Одна із проблем, які вже віднесли до розряду “вічних” – схильність школярів і студентів усього світу прогулювати заняття. Особливо актуальна вона навесні, коли гарна погода стає додатковою спокусою провести час поза шкільними стінами. Однак кожному наступному поколінню школярів робиться усе складніше втекти з уроків – на допомогу вчителям приходять сучасні технічні засоби.
Ще в 2003 році в ірландських школах ввели в дію систему SMS-сповіщення батьків про відсутність дітей на перекличці. Правда, школярі не дуже охоче повідомляли номери мобільних телефонів батьків. Все-таки система одержала поширення, адже в тому, щоб діти відвідували заняття, зацікавлені й самі батьки. Причому не тільки через те, що розуміють значення освіти для майбутнього своїх дітей. У Великобританії й Ірландії передбачене покарання для недбайливих батьків: якщо їхній син або дочка систематично прогулює уроки, вони можуть заплатити солідний штраф (від однієї до двох з половиною тисяч фунтів стерлінгів, тобто від двох до п’яти тисяч доларів) або навіть потрапити у в’язницю на строк до трьох місяців.
Повідомлення про прогульників надходять не тільки від учителів. Щороку у квітні-травні британські поліцейські патрулюють вулиці й перевіряють документи в кожної дитини або підлітка шкільного віку. Щорічно спеціальним підрозділам вдається затримати більше десяти тисяч юних прогульників, багато з яких пропускають заняття з відома й дозволу батьків.
Правда, бувають і приємні виключення: в 2007 році 18-літня британка Мішель Бурмен поставила рекорд відвідуваності. За 14 років одержання початкової й середньої освіти вона не пропустила жодного з 2660 навчальних днів. Мішель керувалася не страхом підвести батьків або потрапити в поліцію, а інтересом до навчання. Дівчина закінчила школу з відмінними оцінками.
Влада Німеччини вважає одною з небезпечних спокус демонстраційні стенди з новими іграми в торгових центрах. Політики виступили з ініціативою зобов’язати власників магазинів виключати ці стенди під час шкільних занять, щоб діти йшли грати тільки після уроків. На думку представників влади, саме прогульники згодом поповнюють ряди кримінальних угруповань і виявляються причетні до різного роду злочинів.
Дійсно, у різних країнах світу були зареєстровані випадки, коли підлітки не відвідували занять місяцями через комп’ютерні ігри, однак найчастіше таке відбувалося внаслідок захоплення MMORPG.
Найдалі в контролі за відвідуваністю зайшла американська влада. Для боротьби із прогулами об’єднали зусилля Міністерство освіти, Міністерство юстиції й кілька суспільних організацій.
Виявилося, що зобов’язати найзлісніших прогульників носити на поясі GPS-Навігатор, щоб можна було відстежити місцезнаходження підлітка – значно дешевше, ніж переводити схильного до прогулів учня на домашнє навчання або поміщати у виправний заклад. Один з жителів США виділив на реалізацію цієї програми 26 тисяч доларів.
Газета The New York Times приводить історію 18-літнього Рікардо Пачеко з Далласа, якого постачили таким пристроєм в 2007 році. Парубок розповідає, що друзі радили йому просто викинути навігатор, однак саме через стимул, створений постійним спостереженням, Рікардо відновив відвідування занять. Тепер він може стати першим чоловіком у своїй родині, що одержить шкільний атестат: всі інші були виключені, багато хто з його родичів перебувають у в’язниці. Та й сам юнак до початку участі в програмі очолював місцеве кримінальне угруповання. До того ж у свої 18 років він встиг двічі стати батьком.
На всій території США в кожного школяра є посвідчення на зразок студентського квитка, незалежно від того, відвідує він приватний навчальний заклад чи публічну школу. Поліцейські нерідко зупиняють підлітків на вулиці, щоб з’ясувати, чому ті не на заняттях у навчальний час. Особливо уважно стежать за тінейджерами в торговельних і розважальних центрах, на спортивних площадках і в парках.
До боротьби із прогулами в США підходять серйозно: у мережі можна знайти й інструкції для батьків, які підозрюють, що їхні діти пропускають заняття, і посібники для школярів, що роз’ясняють, чому в школу ходити все-таки треба, і відомості про число прогульників залежно від віку, статі, раси й штату.
Цікаво, що одиничні прогули через гарну погоду або майбутню контрольну роботу час від часу дозволяють собі практично всі учні. А от систематичне невідвідування занять – звичайно фішка дітей з неблагополучних родин. Часто в цих же школярів спостерігається наркотична залежність, спроби суїциду й напружені відносини з однолітками. Багато дрібних правопорушень також відбуваються саме під час прогулів. Наприклад, статистика за останні десятиліття показує, що в дні посиленої уваги поліції до підлітків, що тиняються без справи, зменшується число магазинних крадіжок і випадків вандалізму.
В Україні до таких ресей нам ще далеко. Хочу сказати, що й сам інколи прогулюю заняття, які я вважаю некорисними для себе. Якщо Вам потрібна довідка з лікарні – будь ласка. В нас один кадр взяв пусті бланки з печаткою. Діагноз можна писати який хочеш, та й дату можна поставити. Як на мене, найголовнішим є знання, а не відвідуваність. І відвідую я університет не тільки «для батьків», а й сам особисто зацікавлений в отриманні вищої освіти, до того ж підвищення стипендії стимулює навчання. Хоча коли на дворі така класна погода, просто хочеться на все забити і жити в своє задоволення, куди вже там думати про навчання.
