Tag Archives: кончене життя

Народжені бути бідними

Одного дня українці збідніли в 3 рази. Такої трагедії не було за весь період існування незалежної України.

А саме, гривня почала катастрофічно падати, валюту неможливо було купити. А коли долар почав з’являтись на чорному ринку, то курс був вже далеко не 8 гривень за долар, а всіх 25. І навіть сьогодні в банках можна купити лише 100 доларів на день, і це при умові, що хтось їх здасть.

Отже, про омріяний автомобіль, квартиру або комп’ютер тепер залишилось тільки мріяти. Шалені відсотки по гривневих депозитах і постійні заклики з телевізору тримати свої гроші в гривнях зробили своє. Більшість українців тримали свої заощадження саме в гривнях. Всі сподівались, що таким чином ми підтримуємо національну валюту.

Та і в доларах, як виявилось, тримати гроші було небезпечно, але дуже багато банків просто “розвалились” під час кризи. Найкращим варіантом зберегти свої гроші була (і залишається) купівля нерухомості, але для цього потрібна якась мінімальна сума, а депозит можна відкрити від 1000 грн 🙂 Інвестувати в бізнес ризиковано, але ліпше, ніж тримати гроші на депозиті.

Очевидно, втратили не тільки ті, хто тримав гроші в гривні, а й ті, хто отримує зарплату і досі в гривнях. Звичайно ж, зарплата залишилась такою самою, і в перерахунку на долари це просто смішні суми в порівнянні з тією ж Польщею, про яку я постійно пишу. Найбільш популярною є зарплата, наприклад у розмірі 100 доларів 🙂

Але прогулюючись вулицями міста, я і далі бачу дорогі автомобілі, таке відчуття, що люди не стали жити бідніше. Як можна їздити на таких автівках отримуючи зарплату 100 доларів. Відповідь проста. Зарплату більшість отримують нелегально. Люди всіляко намагаються уникати сплати податків, адже жодної віри немає, що гроші підуть у правильне русло. Наприклад, громадський транспорт не оновлюється вже багато років, дороги не ремонтуються і т.д. І це все навіть не планується, то для чого платити ці податки? Можливо, 90% цих грошей просто вкрадуть, як і робили раніше.

Як повернути віру людей? На даному етапі це вже майже неможливо. Єдиний шанс для молодих людей – вивчити іноземні мови, поїхати на захід. Можливо, там буде ліпше.

Але пам’ятайте. Якщо ви народжені бути бідними, то мабуть нічого вже вам не допоможе. А хто вміє “крутитися”, то мабуть і в Україні зможе реалізуватись.

Слюсарчука заарештували. Але це нічого не означає.

1 коментар

Ось і закінчилась епопея з цими всіма розслідуваннями. Виявилось, як не копай, всюди все вилазить, всі докази прибрати неможливо. А варто було вчасно зупинитись – і зберегти репутацію та поїхати за кордон. Правда, невідомо ще, як вирішиться справа, оскільки, як повідомляють, його багато хто прикриває. Але ж викриття його – це означає викриття всієї системи. А можливо, таких само “професорів” ще дуже багато (а бідні науковці “пашуть” з останніх сил – в результаті всеодно треба викласти гроші на захисті!). Насправді, запитань і досі лишається дуже багато. Але ж як розкрутилась газета “Експрес” і ці журналісти, на всіх каналах зомбоящику показали. А раніше все ті ж канали прославляли Андрія Слюсарчука ледь не кожного дня . Це все означає тільки одне, по ТВ – що не слово, то брехня. Але народ споживає такий продукт. Всі куплені, все постановка. Треба до всього відноситись скептично, чудес ніяких не буває, як би не хотілось в те вірити. Доречі, це не єдиний випадок “просування” за допомогою зомбоящика. Буде час – знайду відео, де спортсмен-пауерліфтер розповідає, що поставив феноменальні рекорди (а як почали копати знаючі люди – нічого немає). Що змушує таких людей робити такі речі? Мабуть те, що по-справжньому реалізувати себе не виходить, от і отримуютьзадоволення від того, що “розводять лохів”. Дивіться тільки, щоб Вас не “лоханули”, тому рекомендую поменше дивтись телевізор і вірити іншим ЗМІ.

У понедiлок, завдяки блискуче здiйсненiй операцiї львiвської мiлiцiї, Слюсарчука затримали у Києвi.
На вході в управління міліції, у лічені секунди, коли Слюсарчука виводили з авто, журналістка газети “Експрес” Світлана Мартинець встигла поставити Слюсарчуку запитання: “Андрію, хто був першою жертвою?” Відповідь “професора” була доволі нестриманою: “Пішла ти на х..”.

В Україні ошукали покупців iPhone через інтернет-аукціон

2 коментарі

Кілька покупців iPhone через Інтернет-сайт aukro.ua були ошукані злодіями на 50 тисяч гривень. Міліція поки не порушувала справу.

В Україні розгорається великий Інтернет-скандал: вісім покупців відомого віртуального аукціону aukro.ua заявляють, що їх ошукали майже на 50 тисяч гривень при купівлі iPhone.

“Це був перший і останній раз, коли я звернувся на інтернет-аукціон, – розповів нам постраждалий киянин Євген Романов. – Усе почалося з того, що я захотів купити 14-річному синові iPhone-3. Перерахував 2200 грн. (Це в три рази дешевше, ніж на столичному радіоринку) на зазначений на інтернет-аукціоні рахунок, але продавець зник “.

Прозріваю з такого народу… Знає, що ціна набагато дешевша, але жодного разу не перестраховується. Замов з післяплатою (зроби передоплату 50грн), якшо продавець відмовиться – значить є ризики, що він недобросовісний. Якшо у нього загальна кількість відгуків невелика – то який сенс йому довіряти і причому тут аукціон до нього…

Інший покупець, житель Херсона Сергій М., нам повідомив, що замовив на цьому аукціоні п’ять iPhone-4 (за ціною 5260 грн. За штуку), щоб потім перепродати.

“Перерахував 26 тисяч 300 гривень, але продавець перестав відповідати на дзвінки, – розповів нам Сергій. – Через свої канали я вирахував, що людина, можливо, що має відношення до цієї афери, живе у Дніпропетровській області. Поїхав туди. Там через паркан приватного будинку зі мною спілкувалася жінка, яка сказала, що ніякого відношення до інтернет-аукціонів не має “.

О це цирк взагалі – купуючи телефони за ТАКІ гроші, можна було б уже і приїхати – особисто зустрітись з продавцем, передати гроші і отримати телефони. Та і для початку варто було б купити 1штуку, а не одразу по 5 шт)) Але ж всеодно, картка в банку має ж бути закріплена на когось, думаю не важко буде знайти власника карти. Хіба що тільки покупець перерахував на безіменну карту – тоді хто йому винен?

Вікторія З., за адресою якої прописаний продавець, говорить, що вона вже теж звернулася до міліції. “Я не знаю, чому звинувачують нашу сім’ю”, – сказала вона.

Звичайно ж, він міг замовити лист підтвердження на “фейкову” адресу, де він має доступ до поштової скриньки. Лист приходить простий, а не рекомендований, тому будь-хто міг отримати лист-підтвердження від аукціону. Але ж прізвище закріплене за карткою якогось банку, всю інформацію про утримувача карти банк має, та й, нарешті, з банкомату гроші мали зніматись, в кожному банкоматі є відеоспостереження, а час операції – теж можна визначити в банку. Коротше якби було тільки бажання, шахраїв можна знайти, якшо ж тільки Ви самі не “лоханулись”, і не перерахували кошти на безіменну карту.

Continue reading →

Планувати майбутнє потрібно завчасно

7 коментарів

З цією проблемою я стикаюсь зараз. Університет закінчив в цьому році, а що робити далі, абсолютно незрозуміло. Було кілька варіантів, але мене це не влаштовувало. Практично пропонували роботу, на яку і після ПТУ можна іти. Для чого ж навчатись було, незрозуміло. Тепер варто розібратись в наступному питанні – чи потрібен диплом взагалі? Я думаю, часи СРСР минули, коли після навчання Вас направляли на роботу (хорошу чи ні – це таке) – але всеодно, була якась мотивація навчатись. Про життя взагалі нічого не можу сказати, але той, хто добре навчався, міг реалізувати себе краще, ніж інші.
А в наш час – потрібно мати або хороші навички в якомусь напрямку, або мати знайомих, які допоможуть влаштуватись на нормальну роботу. Причому навичкам – в університеті не навчать, тільки власна праця. Але іноді буває так, що важко знайти те, що тобі подобається. Тоді роботу буде знайти надскладно, як вирішення – ідуть працювати продавцем, офіціантом і т.д. Я думаю на таке нема чого розраховувати, адже потрібно прагнути до більшого. На будь-якій роботі диплом запитувати у Вас наврядчи будуть, тим більше дивитись на оцінки в додаток – це взагалі нонсенс. Тому тут потрібно задати собі питання – чи варто сильно мучатись, щоб здавати все на 5, чи краще здавати на 4 без жодних проблем (щоб тільки була стипендія). Не знаю, як диплом ТОП-вузів, але диплом на кштавт мого, думаю нікому не потрібен… Але всеодно я не шкодую про те, що навчався – адже навчався для себе + отримував стипендію, також мав додатковий час на роздуми.
Далі поговоримо про олімпіади, конференції, статті та інше.
Олімпіади – це інший рівень мислення, просто пахати нічого не дасть, потрібен талант. В цьому я переконався, коли брав участь в олімпіаді з математики (для простих вузів – не математичних). Нічого вирішити не зміг нормально! Кілька балів набрав лише випадково. Шансів було небагато. Але хоч щось набрав, це вже добре! (*хто не знає – суть на олімпіадах в тому – або вирішуєш все підряд і йдеш на 1-2 місце, або вирішуєш 1-2 приклади і розраховуєш на третє). Рік був останній, тому реваншу ніякого не буде (другого шансу) та й думаю злості в мене навіть не залишилось. Цікаво було тільки те, що у себе в групі (і на факультеті) – вважався одним із кращим в цьому плані. Але є і суб’єктивні причини невдачі – 5й курс, багато чого забув, не зосередився, були проблеми з дипломом – тримав їх постійно в голові. Я не думаю, що такі причини суттєво вплинули (я вже писав – що потрібен просто талант)! В кінцевому випадку я навіть не жалкував, адже вже знав, що в разі призового місця – отримав би грамоту і якусь мізерну премію. Ось і все. А знав, бо за рік до того я, все ж таки, брав призове місце на олімпіаді по своїй спеціальності (може про це розповім пізніше – хвалитись особливо там нема чим).
Далі про конференції та статті. Сучасна наука в Україні – це треба бачити!! Просто так це передати не можливо. Маразматичні статті без жодної суті, нема практичного застосування.. Хорошу тему вибрати дуже важко, самому хочеться написати дійсно щось значуще, можливо щось дійсно хороше, а не просто “лити воду” – не виходить. Конференції проводяться для того тільки, щоб рахувалось. А чому все так? Жодних спонсорів немає. В Європі все по-іншому. Тому і освіта має там особливе значення, тому і багато науковців з України їде за кордон. Просто їдуть банально заради кращого фінансування і все. У нас – немає хорошого фінансування, тому більшість дипломів/дисертацій пишеться “з повітря”.
До чого я веду? Навчатись є сенс тільки тоді, коли Ви навчаєтесь в топ-вузі (таких в Україні небагато) – де роботодавці на 100% впевнені, що студенти там хороші, де диплом дійсно ціниться і отримуються необхідні знання. В іншому випадку – навчатись є сенс тільки заради того, щоб повністю присвятити себе науці і мати шанс поїхати за кордон по причинам, які я зазначив раніше. Тому планувати, що робити далі, потрібно ще, вступаючи до вузу, щоб потім не жалкувати про 5 втрачених років, одразу необхідно визначитись, як навчатись. Я бачу тільки 2 варіанти – здавати все на 4, щоб отримувати стипендію (а тим часом думати, чим займатись далі) ; здавати все на 5, заради того, щоб отримувати підвищену стипендію, отримати червоний диплом – і далі працювати в напрямку освіти і науки. Здавати все на 3 або платити за навчання – цих людей я взагалі не розумію! Мені казали, що навчаються заради того, щоб просто було цікаво – зустрітись з друзями, поговорити і т.д. А чому йдуть і платять за навчання? Батьки так виховують… Або створюється ілюзія ідеального суспільства: краще навчаюсь – більше заробляю! На жаль, це правило в наш час в Україні не спрацьовує. А ще в університет вступають, бо намагаються рівнятись на інших:) І таке буває. Тому я абсолютно не дивуюсь, коли когось виганяють з вузу, або хтось сам вирішує піти. В цьому знову ж винні батьки, які платять за навчання. Вони і досі думають, що все, як і раніше…
Бувайте! Дякую тому, хто дочитав і залишить коментар 😉

Псевдолікар Пі – Андрій Слюсарчук

6 коментарів

Видатний український нейрохiрург, професор, доктор медичних наук, людина з видатними можливостями пам’ятi, генiй, якому нема рiвних, Андрiй Слюсарчук, котрий начебто запам’ятовує мiльйони цифр i обiгрує в шахи комп’ютери – аферист iз фальшивим дипломом про закiнчення Московського медунiверситету.
Такими є результати спецрозслiдування, проведеного газетою “Експрес”. Журналiсти довели, що “професор-нейрохiрург”, котрий нiбито у дев’ять рокiв, як дитина-вундеркiнд, закiнчив школу i у дванадцять став студентом Московського медунiверситету iм. Пирогова, насправдi усе це видумав.