Власне, вже доходять до кінця мої канікули, які я витратив практично без користі. Одразу було зрозуміло, що вчити вдома нічого не захочеться, тому навіть сумніваюсь вже, чи варто було повертатись додому взагалі.

Не можу змотивувати себе до навчання. Не можу і все. Постійно думаю, а для чого це мені потрібно? Що це мені дасть? Так, мені платять стипендію за те, щоб я навчався, але це анітрохи мене не мотивує. Якась трагедія одним словом. Коли ж запалиться той вогонь в очах, який був колись? Коли хотілось все вчити, все класно здавав і т.д. Зараз цього чомусь немає.

Дорогу ж до Польщі я знову розпланував, як і минулого разу. Тільки вагаюсь, чи купувати одразу квиток на залізницю в Польщі. Кажуть, якщо маєш такий квиток, то пропустять на кордоні без проблем і черг. Якщо ж не пропустять, то я просто можу не встигнути і втратити 30 злотих за білет. На таку дорогу витрачається десь доба (включаючи пересадки), але це того варте. Виходить, що десь тиждень я побув вдома, ну і 2 дні витрачені попросту на дорогу.

Такі справи 🙂