Так говорить чи не кожен студент Erasmus, який залишає Польщу, і, можливо ніколи туди і не повернеться. У багатьох з них кінець перебування закінчується сльозами, а потім після повернення додому вони деякий час вставляють фото і пишуть одне одному “я сумую за тобою” і в такому дусі.

Я теж в цьому році закінчую університет і цілком можливо, що залишу назавжди місто, де навчався, і ніколи не повернусь. Але обіцяю, я не буду плакати в такому разі. Завтра буде інше місце, інші друзі, а пройде якийсь час, і попередні друзі просто забудуться. Так, якийсь період я буду згадувати їх. Але час лікує рани і сподіваюсь, згодом все забудеться.

Потрібно рухатись вперед та іноді необхідно вимкнути свої емоції. Я теж спочатку мав проблеми, коли повертався додому раз на кілька місяців, але зараз я вже більш стійкий. Сьогодні одне місце, завтра буде інше. Таке життя. Не варто сидіти на одному місці, варто розвиватись.

Чи буду я шукати роботу і залишатись в Польщі? Поки я не вирішив, але я повернувся додому на кілька днів, щоб спробувати прийняти це важливе для мене рішення. Слідкуйте за новинами, щоб дізнатись 🙂 Всього хорошого!