Коли я навчався в Україні, так званий Болонський процес тільки починав впроваджуватись.

Як це все виглядало в Україні? 

Якщо на першому курсі я мав справжні екзамени, а автоматично екзамен ставили лише деякі викладачі, до останнього курсу нам почали нараховувати відсотки за предмет і практично 99% предметів можна було здати, не пишучи екзамену. Тобто, за відвідуваність, контрольні роботи і т.д. нараховувались пункти, а потім сумувались і виходила сума. Якщо не згоден або не маєш 50% – йдеш на екзамен. Втім, студенти, які більш-менш нормально навчались, мали “автомат”. Тобто, працюючи сумлінно цілий семестр, в самому кінці можеш отримати нормальну оцінку і вже на сесії не турбуватись ні про що 🙂

Тобто, основною метою впровадження “Болонського процесу” була саме модульна система, а не шкала оцінювання. Щоб не отримувати зайвого стресу на екзаменах, а мати спокій, навчаючись постійно.

А що ж у Польщі або Європі взагалі?

А коли я приїхав на навчання до Польщі, то тут проста шкала оцінювання 3-4-5 (правда трішки удосконалена, є ще 3+ і 4+) і звичайнісінькі екзамени, прямо як в СРСР 🙂 І такі само кандидати наук і доктори наук (у них це називається доктор і доктор хабілітовани), а ніякий не PhD. Я навіть засумнівався, невже це країна ЄС невже вони беруть участь у Болнському процесі (в Україні це реалізовувалось краще).

Щодо інших країн ЄС не скажу нічого, але у різних країнах – різна шкала оцінювання. Так само як і звичайні екзамени мають місце 🙂

І найцікавіше в цьому всьому те, що вже скоро я маю екзамен і там дуже багато питань і це буде величезний стрес. І предмет цей тривав 1 рік (2 семестри). Що ж заважало давати контрольну хоча б після першого семестру (не кажу вже про кожну чверть). І наприклад, оцінкою за екзамен могла бути середня з 2-х або ж 4-х оцінок. Замість цього зіпхали все в купу і знову буде маленька трагедія (по 10 перездач, які чекають практично кожного, так мені сказали друзі, які вже здавали даний екзамен).