В попередній статті я писав про перші враження від навчання в Польщі. Що було далі, я Вам розповім саме в цій статті.

Приїхав я до Польщі рівно місяць назад. Перші враження були непогані, але з часом моя думка почалась змінюватись. Мені задавали таке запитанн: “А як відносяться взагалі до українських студентів?”. Одна справа, коли в групі українців більше, ніж поляків (наприклад в Любліні), а інша, коли ти один іноземець в групі. Хоча мій рівень мови В1, але цього дуже і дуже мало, щоб все розуміти. Коли я казав, що з України, і просив пояснити повільніше, то на це сильно уваги не звертали. А ще психологічно дуже неприємно, коли поляки спілкуються між собою на парах, на перерві, і ти не все розумієш. Важко наладити контакти, хоча я вже і багато з ким познайомився.

Що стосується гуртожитка, то я плачу 381 злотий, живу з поляком. В кімнаті є умивальник, холодильник, шафа-купе, дві великих шафи, два столи, два стільця і крісло. Ну і 2 ліжка. Постіль видали безкоштовно, але вона  дірява, подушка якась взагалі напівпуста.  Інтернет включений в ціну і йде він через мережевий кабель (треба брати з собою). Що цікаво, розетки до інтернету розміщені з однієї сторони, а не з двох, тому треба купувати 1 кабель на метрів 10 і прокладати його через верх (сидіти за одним столом двом людям – це ж просто неможливо).

Але це все було б нічого, якби не нещасний випадок. 1 листопада я вирішив піти в зал, але він був закритий. Колеги запросили пограти в баскетбол.  Я невдало приземлився, і насправді отримав страшну травму 🙁 Розрив всіх зв’язок на коліні. Швидку допомогу викликали поляки і за 20 хвилин вона приїхала.  Мене одразу почали питати, чи маю я страховку, без цього навіть забирати не хотіли. Потім дійшло до того, що я просто підписав якийсь документ, що типу в мене є страховка, оскільки всі студенти мають бути застраховані. Але все-таки операцію зробили і я почав відновлення в лікарні. Було настільки складно, це важко навіть передати, у мене і близько нічого такого не було за все життя, а сюди приїхав – і таке сталось.

Через 7 днів мене виписали із лікарні, хоча я абсолютно не міг ходити.  Добре, що мені допоміг поляк, який був зі мною в палаті. Допоміг дістатись до його ж автомобіля і підвіз до академіка. Тут вже стало краще, але тепер я тільки починаю вчитись ходити на милицях. І ходити мені треба буде ще місяць. Добре, хоча б питання зі страховкою вирішились. Оскільки я тільки пыдписав угоду з NFZ, цього виявилось замало. На щастя, друзі допомогли, забрали угоду в NFZ (вона була вислана мены поштою, але чомусь повернулась назад до них). Занесли її в міжнародний відділ. Потім занесли в деканат. Потім поїхали в NFZ і забрали картку. Я не міг повірити, що в Польщі така бюрократія. Мені ще хотіли навіть виписати рахунок-фактуру за перебування в шпіталі, але, на щастя, питання зі страховкою вирішилось і я продовжую лікуватись далі. Але я витратив 200зл на тутор і 150 зл на ліки, правда в деканаті обіцяли це все компенсувати. 14 числа мені вже зняли шви і далі місяць я повинен просто відновлюватись.

Коротше, мало того, що проблеми з навчанням, так ще й не можу ходити. Боюсь, просто не впораюсь з цим всім. Колеги з групи приходили, але вони особливо лекції не пишуть, матеріалів жодних немає. Важко зрозуміти, як вони навчаються і як я буду це все здавати.

Але це ще не все. Маю розказати про академік (гуртожиток). Вчора був день народження у одного зі студентів і прийшло дуже багато людей (казали до 100 чоловік, мене теж запрошував, але мені просто не вистачає сил, я травмований). Був повний хаос, пили алкоголь, курили прямо на поверсі. До 23 години їх навіть чіпати ніхто не має права. Після 23-00 прийшла охорона і почала щось з ними домовлятись. Я в шоці. У нас би просто під руки і вивезли за такі речі. Тут же лояльно до всіх відносяться. Навіть дуже. Але це знову не все, уже не перший раз до мене вночі вриваються якісь, то сигарети просять, то ще щось. Варто замикатись зсередини. Хоча нічого поганого не роблять вони, але ж будять, вчора взагалі зайшли – увімкнули світло і пішли.

Коротше, від академіка і цього “контингенту” враження не дуже. Хіба тільки ви любите “бухати” і веселитись. Я ж приїхав навчатись…

І не забудьте про страховку. Якщо Ви приїхали з Картою Поляка, обов’язково вирішіть в першу чергу питання зі страховкою, аж до отримання пластикової картки з чіпом. Всеодно за тих, у кого є КП, платить університет, але процедура ця настільки дурнувата, що просто важко зрозуміти, що і куди нести.