В попередній статті я писав про перші враження від навчання в Польщі. Що було далі, я Вам розповім саме в цій статті.
Приїхав я до Польщі рівно місяць назад. Перші враження були непогані, але з часом моя думка почалась змінюватись. Мені задавали таке запитанн: “А як відносяться взагалі до українських студентів?”. Одна справа, коли в групі українців більше, ніж поляків (наприклад в Любліні), а інша, коли ти один іноземець в групі. Хоча мій рівень мови В1, але цього дуже і дуже мало, щоб все розуміти. Коли я казав, що з України, і просив пояснити повільніше, то на це сильно уваги не звертали. А ще психологічно дуже неприємно, коли поляки спілкуються між собою на парах, на перерві, і ти не все розумієш. Важко наладити контакти, хоча я вже і багато з ким познайомився.
Що стосується гуртожитка, то я плачу 381 злотий, живу з поляком. В кімнаті є умивальник, холодильник, шафа-купе, дві великих шафи, два столи, два стільця і крісло. Ну і 2 ліжка. Постіль видали безкоштовно, але вона дірява, подушка якась взагалі напівпуста. Інтернет включений в ціну і йде він через мережевий кабель (треба брати з собою). Що цікаво, розетки до інтернету розміщені з однієї сторони, а не з двох, тому треба купувати 1 кабель на метрів 10 і прокладати його через верх (сидіти за одним столом двом людям – це ж просто неможливо).
Але це все було б нічого, якби не нещасний випадок. 1 листопада я вирішив піти в зал, але він був закритий. Колеги запросили пограти в баскетбол. Я невдало приземлився, і насправді отримав страшну травму 🙁 Розрив всіх зв’язок на коліні. Швидку допомогу викликали поляки і за 20 хвилин вона приїхала. Мене одразу почали питати, чи маю я страховку, без цього навіть забирати не хотіли. Потім дійшло до того, що я просто підписав якийсь документ, що типу в мене є страховка, оскільки всі студенти мають бути застраховані. Але все-таки операцію зробили і я почав відновлення в лікарні. Було настільки складно, це важко навіть передати, у мене і близько нічого такого не було за все життя, а сюди приїхав – і таке сталось.