Category Archives: Навчання

Бездарно витрачений час і знову довга дорога до Польщі

Власне, вже доходять до кінця мої канікули, які я витратив практично без користі. Одразу було зрозуміло, що вчити вдома нічого не захочеться, тому навіть сумніваюсь вже, чи варто було повертатись додому взагалі.

Не можу змотивувати себе до навчання. Не можу і все. Постійно думаю, а для чого це мені потрібно? Що це мені дасть? Так, мені платять стипендію за те, щоб я навчався, але це анітрохи мене не мотивує. Якась трагедія одним словом. Коли ж запалиться той вогонь в очах, який був колись? Коли хотілось все вчити, все класно здавав і т.д. Зараз цього чомусь немає.

Дорогу ж до Польщі я знову розпланував, як і минулого разу. Тільки вагаюсь, чи купувати одразу квиток на залізницю в Польщі. Кажуть, якщо маєш такий квиток, то пропустять на кордоні без проблем і черг. Якщо ж не пропустять, то я просто можу не встигнути і втратити 30 злотих за білет. На таку дорогу витрачається десь доба (включаючи пересадки), але це того варте. Виходить, що десь тиждень я побув вдома, ну і 2 дні витрачені попросту на дорогу.

Такі справи 🙂

Невдача на сесії і повернення додому

Ні, це не повернення назавжди. Тільки на канікули. В Польщі навіть, якщо і не здаєш екзамени, маєш відпочинок, і тільки після цього стартує сесія поправкова.

Отже, я не здав 2 екзамени. Все інше (заліки, лекції, практики) майже здав, тобто залишилось доробити дрібниці. Із 2 екзаменів в будь-якому випадку потрібно здати хоча б один, тоді на інший можна буде взяти варунек (означає повторити предмет від початку). Але це мова йде про найгірший варіант, маю надію, що все вийде поправити і так.

Наступний цікавий момент, цього разу я діставався додому не прямим автобусом Катовіце-Житомир, а з пересадками. Тобто, по маршруту Сосновець-Катовіце-Медика-кордон-Шегині-Львів-Коростень-Житомир. Ну що сказати, все знайти доволі легко, помилитись практично неможливо, піший перехід пройшов дуже швидко і загалом навіть більше сподобалось, ніж їхати прямим автобусом, а крім того, вийшло значно дешевше. Шкода тільки, що витратив трохи більше часу на це все.

Білет від Катовіце до Перемишля на автобус екоштував 28 злотих (для студентів). Була альтернатива – поїздом, не набагато дорожче – 30 зл. Потім білет від Перемишля до кордону (Медика) коштує 2 зл, пройшов піший перехід, наступний етап – маршрутка Шегині-Львів, актуальна ціна 23 грн. Ну і з залізничного вокзалу поїздом Львів-Коростень – гривень 90, а з Коростеня можна маршруткою 30 грн або ж електричкою – 10 грн. Електричка ходить тільки кілька разів на день, тому безпрограшний варіант їхати саме маршруткою. якшо чесно, трохи намучився з тим всім, але було цікаво.

Тепер не знаю навіть, яким чином повертатись. Так само, або ж можна купити прямий автобусний білет, що коштує десь вдвічі дорожче.

Що стосується загального психологічного стану, якщо перший раз я повертався в Україну з почуттям, що в Польщі не набагато краще, тепер я інакшої думки.

Коли я їхав без пересадок, я практично нічого не відчував. Цього ж разу я відчув, як життя погіршується з приближенням до українського кордону 🙁 Біда і розчарування, в очах людей – смуток. Ще в обласних центрах ситуація так-собі, а в районах – вона плачевна.

Тому тепер я хочу повернутись до Польщі і залишитись там значно довше. Я хочу повернутись туди, хоча минулого разу, коли був вдома, думав навіть не повертатись. Хотів кинути це все. Зараз же пізно. Треба старатись, як би не було складно, бо іншого шансу не буде взагалі або ж його доведеться довго чекати…  І мова йдеться не про рівень життя, а про комфорт. Там комфортніше жити, ніж в Україні. Хотілося б і в Україні щось змінити, але шансів мало 🙁

Не все так погано. Перша сесія в Польщі

Привіт всім. Ні, життя не закінчилось. Те, що я не дописую в блог означає попросту, що немає часу.

На носі сесія, яка починається вже завтра. Але я нарешті маю окреслений план дій – знаю з чого почати і що маю зробити. Так як на початку я це все не дуже розумів.

Більшість роботи, яку потрібно зробити – це домашня робота за комп’ютером. На жаль, мовна проблема виходить на перший план і дуже складно увійти в потрібне русло. А коли крім польської потрібно ще знати і англійську, це, як кажуть поляки, повна масакра 🙂

Отже, на понеділок я маю зробити 3 презентації, підготуватись до екзамену, і доробити завдання з 2-х предметів на комп’ютері. Це досить таки непросто.  Іноді не можна відшукати матеріалів, іноді вони іншою мовою. Ну і потрібно перекладати, наприклад, з англійської на польську.  Крім того, домовився на понеділок – поговорити з професором з України, він має мені допомогти налагодити контакт з польським професором. Коротше кажучи, буде дуже важко завтра…

Що стосується того, наскільки складно здавати. Ніби реально стало все здати, це я зрозумів на заліках. Контрольну одну треба було перездавати і я підготувався і перездав. З деяких предметів 3-ки ставлять за просто так, хоча я ще сподівався ходити по 10 раз, щоб здати. Це мене трохи навіть здивувало. А планку вище буду ставити вже на наступних сесіях. Що цікаво, можна було ходити на всі лекції з одного предмету і мати хорошу оцінку за просто так. Я ж не ходив, бо мав купу інших проблем, та і толку з них було мало. Хоча з початку намагався ходити на все.

Питання на екзамен, або ж питання з відповідями на екзамен зазвичай кидають в останні дні, але і то добре. Як я розумію, всі орієнтуються робити шпори і з них списувати чи щось типу такого, бо вивчити майже нереально за той час, який залишився. У мене буде 2 екзамени – ось це найбільші проблеми. Оскільки все інше – це треба просто доробити вдома і презентувати.

Що стосується відповідей усних або ж презентації своїх рефератів, для мене це теж досить складно, оскільки необхідно знати польську на 100%, та ще і вміти про це все розповісти. Тому буду “тупо” читати, це вже мінімум трійка має бути, а далі, сподіваюсь, буде краще.

Тому, плануючи навчання в Польщі, вивчайте мову досить сумлінно, бо потім буде досить складно. Якщо хтось думає за місяць-два вивчити мову – це повна нісенітниця. Що стосується технічних спеціальностей, то щоб орієнтуватись на 100%, потрібні якісь навіть спеціалізовані курси польської чи щось типу такого. Тому слушно, вступаючи на перший курс, перед тим рік вчитись на зерувці (власне я кажу про вступ через консульство).  Бо мені для того, щоб відкрити свій потенціал, не вистачає знання мови. Мало того, що складно спілкуватись з поляками, та ще й важко викласти свої думки. Хіба “зубрити” все на пам’ять. Поляки часами самі так і роблять.

Що ж, які можна зробити висновки. Часами я відчуваю, що можу здавати не гірше поляків. Але всеодно поки важко. Кожного дня має ставати краще і краще. Можливо, так і є. І сам того не розуміючи, починаю говорити польською все краще і краще.

Наступний мій допис буде після здачі або ж не здачі сесії 🙂 Щасти Вам.

Освіта за кордоном

Освіта за кордономОсвіта за кордоном. Я уявляв собі це зовсім по іншому.

Все почалось в 2009-му році, коли я відвідав з навчальним візитом Німечиину (групова поїздка на 10 днів). Враження були фантастичні ну і відповідно з’явилось бажання спробувати вступити в нымецький вуз. Але запал згас досить швидко, з того моменту, коли я почав ходити на курси нымецькоъ мови. Я зрозумыв, що нормально вивчити цю мову за короткий строк не вийде, тому доволі швидко бажання навчатись в Німеччині згасло. Хоча на перший погляд (якщо говорити про їхні університети) там було все дуже круто, а щоб детально про все розказати, треба тільки навчатись там.

Ідея навчання за кордоном з того часу так і не полишала мене 🙂 Це ніби шанс на краще майбутнє, я собі це увляв саме так. І ось в 2013-му році з’явились нові можливості. Я отримав карту поляка, а з нею і можливість вступу в польський вуз на безкоштовній основі. Але цього виявилось мало, і я спробував подати на стипендію від консульства. Як не дивно, я її отримав, хоча і шнсів було мало.

Отже, що стосується самого навчання. Це зовсім не те, чого мені хотілось.

Continue reading

Місяць після операції

rastyazenie-sviazok-kolenogo-sustava

Якщо ви читали мої попередні статті, то вже знаєте, що 1 листопада я потрапив у біду. А сталося це на рівному місці. Грав в баскетбол – стрибнув – діагноз “розрив зв’язок коліна”. Операція, жахливі перші дні в лікарні, купа проблем зі страховкою, які, на щастя, вирішились і повернення до гуртожитку. Починаючи з 14 листопада я починав вчитись ходити на милицях, до кінця місяця вже їх освоїв, а в грудні почав ходити лише з однією милицею.

Дуже важко це все було пережити психологічно, але зараз вже краще. Тим більше хоча б трохи розібрався з навчанням. Як я зрозумів, самі поляки багато чого не знають і не розуміють. Наприклад, викладач дає якесь завдання і детально не пояснює, як це зробити. В результаті ніхто навіть і близько не розуміє, з чого почати. Дуже складно, тому що не розумієш, що від тебе вимагається. Часто маю багато вільного часу і попросту не розумію, що робити, хочу навіть щось вчити, але не знаю, з чого почати.

А ще на вулиці пішов сніг і стало слизько. Тепер ходити мені стало важче. Не знаю навіть, чи поїду додому на свята. Тут не хочу залишатись. У мене була навіть думка покинути Польщу взагалі, особливо після того, як отримав травму. Та і остаточно вирішу на рахунок цього саме протягом зимових канікул. Не те що не подобається чи погано, просто мені тут не зовсім комфортно.

І ще, я просто вмираю, щоб повернутися в зал. Останній раз я там був 1 місяць і 10 днів назад. Це найбільша перерва за останніх майже 5 років. Просто жах якийсь, на рівному місці “поламався” так, що повертатись до форми буду дуже і дуже довго.  Але мотивація буде ще більшою…

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15