Category Archives: Міжнародні програми

Карта поляка – друга спроба. Що потрібно знати перед здачею?

Ну ось і підійшов час – завтра знову буду здавати на карту поляка. Часу готуватись було більш ніж достатньо (місяць а то і більше), але чомусь не було особливого бажання. Але сподіваюсь, що минулого разу готувався не дарма, сьогодні буду повторювати + дещо нове знайшов в інтернеті – все більше інформації з’являється для підготовки до співбесіди. Раз уже розпочав, то хочеться якось і здати!

Після першого разу я зрозумів, що багато питань зазвичай релігійних, адже вражаюча більшість поляків – католики, це частина їх культури, тому варто з цим змиритись. На питання “Православний чи католик?” я і досі не знаю, що відповісти. І збрехати не хочеться, і розумію, що часто відповідь – православний одразу зводить до мінімуму шанси на позитивну здачу 🙂
Можна сказати, що в дитинстві був в костьолі (насправді так і було).
Власне, про всі традиції я почитав – тому зможу розповісти, і дати теж запам’ятав. Чесно кажучи, від православних не сильно відрізняється, але відмінності деякі всеодно є. Наприклад, по-іншому називається, це теж потрібно запам’ятати. Також бажано знати дату хрещення Польщі.

Далі – потрібно вивчити дати – державні свята, це теж обов’язково. Після цього – символи, а саме гімн, герб і прапор.

Наступний етап – розповісти про себе. Сьогодні підготую якусь розповідь про себе. Якщо слова не буду знати – то зі словником (але підготувати варто, щоб не розгубитись). Це теж часто запитують, та і кажуть, що лояльні консули тільки таке і питають, нічого складного.

Наступний блок запитань – королі і президенти. Тут я думаю, все зрозуміло. До них можна також додати нобелівських лауреатів. Також – потрібно знати легенди, базові – про Попеля і про Смок Вавельський.

Ну і залишається географія та історія, тут інформації дуже багато, але по пріоритету – вивчайте це в останню чергу, адже якщо не відповісте на елементарні питання вище (в мене таке було), то далі ловити нема чого.

Сподіваюсь, більш-менш розклав все по полицям. Як і де здавати на карту поляка в Житомирі я писав раніше.
Успіхів Вам в майбутніх здачах 😉 . Мене співбесіда чекає завтра, буду готуватись. Що мені не подобається, так атмосфера в Польському Домі доволі нервова перед здачею. Особливо коли все затягується. Сподіваюсь, в цей раз все буде швидше…

Карта поляка в Житомирі – як подати заявку?

Я вже писав раніше про труднощі в оформленні карти поляка в Житомирі, але там було все занадто м’яко сказано. Адже вчора я в черговий раз хотів подзвонити – і записатись. За день перед цим я подзвонив і запитав: “Можливо можна підійти якось, а не дзвонити, адже минулого разу я записався десь в кінці списку, притому що починав дзвонити в 9 :)”. Мені сказали – тільки дзвонити.

Dom Polski (Дім Польський) – це щось з чимось… Я вже відчув всі його переваги, коли не здав попереднього разу. Якщо сказати коротко, ледь додзвонився, в день здачі консул дуже сильно запізнився, в результаті чого чекав ще в день здачі 4-5 годин. Могли вже і так строго не питати, стільки часу чекав.

Так ось, я здавав в грудні місяці, і зрозуміло, коли мені сказали, що я не здав, то записуватись на січень було вже пізно. А там ще й прикол такий – подавати заявку можна тільки в день приїзду консула о_О і тільки по телефону. Тобто, в будь-який момент прийти і записатись не можна.

Отже, дзвоню я вчора. Спеціально встав раніше, і почав надзвонювати. Але, якщо 2 місяці назад мені вдалось додзвонитись, то цього разу нічого не вийшло. Спочатку було постійно зайнято, потім навіть брали і кидали трубку, а іноді йшли просто гудки, ніби ніхто не брав трубку 🙁 Коли я додзвонився, то сказали, що вже все зайнято. Мовляв, бажаючих дуже багато, а місць лише 50. Тобто, виходить ніби як лотерея, додзвонишся-не додзвонишся.

Я ж запитав – чому не можна, наприклад, прийняти 200 заявок в порядку загальної черги, і кожен місяць запрошувати по 50 чоловік. Це було б абсолютно логічно. Я вже не кажу, якщо стільки бажаючих, то консул міг би приїжджати значно частіше, ніж раз на місяць (генеральний консул – один, а просто консулів – багато). Тим більше, навіть є будівля Консульства в Житомирі, але чомусь воно не працює 🙁 На що мені відповіли – дзвоніть генеральному консулу, він встановлює такі правила. І вони не винні. А якщо я такий незадоволений, то сказали, щоб подавав заявку у Вінницю, і там здавав.
Але ж в мене є підозра, що там записують “своїх”, минулого разу здавали компаніями. Тобто, ніби своїх людей і записують. Адже я додзвонився десь через півгодини, і вже був 30-м. Так швидко записуватись не могли.

Але ж це ще не все. Навіть люди просто забирали вже готові карти, і сиділи в черзі, по півгодини-годину. Хіба не можна було зробити так – на певну годину домовились і всі одразу зайшли, всім видали – і пішли. Їм це хтось забороняв робити? Хіба не можна було зробити все по-нормальному.

Власне, про цю всю ситуацію (чекав місяць, сидів годину на телефоні, але так і не додзвонився), я вирішив повідомити через контактну форму на сайті Генерального Консульства Польщі у Вінниці (реакції за день так і не отримав). Як так можна знущатись з людей? Якщо не здатні нормально все забезпечити в Житомирі, то не приймайте заявки взагалі.

Що цікаво, в газетах і на телебаченні розповідають, що все можна просто і без проблем отримати. Що всі такі дружні і атмосфера чудова. А насправді виявилось – просто неповага до українців. Що цікаво, всі, хто там здавав, аж “трусились” за тою картою, хоча чітко сказати, що вона дає – ніхто так і не міг.

Що робити далі? В Україні чи за кордоном?

Ніякого кінця світу не сталось, а отже потрібно жити далі. Але я й досі не можу зрозуміти, чого я насправді хочу. 

Власне, напрямків поки два – або шукати щось в Україні, або їхати за кордон. Є можливість отримати карту поляка, але з першого разу отримати її не вдалось. Наступного разу буду готуватись краще. Можливо ця карта і стана перепусткою в Польщу, а потім кудись далі. Але чим займатись в Польщі? Шукати одразу роботу чи вступати в якийсь вуз на навчання? Навіть не знаю, з чого почати.

А чим можна займатись в Україні, не зовсім зрозуміло. По спеціальності нічого хорошого не пропонували. Ніби і роботи купа, але пропозиції були жалюгідні. Після 5 років навчання тобі пропонують йти майстром (це майже як робочим звичайним) і працювати з 8 ранку до 8 вечора за 1,5 тисячі гривень.  Погодьтесь, краще вже взагалі не працювати. Можна спробувати шукати якийсь безглуздий варіант – будь-яку роботу, але тут я знову не можу ніяк зрозуміти, що саме я хотів би знайти. Охоронцем чи продавцем? Теж не дуже хороші варіанти 🙁 Відкривати свій бізнес? Хороший варіант, та не для України.

Зараз я починаю задумуватись, а можливо я не ту спеціальність вибрав? І водночас задаю собі зустрічне запитання: “А що б змінилось, якби я закінчив інший вуз або інший факультет?”. А нічого б не змінилось. Я вже раніше писав, що в більшості випадків навчання в Україні – просто ілюзія. Я навчався досить добре, але якихось дивідендів з того абсолютно не отримав. Можливо і є в Україні кілька нормальних вузів, але в більшості випадків ситуація у випускників аналогічна, як і у мене. Або йдуть на будь-яку роботу за мізерну зарплату, або взагалі нікуди не йдуть.

Також яскравий приклад того, що вуз не головне – це те, що іноді я бачу випадки, коли певні міжнародні стипендії або програми виграють випускники простих вузів. Навіть в нашому вузі є такі. Та ж сама картина виходить, що і у звичайному житті. Якщо вчасно мені вдалося б поїхати за кордон, то все було б куди краще. Зараз ніби можливості і залишаються, але я вже відчуваю, що свого часу дуже хорошу можливість втратив. Нічого вже не повернеш. Тобто я сам, власними силами, міг виграти якусь стипендію – і поїхати. Чи то в Польщу, чи то в Німеччину. Наприклад, я був учасником програми DAAD у складі групи, а міг якось виграти і особисту стипендію. Але я і досі не знаю – чи буде там краще, ніж в Україні. Так, зарплати там високі, але для своїх. Тобто, щоб нормально жити, треба почуватись там як вдома, і, відповідно, щоб інші відносились до тебе як до свого, а не як до іноземного заробітчанина.

До чого я веду? Потрібно отримати європейський диплом і по ньому знайти роботу. Ось це ідеальний варіант. Другий варіант – просто знайти роботу – не дуже хороший, але іноді кращий, ніж шукати роботу в Україні. Але, щоб нормально навчатись, по-перше, потрібно знайти аналогічний вуз за Вашою спеціальністю, домовитись з ними, а по-друге, потрібен високий рівень знання мови (часто англійська мова дозволяє вступати в будь-яку країну, але всеодно потрібно знати або вивчити мову країни, куди збираєтесь їхати). Це я про тих, хто хоче після завершення вузу в Україні продовжувати навчання в Європі. Часто також потрібно шукати певні міжнародні програми (доречі, в мене на сайті в розділі Міжнародні програми є трохи інформації про це), які б виступали Вашим спонсором. Адже, хоча і навчання буває безкоштовним, всі інші витрати (проживання, харчування, проїзд) повинні сплачувати саме Ви (а за кордоном це все Вийде досить дорого).

Карта поляка: буду здавати знову

Після очікування 2 місяців, очікування в черзі 5 годин і невдалої здачі в Польському Домі, я вже думав ніколи не здавати на ту карту. Не здав, хоча і вчив більш-менш нормально. Звичайно, в костьол зараз ходити не буду, але почитаю про нього. Дуже багато запитань там буває про костьол, хоча по правді кажучи – є ж свобода віросповідання. Тобто, якщо я туди не ходжу, звідки мені знати – що там роблять люди і на які свята. Хоча, в більшості випадків там все так само, як і в православних церквах, але деякі відмінності є. І свята такі ж само – тільки з різницею в 13 днів.

Що цікаво, не питали для чого мені та карта, не просили хоча б розповісти про себе. Одразу давай про костьол. Думаю, в інший раз потраплю на іншого консула, і там буде все нормально. А ні, то у Вінницю поїду, не так вже і далеко.

Але на запитання православний чи католик я не буду відповідати католик. Хоча і прочитаю про їхні релігійні традиції і свята.

Також можуть бути доволі жорсткі питання по історії, з датами і т.д. Коли я здавав, то не чув, щоб питали про культуру, політику, географію і т.д. Тільки релігія і історія. Але буде приймати інший консул – може питати все що завгодно. Читав, навіть просто спитали розповісти про себе, на цьому все і закінчилось і здача була успішна. Так воно і має бути. Зібрав документи – подивились чи знаєш трохи польську, та й все.

Навіщо так “муштрувати” – і псувати нерви, створювати черги. Наприклад, замість того, що питати по кілька хвилин, питали по 20 хвилин і більше. Це враховуючи те, що в черзі всього 50 чоловік. Мабуть вони до ночі там сиділи, я був 28-й і в 16-00 тільки дійшов.

А ще мені дуже подобається їхня система подачі заявок. В будь-який день подати не можна. Мені казали дзвонити в день, коли приїжджає консул, з 9-ти ранку. Я дзвонив з 9-ти, але записався лише 28-м. То було зайнято, то не брали трубку. Легше мабуть до них піти і записатись. Так би і сказали. А то так можна взагалі не додзвонитись. Якісь безглузді правила. Бери і став в загальну чергу всіх. Нехай кожен приходить в будь-який час – у нього перевіряють документи – і ставлять в загальну чергу.

А ще багато не здають (в т.ч. і я) з першого разу – і знову ж таки, створюють чергу. Навіщо вони таке роблять. Бажаючих здавати явно більше, ніж 50 чоловік. То нехай приїжджають кожен тиждень, а не раз в місяць. Не розумію, в чому проблема. Хіба в них немає фінансування.

Коротше спробую ще 1 раз здавати в Житомирі, ні – тоді у Вінниці. А як і там не здам, то так вже і буде.

Карта поляка: не здав екзамен

Вже раніше писав про карту поляка. Перечитавши всю інформацію в інтернеті, я думав, що там доброзичлива атмосфера і все здається на раз-два. Почалось все з того, що я ледь записався, хоча і дзвонив в 9 годин ранку. Це вже мені не подобалось, так звані свої правила, якось це все вже було не по-людськи. Отже, дзвонив я рівно в 9, додзвонився в 9-30 (то зайнято, то не брали трубку), як виявилось через місяць, то я 28-й в черзі, що не сильно мене порадувало. Мені назначено було зустріч на 12-ту годину, про що мені повідомили за тиждень. Ніби все непогано. Але коли сьогодні я прийшов (ще додумався чомусь прийти на годину раніше, щоб не дай Бог запізнитись) – то консула не було ще. Загалом вийшло, що вона (консулом була жінка) спізнилась на 2 години, нема ніякої поваги до тих людей, які вже давно чекали.

Власне, я чекав в сумі більше 5-ти годин, дехто відмовлявся стільки чекати. Ніби це все здавалось в перший раз, не могли розрахувати нормально і призначити час більш-менш чітко. За такий час очікування можна забути все, що знав. Що цікаво, навіть ті, хто просто забирав готову карту (!) , чекали по півгодини-годину в черзі. Просто щоб забрати, це ж взагалі жах 🙁 Через це, знову ж таки, затримувалась черга.

Власне, дійшла черга до мене. Не питали, для чого мені карта, не пропонували розповісти про себе, одразу давай питати про костьол, в який я не ходжу о_О. Ясно що я не буду вчити всі католицькі свята, загальні знання в цьому напрямку маю, але питання були не дуже прості. Мало на що я відповів, адже, щоб знати все це, треба ходити в костьол. Саме таких запитань я і боявся. Але все було не так погано. Мені вже сказали йди на наступний раз, але чомусь перепитали – православний я чи католик? Я сказав, що православний, тоді ніби не мали права в мене питати тих питань, але то явно не сподобалось консулу… Наступні питання були по історії. Там я більше знав, ніж не знав, але всеодно здати не вдалось. Занадто придирались. Так не можна. Я ще й в кінці сказав що стільки чекав, а вона ж запізнилась. Каже типу вона теж цілий день сидить. Пропонували прийти через кілька місяців, а там може і другий консул буде. Це як натяк, що цьому консулу я вже не здам.

Всі там трусяться, переживають, але в кінцевому випадку що це все дає? Будуть розповідати байки, що легше отримати візу. Отримують і без карти, спочатку на 7 днів, а потім і на рік. Тільки що заплатити перший раз потрібно 35 євро. На роботу можна влаштуватись і так. Власне, суть була в тому, щоб зекономити ці 35 євро, але я вже за сьогодні стільки нервів попсував, що це було того не варте. Дійсно готувався, витратив досить багато часу і не здав.

Для тих, хто ще хоче оформляти карту, є над чим задуматись. Є ж такі, хто навіть польську мову не знає, і хочуть здавати =) Коротше, швидше за все, більше здавати не буду. Нехай подавляться. Не хочуть давати – то й не треба. Якось зароблю на ту візу, якщо захочу ще поїхати, уже й особливого бажання нема.

1 2 3 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17