Вони приїхали з Європи до Польщі. Хтось на семестр, хтось на два. Жодної інтеграції, жодних знайомих-поляків. Лише контакт між собою, повна чортівня.
Я ж приїхав з України, намагався знайомитись абсолютно зі всіма і друзі мої не лише з України. Багато знайомих, з якими підтримую зв’язок і далі. З Польщі, з Європи, з інших країн. Українців теж багато, але з ними не підтримую контактів абсолютно.
Не все залежить від мови спілкування. Я легко знаходив спільну мову з англомовними, хоча як мій, так і їхній рівень знання англійської не дуже високий.
Спочатку мені також дуже подобались люди з Європи, які приїжджали до Польщі на Erasmus. Ніби проводили багато часу з нами і т.д. Пройшов деякий час, я, наприклад, повернувся додому. Ось і кінець дружби. Коли я написав, приїжджайте до України, я куплю Вам дешеві білети, зарезервую найдешевший готель і т.і. Майже всі відмовились, і лише один знайомий приїхав. Було море позитиву. А через місяць три ніби хороших друга, які проводили багато часу разом з нами, поїхали до Львова самі, ходили по місту, не знаючи, що робити, сумніваюсь, що відвідали там цікаві місця, лише втрачений час. Зате у мене навіть не запитали що і як, хоча місяць раніше запрошував) Типу не хотіли, щоб я їхав з ними. А коли ми спілкувались раніше, то обіцяли, що не раз приїдуть 😉 А тут таке враження, ніби я їм заважав би. А ще багато людей говорили, що немає грошей. Так, їздять щодня по Європі, витрачаючи в день по 100 євро, а тут 100 євро тиждень можна гуляти, і в них немає грошей)
Та це ще не все. Кілька людей, з якими я реально домовився на зустріч, в якийсь момент просто перестали відписувати. Велика дружба пройшла в той момент, коли всі поїхали додому. Так, почалось з відмовок, наприклад, я мушу повернутись додому раніше, тому я не можу приїхати. У мене екзамени і т.д. Але ж я бачу на фейсбуку, що ніфіга вони не повернулись, і гуляють-веселяться, а не готуються до жодних екзаменів.
А щодо подорожей. Багато Erasmus’ів просто літають по Європі і хваляться своїми фотками на фейсбуку. Сьогодні вони тут, завтра там і нонстоп те саме. Жодного пізнання Польщі, культури, мови, людей. Просто втрачений час. Можливо їм у задоволення це? Не знаю. Але якби не було фейсбуку та інстаграму, то хто б дізнався, що вони подорожують? Куди можна було б додати фото. Я ж подорожую для вражень, а не для фото.
А ще один такий “знайомий” додав на фейсбуку пісню і подякував всім, ще й пообіцяв ледь не всіх 100 друзів з різних країн відвідати згодом, а в коментарях йому вислали мільйон сердечок. Я вже бачу, повернеться додому і кінець щастя) Забуде все, як вчорашній день. Я сам розумію, що час летить, і дружба зменшується в спадаючій геометричній прогресії. Вистачить лише місяця-два, щоб забути всіх і все 🙂
Ой забув, ще один такий друг плакав, коли повертався додому, пообіцяв всім приїхати один раз протягом наступного семестру, але так і не приїхав. Сумніваюсь, що він так сильно сумував за всіма. Просто якийсь час був активний на фейсбуку, всім відписував, місяць-два і кінець 🙂
Ось так швидко закінчується велика дружба 🙂 Тому не раджу Вам підтримувати контакт з такими людьми, про яких я писав. В один день все закінчиться і буде шкода проведеного разом часу.
