Не слід дивуватися, отримавши документ з незвичним розширенням odt. Це формат, який є стандартним для пакета StarOffice, а також його сучасного втілення – OpenOffice, завойовує все більшу популярність відкритого та безкоштовного офісного пакету, цілком здатного замінити Microsoft Office.

Основними перевагами цього формату є незалежність від постачальника програмного забезпечення: на відміну від формату doc, який є власністю Microsoft і підтримка якого залежить лише від бажання всесильної корпорації, odt відкритий і при цьому затверджений в якості стандарту, а значить, підтримується великою кількістю програмного забезпечення різних виробників.

1. Щоб відкрити odt, використовуйте програми з пакету OpenOffice, в першу чергу – OpenOffice Writer. Завантажити цей офісний пакет кожен бажаючий може з офіційного сайтаwww.openoffice.orgсовершенно безкоштовно.
Writer – потужний текстовий процесор, функцій якого більш ніж достатньо для створення навіть самих складних документів, таблиць, діаграм.

2. Якщо з якихось причин установка OpenOffice неможлива або небажана, відкрити odt можна і в Microsoft Word . Для цього можна використовувати спеціальний плагін від компанії Sun, що забезпечує сумісність Word з цим форматом. Завантажити плагін можна по ссилке http ://www.sun.com/software/star/odf_plugin/.

3. Ще один зручний спосіб не тільки переглянути odt-файл, але також роздрукувати його або навіть перетворити в pdf – використовувати TextMaker Viewer. Це компактна, зручна, абсолютно безкоштовна і вільно поширювана утиліта, що дозволяє переглядати будь-які популярні текстові формати. Завантажити можна з сайту программи http ://www.officeviewers.com/.

Розширення php мають скрипти, написані на мові PHP. Це спеціальні програми, які виконуються web-сервером і призначені для формування web-сторінок “на льоту”.

Перш ніж відкрити php файл, необхідно визначитися, чи має він ставлення до програмування на PHP (наприклад, ви вивчаєте PHP, і вам необхідно відкрити приклад програми на цій мові), або ж немає (ви хотіли завантажити сторінку, відеофільм або музичний файл з інтернету, а в результаті бачите файл з розширенням php).

1. У будь-якому випадку файл php – це просто текстовий файл. Його можна відкрити і переглянути звичайним Блокнотом або будь-яким іншим текстовим редактором.

2. Якщо мова йде про програмування на PHP, то у вивчає це питання природно виникне бажання не тільки переглядати файли з текстом програм, а й перевірити їх у справі – запустити на виконання і побачити результати роботи скрипта. Зробити це неможливо без запущеного веб-сервера.
На щастя, встановити і запустити веб-сервер досить просто, і цей процес не вимагає ніяких спеціальних знань і навичок. Для цього необхідно виконати наступні прості кроки:

2.1. Встановити пакет Денвер (можна завантажити наhttp ://www.denwer.ru/) – джентльменський набір веб-розробника, що дозволяє запускати і налагоджувати скрипти взагалі без активного інтернет -з’єднання, на власному комп’ютері

2.2. Помістити php-файл в папку веб-сервера, наприклад, test.php.

2.3. У браузері ввести localhost/test.php

В результаті побачимо результат виконання скрипта.

3. Якщо файл не має відношення до програмування, і ви завантажували щось зовсім інше (фільми, наприклад), то ви все ж можете відкрити php за допомогою блокнота, але швидше за все при завантаженні відбудеться помилка, і потрібної вам інформації у файлі немає. Спробуйте завантажити файл повторно, відключивши менеджер закачувань.

Необхідність відкрити біос виникає у рядового користувача при повсякденній роботі за комп’ютером не часто, але часом необхідно зробити там деякі настройки. Здавалося б, справа це хоч і відповідальне, але не хитра, і не вимагає особливих навичок.

Після включення комп’ютера і завершення самотестування слід всього лише кілька разів натиснути клавішу Del, і ось лаконічні меню біос з’явилися на екрані, дозволяючи переглянути і змінити базові настройки, що впливають на функціонування комп’ютера.

Однак іноді ця проста операція не призводить до очікуваного результату, і ввійти в біос не вдається. Відбутися таке може з кількох причин.

1. Перед нами не стаціонарний комп’ютер, а ноутбук. В цьому випадку клавіша для входу в біос може бути іншою, наприклад F2, F10, Esc або ще якої-небудь, залежно від фантазії розробника ноутбука. На щастя, при завантаженні на екрані ноутбука зазвичай є підказка, з допомогою якої клавіші можна отримати доступ до біос. Якщо ж її немає, і документація до ноутбука також недоступна – просто спробуйте всі перераховані клавіші, ймовірно, одна з них все ж спрацює.
2. Звичайний стаціонарний комп’ютер, а відкрити біос натисненням Del не виходить.
   Перевірте, в якій роз’єм підключена клавіатура. Якщо це роз’єм USB – підключіть клавіатуру в роз’єм PS2 (скористайтеся інший клавіатурою, або знайдіть перехідник). Ймовірно, в біос просто відключена підтримка USB-клавіатури. Включивши її, наступного разу ви зможете увійти в біос без додаткових хитрувань, просто натиснувши Del на USB-клавіатурі.
3. Ще однією проблемою, яка може перешкодити доступу в біос, може виявитися встановлений на вхід в біос пароль. Якщо пароль встановлено вами, то залишається лише ввести його, і доступ до біос отриманий. Якщо ви не пам’ятаєте пароль, то справа дещо ускладнюється. Можливо, отримати доступ до біос буде неможливо без скидання параметрів біос (включаючи пароль). Для цього необхідно замкнути спеціально призначену для такої операції перемичку на материнській платі. Настійно не рекомендуємо робити це, не ознайомившись попередньо з документацією до материнської плати, маніпуляції з перемичками вкрай небезпечні. Природно, всі інші настройки біос будуть також втрачені, їх стан повернеться до встановленого виробником на заводі.

У всіх версіях Windows існувала можливість перемикання мови введення з клавіатури. Ця важлива для більшості користувачів функція операційної системи розвивалася разом з розвитком Windows, і, нарешті, до останніх версій перетворилася в гнучку і зручну мовну панель.

Вона може розташовуватися не тільки на звичному місці поруч з системним годинником, а й в будь-якому, довільно обраним користувачем місці робочого столу, може відображати в панелі задач додаткові значки, пов’язані з переключення мов, може ставати прозорою в ті моменти, коли неактивна, а також має ряд інших , зручних для користувача і корисних властивостей. Склад елементів мовної панелі також може змінюватися в залежності від дій користувача і активних в даний момент служб. Наприклад, елементи, що відповідають за розпізнавання мовлення, будуть з’являтися тільки якщо сервіс розпізнавання мови підключений в системі, і поточне додаток підтримує роботу в режимі розпізнавання мови.

Однак недоліком такої високої гнучкості є те, що недосвідчений користувач цілком може зовсім прибрати з екрану цей інструмент, так що повернути мовну панель стане для нього непосильним завданням.

На щастя, допомогти в такій біді нескладно. Щоб відновити мовну панель, виконайте наступні кроки:

1. Відкриваємо налаштування мовної панелі (в Windows XP для цього потрібно вибрати Панель керування – Мова і регіональні стандарти – вкладка Мови – кнопка Докладніше)
2. У вікні налаштувань вкладка Мовна панель – відмітка Показувати мовну панель. Після установки позначки мовна панель з’явиться.

У Windows 7 можна зробити простіше: клацнувши правою кнопкою по панелі задач вибрати в контекстному меню “Панелі – Мовна панель”. Цей пункт меню залишиться позначений значком галочки, а мовна панель знову з’явиться на екрані.

В деяких випадках відновити мовну панель буває складніше. Наприклад, в Windows 2000 для того, щоб вона знову з’явилася на екрані, необхідно запустити Диспетчер завдань (клацнути по панелі завдань правою кнопкою і вибрати в меню відповідний пункт, або ж натиснути Ctrl + Alt + Del) і на вкладці “Процеси” припинити виконання процесу ctfmon. Після цього може знадобитися його повторний запуск. Для цього достатньо ввести в командному рядку (Пуск – Виконати, або ж Win + R) “ctfmon”.

Сучасна техніка стає все складніше, обростаючи функціями і фичами. Починаючи від комп’ютера і закінчуючи мікрохвильовкою і фотоапаратом, пристрої повні всіляких можливостей, управляються складними багаторівневими меню та різноманітними налаштуваннями. Зрозуміло, велика кількість функцій, безліч настройок і параметрів, доступних користувачеві, підвищують зручність використання техніки, збільшують його можливості щодо задоволення запитів користувача.

Однак є й зворотний бік у бурхливого прогресу електроніки: часто недосвідчений користувач незграбними модифікаціями параметрів призводить пристрій в неробочий стан, а вихідного стану налаштувань, зрозуміло, не пам’ятає. Виникає проблема, як повернути стандартні налаштування. На щастя, більшість пристроїв дозволяють легко це зробити.

1. Для більшості пристроїв повернути заводські настройки можна просто залишивши пристрій без джерела живлення. Вийняти батарейки, вимкнути живлення – і відразу, або через невеликий час, параметри пристрою повернуться до вихідних.
2. Дещо складніше справа йде з сучасними мобільними телефонами, які за потужністю процесора, обсягу пам’яті і складності виконуваних ними завдань вже давно обігнали моделі комп’ютерів, що випускалися всього кілька років тому.
   У більшості телефонів є режим відновлення стандартних налаштувань. Він ініціюється вибором відповідного пункту меню, введенням певної послідовності символів або утриманням певних клавіш при включенні телефону. Конкретний спосіб визначається моделлю телефону, так що без інструкції до вашого апарату тут не обійтися.
3. Ще більш складний пристрій – ноутбук – також допускає повне відновлення заводських налаштувань. Як правило, для цього використовується компакт-диск, що поставляється з ноутбуком, але на деяких моделях є спеціальний розділ жорсткого диска, або ж використовується поєднання цих способів. Для того, щоб повернути заводські настройки, необхідно слідувати інструкції до ноутбука. Щоб потрапити в меню відновлення заводських налаштувань слід натиснути гарячу клавішу при завантаженні. Клавіша може бути різною для різних моделей та виробників, як правило, це F8, F9, F10 або F11, але зустрічаються й інші варіанти.