Category Archives: Польща

Болонський процес: Україна і Польща

Коли я навчався в Україні, так званий Болонський процес тільки починав впроваджуватись.

Як це все виглядало в Україні? 

Якщо на першому курсі я мав справжні екзамени, а автоматично екзамен ставили лише деякі викладачі, до останнього курсу нам почали нараховувати відсотки за предмет і практично 99% предметів можна було здати, не пишучи екзамену. Тобто, за відвідуваність, контрольні роботи і т.д. нараховувались пункти, а потім сумувались і виходила сума. Якщо не згоден або не маєш 50% – йдеш на екзамен. Втім, студенти, які більш-менш нормально навчались, мали “автомат”. Тобто, працюючи сумлінно цілий семестр, в самому кінці можеш отримати нормальну оцінку і вже на сесії не турбуватись ні про що 🙂

Тобто, основною метою впровадження “Болонського процесу” була саме модульна система, а не шкала оцінювання. Щоб не отримувати зайвого стресу на екзаменах, а мати спокій, навчаючись постійно.

А що ж у Польщі або Європі взагалі?

А коли я приїхав на навчання до Польщі, то тут проста шкала оцінювання 3-4-5 (правда трішки удосконалена, є ще 3+ і 4+) і звичайнісінькі екзамени, прямо як в СРСР 🙂 І такі само кандидати наук і доктори наук (у них це називається доктор і доктор хабілітовани), а ніякий не PhD. Я навіть засумнівався, невже це країна ЄС невже вони беруть участь у Болнському процесі (в Україні це реалізовувалось краще).

Щодо інших країн ЄС не скажу нічого, але у різних країнах – різна шкала оцінювання. Так само як і звичайні екзамени мають місце 🙂

І найцікавіше в цьому всьому те, що вже скоро я маю екзамен і там дуже багато питань і це буде величезний стрес. І предмет цей тривав 1 рік (2 семестри). Що ж заважало давати контрольну хоча б після першого семестру (не кажу вже про кожну чверть). І наприклад, оцінкою за екзамен могла бути середня з 2-х або ж 4-х оцінок. Замість цього зіпхали все в купу і знову буде маленька трагедія (по 10 перездач, які чекають практично кожного, так мені сказали друзі, які вже здавали даний екзамен). 

Навчання у Польщі. Частина 3

навчання_у_Польщі

Оскільки я вже майже 1,5 року навчаюсь в Польщі, то вже можу поділитись деякими враженнями, хорошими і не дуже. Спробую пояснити все по пунктам.

1. Об’єктивність.

Багато викладачів абсолютно суб’єктивні і рівень знань не значить нічого. Когось вони люблять, когось ні.

Наприклад, був екзамен. В кабінет до викладача входило 2 особи – одна готується, одна відповідає. Якась дівчина списувала буквально з книжки і викладач “закрила на це очі”, оскільки важко не помітити, що хтось списує, коли в кабінеті лише 2 особи. Як виявилось потім, та дівчина була в теплих стосунках з викладачем, крім того – це був її майбутній керівник магістерської роботи. У мене ситуація з цим екзаменом склалась трохи інакше. На моїй загальній спеціальності є 5 спеціалізацій, відповідно і 5 груп. З моєї групи той екзамен здало лише 2 особи, далеко не найкращі особи, можна сказати просто сподобались викладачці) А з групи, яка була на тій самій спеціалізації, на якій і викладач, здала майже на 100%. Тобто, суб’єктивність зашкалює. З іншими предметами траплялись теж подібні ситуації.

2. Заохочення (стипендія).

Більшість студентів отримують тільки соціальну стипендію, яка не залежить від оцінок. Тобто, немає жодної мотивації навчатись добре, практично немає.

Щоб отримати стипендію наукову, декана, ректора, міністра, потрібно писати статті і мати середній бал не менше 4,5. А ще потрібно здавати всі екзамени з першого разу. На моїй спеціальності, геології, таке практично неможливо, а ось на географії, де навчатись значно легше, і стипендію отримати значно легше.

Така маленька примітка: я таких стипендій отримувати не можу, оскільки я вже отримую стипендію Уряду Польщі. Звучить гордо, а сума то всього 900 зл. Більшість студентів отримують соціальну більшу.

Отже, стипендія міністра у Польщі складає 12 тис. злотих одним платежем). І отримали цю стипендію далеко не найкращі студенти, я б сказав би навіть середні на простіших напрямках навчання, ніж у мене. Подивившись на їхні статті, я не побачив якихось екстра досягнень і взагалі побачив в тому мало сенсу.

Більше того, є такі студенти, які ходять до декана, відмовляються від тих предметів, на яких потенційно складно отримати хорошу оцінку, а вибирають найлегші. Тобто, крутять так, аби дістати бажаний середній бал. Студенти дійсно “шарящі” не отримують практично нічого, та ще й мають низький середній бал.

Якихось олімпіад чи чогось подібного я тут не зустрічав, хоча очевидно, що має бути щось подібне. І вже за такі речі давти премії такого розміру, а не практично просто так і кому попало.

3. Методика викладання і анкетування.

Дуже часто перед початком занять проводять анкетування (анонімне). Потрібно оцінити викладача в шкалі від 1 до 5. Тобто, роблять вигляд, що думка студентів для них важлива, хоча сумніваюсь, що результати цих опитувань на щось впливають. Так, показуха для студентів.

А про саму методику викладання я вже говорив раніше. Сьогодні викладач говорить одне, завтра інше, післязавтра десяте. Багато хто боїться його конкретно запитати, та і навіть, якщо питаєш, важко зрозуміти, чого він хоче.

Жодних методичок ніхто і не збирається робити, принаймні в мене таке відчуття. Кожен повинен ніби все розуміти сам, але насправді все далеко не так. Кожен мало розуміє, що повинен робити, та і за 1,5 роки мене мало чого навчили.

І це при тому, що вуз державний і далеко не найгірший. А що вже й казати про т.звані “Вищі школи”.

Валютні обмінники в Польщі

У цій статті я Вам розкажу про одну відмінність польських валютних обмінників від українських.

В Україні найчастіше валюту я купував безпосередньо в банках, які і займаються обміном валют легально. В останній час простих обмінників валюти практично не існувало.

В Польщі ж такі обмінники і далі існують, більше того, кожна валюта повинна бути підкріплена фактичною наявністю, а у випадку дефіциту, кантор (так наз. обмінник валют) повинен відновити баланс.

Крім того, існують інтернет-обмінники, в яких обміняти валюту можна практично моментально і не виходячи з дому. У нас схожа ідея є в Приват-24, але враховуючи ситуацію в Україні, такі операції заблоковано.

Відповідно, у Польщі досить маленька різниця між курсом купівлі і продажу, будь-яку валюту можна купити без обмежень і це не може не радувати.

Але якщо говорити про злотий, то він теж падає у співвідношенні з доларом, тому тримати гроші в злотих я б теж не радив 🙂

Чергове повернення додому

поверненняРозпочалось все з того, що я мав їхати додому в неділю. [Для тих, хто не читав мій блог раніше, розповім, що навчаюсь я у Польщі в місті Катовіце.]
Але перший раз в житті я проспав свою подорож, оскільки будильник просто не задзвонив [щось сталось з телефоном].
Що цікаво, там було 2 білети. Катовіце-Краків і Краків-Перемишль. То другий білет вдалось повернути. Оскільки відправлення було об 11й, а прокинувся я о 10й. Тобто, я втратив гроші за перший білет і втратив 15% з другого білету.
А найгірше в тому всьому, що я також мав білет на потяг вже в Україні. І він коштував 140 грн. Повернувши його, я втратив 40 грн :Р Вважаю це величезним відсотком, оскільки в Польщі за ту саму послугу я заплатив 15%.

Отже, наступного дня я купив білет на 4-ту годину ночі. З Сосновця (де знаходиться мій гуртожиток) необхідно було виїхати о 1й годині ночі, оскільки пізніше автобусів вже не було. Для прикладу, таксі з Сосновця до Катовіц коштує 80 злотих, тому трамвай і автобус залишаються єдиною можливістю дістатись до міста і в нічний час вони ходять дуже рідко.

На вокзалі в Катовіце я побачив досить багато бомжів (це для мене дивно), хоча сам вокзал досить сучасний (недавно відремонтований). Ну і очікувати мені необхідно було близько 3-х годин.

Отже, я увійшов до бажаного потягу, і тут почалось найгірше. Якщо ви знаєте, що таке польські потяги, ви мене чудово зрозумієте. В моєму купе вже було 7 чоловік, коли я тільки входив. Місця для кожного просто критично мало. Я буквально був затиснутий з двох сторін! Ненавиджу це, але якось пережив цю подорож.

Наступний етап – це маршрутка з Перемишля до кордону. Хоча в неї і напихається дуже багато людей, але польські водії хоча б більш-менш контролюють кількість і намагаються не заповнювати місце вщент.

Перейшовши кордон пішо, я сів до української маршрутки, попередньо купивши білет. Очевидно, всі місця для сидіння були зайняті і далеко не всі там мали білети. Отже, я пред’явив претензію водію, щоб він мені виділив місце. Він сказав, що місце в білеті не вказано і воно не гарантується о_О, але все-таки виділив. Згодом в цю маршрутку почало впихатись стільки людей, що навіть було незручно сидіти. І тут я зрозумів, чому я плачу за проїзд в Польщі значно більше. Заплатив би більше, але хотів би їхати в нормальних умовах.

У Львів приїхав десь о 15й годині, і, на жаль, оптимальним варіантом для мене був лише автобус о 19-30, який їде безпосередньо до Житомира з автовокзалу. Найцікавіше в тому всьому було те, що до Житомира немає прямого потягу, тому мені пасував би тільки нічний потяг, щоб зранку зробити ще одну пересадку.

Хороші спогади в мене залишились тільки від автовокзалу у Львові, де в залі очікування є розетки а також безкоштовний wi-fi та ще й чудова атмосфера)

Врешті якось дістався до Житомира і вже не відчував такої ностальгії, як в минулому році. Перше повернення в минулому році було складним, але зараз вже настільки звик, що відчуваю себе однаково як в Україні, так і в Польщі. Міг би жити як тут, так і там.

Інтеграція в Польщі. Відношення поляків до українців

Я вже другий рік живу у Польщі, а проблема інтеграції і досі актуальна. Зі студентами з групи я не в дуже хороших відносинах, і проблема абсолютно не в мені. Вони навчались разом протягом трьох років перед магістеркою. Часто вони спілкуються на теми, які мені не зовсім зрозумілі, хоча мій рівень польської вже досить хороший.

Ще один цікавий момент – вони не діляться матеріалами, це при тому, що я ділюсь без проблем і взагалі не бачу в цьому нічого дивного. Тобто, мене просили скинути багато речей, я відправляв, а коли просив сам, то чекав місяць і більше. Але це таке, можна списати на лінь. Але ж вони все здадуть в останній момент, а я – далеко не факт, що все здам. Можливо, ситуація виглядала б інакше, якби в групі було 2 і більше українців. Ми б просто спілкувались би між собою і на цьому кінець.

Наступна цікавинка – це відношення поляків вцілому до українців. Будучи на практиках, я мав нагоду чути (приховано), як обговорювали українців, не тільки мене, а і з усього гуртожитку. Відношення – край негативне, як до “другого сорту”.

А ще українці у поляків асоціюються з бандерівцями, ця тема просувається на державному рівні. Навіть молоді люди, які не цікавляться історією, наз. українців “людовбивцями” і “бандеровцамі”. Єдине,що тішить у таких відносинах, що поляки теж антиросійські, але тема “Волинської різні” вже дістала. Зрозуміло, що вигідно це Росії. А знаєте, що мені ще цікаве писали поляки. Що конфлікт з Кримом і Сходом України їх абсолютно не стосується.

Тому не дивно, що в українців виникають такі проблеми при інтеграції в Польщі. Мені особисто до цього часу не дуже комфортно жити і навчатись тут, хоча кожного дня зустрічаю багато українців і інколи почуваю себе, як вдома.

1 2 3 4 5 6