Нещодавно я повернувся додому, так як маю невеличкі канікули.
Повернувся я з Польщі, де практично 99,9% мешканців спілкуються однією мовою – польською. Якщо ти чуєш українську, російську, англійську або якусь іншу – знай, це іноземець і аж ніяк не поляк.
Не розумію як, але полякам справді вдалось зберегти свою мову не зважаючи ні на що. Під впливом німецької, російської з польською мовою нічого не сталось. Я сам намагаюсь більше контактувати з поляками та європейцями, а не з колегами з СНД. Це дозволяє мені удосконалювати мою польську та англійську. Але українська всеодно для мене завжди була і залишається бути рідною.
І ось я йду вулицями Житомира і сподіваюсь почути свою рідну мову. Прислухаюсь до однієї особи, другої, третьої, десятої. Прогулюючись по центру міста, я, на жаль, ЖОДНОГО разу не почув української мови. Прийшов у спортзал. Чоловік 10 – і всі знову ж таки балакають саме російською. Всі спілкуються російською, а потім намагаються вважати себе українцями. Аби не сталося так, як в Білорусі. Тільки один мій знайомий із Білорусі спілкується білоруською, він же і розповідав, що приблизно 1-2% білорусів спілкуються рідною, якщо це так можна назвати, мовою. Зрозуміло, що за зовсім короткий час там залишиться тільки російська і жодної іншої.
Що стосується України, то ситуація теж не з найкращих. Очевидно, що всі проблеми теж зв’язані з мовою. Людям нав’язуються стереотипи. Мовляв, Вам заборонять російську мову, але в кінцевому випадку відбувається масова русифікація. Телебачення, радіо, газети, книжки – у всьому більший відсоток російського продукту.
Я намагаюсь не реагувати на це, але мені вкрай неприємно.
А українці за кордоном в значно більшій мірі зберігають українську мову, ніж ми, українці. Хоча я і писав раніше про діаспору в Гданську, де українська мова практично втрачена, але люди теж вважають себе українцями.
