В цьому році на навчання у моєму вузі приїхало дуже багато людей з Казахстану. Не знаю чому, але абсолютно 100% з них – дівчата 🙂 Частина приїхала на Erasmus, а частина – за якимось іншими програмами.

Перше враження: вони взагалі ні з ким не спілкуються, тільки в замкнутому колі між собою. Для більшості з них рідна мова – російська, і коли я намагаюсь поговорити навіть російською – теж не реагують, ні привіт тобі, ні до побачення. А польську і англійську навіть і не хочуть вчити 😛

Приїхали – ні з ким не познайомились, жодного пізнання людей і культури, і поїхали собі додому. Ненавиджу таку поведінку, хоча й багато українців поводяться абсолютно так само.

Можливо, це частина їх культури в Казахстані – ні з ким не знайомитись. Адже не можуть бути абсолютно всі такими скромними та закритими. Можливо, їх лякає те, що вони відрізняються від інших. Я, наприклад, від поляків абсолютно нічим не відрізняюсь і якщо буду удосконалювати свою польську і надалі, то з часом взагалі ніхто не зможе відчути різницю.

Взагалі-то мені вони нагадали китайців теж. Ті взагалі були інертні, настільки відгороджені від суспільства, що ніхто й не намагався заговорити з ними.