. Якщо навіть ніхто не читає – то мені всеодно, якшо чесно 🙁

Так ось, це продовження дописів про навчання, раніше я вже розповідав про навчання в школі, ліцеї, університеті (бакалаврат і магістратура).  Щось було добре, щось не дуже.  Але я довів тоді, що кращий за інших. За мою успішність мені не те, що не подякували, а ще й суттєво попсували нерви. Не хочу навіть згадувати, як все закінчилось.

Так ось, в минулому році поставало питання, чи іти після цього в аспірантуру, чи ні.  Як виявилось, ніякого конкурсу там нема (сказали просто, що хтось є – і неважливо які були в мене результати)… Знову ж таки, міг би псувати собі та іншим нерви, але просто не пішов – і, скоріше за все – правильно зробив.

А робота, яку нам тоді пропонували, – взагалі, плакати хочеться…. 🙁

Коротше, диплом валяється в шухляді – не знаю кому він і потрібен. Я навіть додаток не забирав. Великі шанси, що він там залишиться назавжди 🙂

Якщо ж, звичайно, в цьому році я знову не захочу продовжувати навчання…

Такі викладачі + анонс

Фото: GETTY IMAGES

Привіт друзі! Сьогодні хотів би поговорити про викладачів 🙂
Професія ця не дуже проста, зарплата також не дуже, одним словом просто працюють ті, кому це дійсно подобається.
В першу чергу розглянемо викладача в школі – напрягати школярів потрібно, створювати жорсткі умови теж, тим більше що зараз зовнішнє тестування – нікого не обманеш. Тобто вчитись простому учневі має бути складно!! Оцінки – як стимул і т.д. Є випадки хабарів, але в школах вони не так поширені, як в університетах.

А викладач в університеті – зовсім інше питання. Тут потрібно або максимально дати знання, так само стимулювати оцінкою (дуже рідко таке буває), або не мучити ні себе, ні інших. З власного досвіду знаю, якщо ланцюжок школа-університет обривається, то нічого не буде (тобто якщо не дали базових знань – в університеті робити нічого). Це означає, що певних студентів навчити буде неможливо. Навіщо знущатись з них? Я думаю варто ставити трійку всім… Тим більше зараз доволі великі проблеми з набором студентів, та й багато навчається на платній основі.
Викладачі в університеті бувають двох типів – старі та молоді 🙂 В більшості випадків молоді відносяться до студентів набагато краще, адже самі були студентами нещодавно, але з часом це відчуття проходить, хочеться познущатись. І це навіть не провокація на хабар. Просто отримують кайф від того, що хтось не може здати. Але є й такі, що ускладнюють все для того, щоб збити хороший хабар.
Старі викладачі (зазвичай старої закалки) – хабарі не беруть, знають добре предмет – тому і можуть вимагати багато чого. Тут я нічому не дивуюсь. Раніше навчання було більш якісним! Я поважаю таких викладачів, зазвичай здати їх доволі легко, хоча і попрацювати прийдеться.
Також викладачі поділяються на цікавих та нудних. Вміння розказувати лекції або спілкуватись з студентами просто так не з’являється. Тут потрібен талант) У мене було дуже мало цікавих викладачів, також мені подобались такі, які мало знань давали, але і не вимагали=) А є такі викладачі, до яких дійсно було цікаво приходити, наприклад, з якими легко спілкуватись за межами університету, вони легко входять в дискусію, часто можуть розповісти якийсь анекдот або цікаву інформацію. Часто підключають студентів в діалог. Хороший спосіб також – заохочувати студентів, давати додаткові бали за відповіді на цікаві запитання!
Нудні викладачі часто задиктовують все підряд (сенсу в цьому не бачу, адже знань це дає мінімум). Такі викладачі також люблять познущатись – наприклад диктувати швидко і змушувати все записувати, давати постійно контрольні. Питати на кожній парі – і ставити двійки.
Який висновок з цього всього? Я думаю, трійку варто ставити всім, щоб не витрачати не свій час, не чужий). Звичайно, завжди є такі студенти, яких так і хочеться вигнати, можливо вони того і заслужили, але якшо викладач здійснює тиск і намагається вигнати багатьох, він або просто дурний, або провокує на хабар. Часто можна навіть не зрозуміти, чого хочуть такі викладачі…
Якшо постає питання стипендії – то тут я згоден – 4 ставити просто так не варто, тим більше який зараз розмір стипендії, але і занадто мучати теж не потрібно=). І взагалі, в ідеальному університеті без хабарів мало б все здаватись без проблем=)
На цьому все, але хотів би ще проанонсувати наступну статтю. Мабуть, Ви читали вже мої дописи про навчання в школі, та й в університеті, зокрема в магістратурі. Наступна стаття буде про аспірантуру. Чи варто старатись туди вступати, який сенс, та й яка взагалі від того віддача. Як я бачу то практично зсередини…

Зустріч з випускниками

За кілька останніх років (чи можливо за весь час) я приходив на такі зустрічі лише раз. Традиційно вони відбуваються в першу суботу лютого. Так було і в цьому році. Як я бачив на фото, з моєї групи було лише кілька чоловік. Я, доречі, знав, що буде така зустріч – мене навіть попередили. Але я вирішив не приходити. Вражень в мене від навчання більше поганих, ніж хороших, не хочу повертатись в минуле. Кого зустріну на вулиці випадково – то й добре, завжди радий. Але вцілому, якшо чесно, втратив зв’язок з майже усіма, з ким навчався (в школі, ліцеї, а потім і в університеті). Ну як, залишились вони для мене знайомими, не більше того… Ще причиною того, чому так мало прийшло народу в цьому році – більшість з нас вже позакінчували університети (я закінчив цього року теж) – ну і багато-хто залишився в Києві, я з ними давно вже втратив контакт.

А як Ви? Відвідуєте такі зустрічі? Любите згадувати минуле? Багато хороших спогадів залишилось зі школи? Хотіли б побачити старих друзів? Відповіді чекаю в коментарях.

Діти та інтернет. Соціальні мережі. Як деградує суспільство.

В наш час доступ до інтернету має практично кожен, але якщо колись його використовували тільки в навчальних цілях, зараз інтернет використовується і для розваг. В мене комп’ютер з’явився вперше десь в 7-8 класі, це був Pentium-1, тож ніякі ігри практично не йшли на ньому. Потім трохи почали удосконалюватись технології – і були розповсюджені ігри на ПК. Коли я навчався в 9-10 класі, на це час припав пік популярності комп’ютерних ігор – це був перший етап деградації.

Інтернет коштував доволі дорого, і використовував я його для пошуку рефератів або якоїсь необхідної інформації. Нормальний безлімітний інтернет в мене з’явився лише рік-півтора назад. Але перший сайт я “зробив” ще у 2006-му – це був Форум “NEOLIT”, орієнтувався він також більше на навчання. Ціль була – обмін цікавою інформацією і т.д. Кілька людей (5-10 чол.) відвідували сайт і було дійсно цікаво.

Але не пройшло й року, як почала з’являтись соціальна мережа Вконтакті, яка і забрала відвідувачів з багатьох сайтів (в т.ч. і з мого). Так, спочатку дійсно було цікаво знайти друзів, яких давно не бачив. Але що цікаво, після того як я перші рази когось знаходив – окрім здивування – нічого не отримував, навіть не переписувався. Ну знайшов – додав в друзі, і що далі? А додавати тих, кого вже знаєш і часто бачиш, взагалі якийсь нонсенс. Замість того, щоб подзвонити людині, пишеш їй повідомлення… Це була друга хвиля деградації

Але власне, я хотів поговорити не про це.  Багато хто починає своє знайомство з інтернетом не просто так, а одразу реєструється Вконтакті. Що цікаво, іноді бачу там дітей у віці 8-9 років. Навіть кажуть, що з семи років вже реєструються. А це доступ до будь-якої інформації, до розпусти, до порнографії, “брудної лайки” і т.д. Про ніяке виховання тут не йдеться взагалі. На такі випадки радив би ставити якісь фаєрволи для блокування таких речей. Але це ще не все, бачив як школярі поповнюють собі рейтинг Вконтакті за гроші, тут взагалі без коментарів. Вкладають гроші, щоб їхня сторінка відображалась вище в рейтингу. Для чого це?  Типу “понтуються” пере іншими. А ще, іноді заходиш на якийсь форум, диву дивуєшся які речі написано (соромно навіть читати), а виявляється це пише дитина віком 9-10 років.  Це звичайна річ в сучасному суспільстві. А ще підсідають за комп’ютер і не виходять з дому, потім замінюють живе спілкування на переписку, потім перевиховатись буде дуже складно.

Я і сам розумію, що в останній час досить багато в інтернеті (стараюсь з користю використовувати), і ніяких переваг в цьому не бачу. Роботу хоча б сподіваюсь знайти в офлайні. Поки тільки шукаю.

А соціальні мережі дійшли до певної кризи – коли народу починає реально набридати.  Можливо все піде на спад – і всі масово почнуть видалятись.

Магістратура

Продовження попередньої статті. Так ось, вступив я на 5й курс. Навчання було занадто простим, в групі було всього 6 чоловік. Але основним стало не навчання, а написання диплому. Спочатку необхідно було вибрати тему, здавалося вибрав нормальну, але далі було щось. Писати було неможливо, оскільки не зовсім зрозуміло було, що потрібно. Багато що залежало від керівника. Так ось час ішов та ішов, що писати – так і не знав.

За кілька тижнів до передзахисту поїхав на українську олімпіаду з математики (вперше пройшов – кожного року не вистачало лише трохи). Так ось, диплом і досі “висів”, я його не міг ніяк закінчити (не по своїй вині). Але раз я пройшов на олімпіаду, відмовитись не міг. Це був тиждень відпочинку (на морі), дійсно мав взяти паузу, бо все інше вже занадто напрягало.  Готуватись на олімпіаду не було часу – оскільки купа часто впусту пішло на диплом. Так ось на тій олімпіаді – я не вирішив майже нічого (багато вже забув, а багато чого не зрозумів і після того, як показали розв’язки). Це показало реальний рівень знань моїх, та і сам після цього, хотів чи ні – розчарувався! Може, не налаштувався нормально, я думаю якби готувався – претендував би на щось! Але який сенс з цього? Отримати якусь мізерну премію і все. Реально в житті ніяка математика не допоможе та і навіть нікому не потрібна. Ну показати іншим грамоту – і все!

Так ось. Повернувся після олімпіади – і знову почав думати про диплом (часу взагалі не залишалось). Під кінець – зробили нас двієчниками) Спочатку це було смішно, але дійшло до того, що з народу реально почали сміятись на передзахистах. Але самі чому ж навчили? Ну я на це не звертав жодної уваги, поки справа не дійшла до мене. Народ посилали раз у раз на нові передзахисти, на яких далі реально сміялись.. Ось. Ну і дійшло до мене – я впевнений на 100% – що у мене все було нормально. Та і навчався я до цього непогано, як ви читали раніше. Дійшло до того – що я сходив на один передзахист, другий , а далі відмовився. Строки реально піджимали, залишалось кілька днів до видачі дипломів.

Коротше кажучи, був призначений день захисту. Зовсім не переживав, адже впевнений – що все було добре. Питання, звичайно, часто задавались не по темі, а те – що повинні були насправді питати по темі – не було. Ну звичайно, що не на все відповів – я ж не можу все пам’ятати. Насправді я знаю, що на захистах – можуть бути будь-які питання, але вийшло все не по темі. Ну, все закінчилось, і я очікував результати. Так, ось – що мені в результаті сказали? Ні, не конкретно мені, а нам всім. Що ми не заслуговуємо на оцінки – ледь не просто так поставили нам, натягнули. У мене звичайно, все було 5 – і мали ставити 5, вле думаю все ж, що я заслужив – багато сил вкладав в навчання і все ж вірив, що якось це мені в житті допоможе (на 4-му курсі – призер укр. олімпіади, на 5му – на конференції (важко назвати її всеукраїнською – але в грамоті написано саме так) 3 місце.

Ну, як ви вже зрозуміли, розраховував типу йти в аспірантуру. Але, як виявилось, там вже хтось був. Ні, просто так вільний конкурс – це тільки на сайті написано, реально когось беруть, когось ні, навіть подавати документи не можна просто так. Так ледь не у всіх університетах. Можливо, піду через рік чи через 2 – хоча зараз перспектив в цьому абсолютно не бачу, тільки якщо немає іншої роботи, або якшо дуже зацікавлений саме в науковій діяльності. Все!

Можливо, далі буде…

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15