Такий менталітет

Попередній допис був про те, чи варто їхати за кордон. Там розглядались різні варіанти поїхати, та й, з рештою, залишитись там.

Наскільки це складно чи легко, сказати не можу. Головна проблема – у вивченні мови, все інше – вже другорядне.

Але багато хто переконує себе – жити за кордоном нічим не краще, основна проблема – скучно, люди інші, менталітет не той, не почуваєшся сам собою, звик до інших умов…

На прикладі Німеччини спробую все пояснити. Я їздив колись по програмі DAAD приблизно на 10 днів здається (3 роки назад). Багато чого нового дізнався, та і побачив зсередини те, про що по телевізору тобі не розкажуть. Так ось, головна перевага Європи – всі заробляють пристойно, тому відпадає бажання красти. На вулицях – не прив’язані велосипеди, в університетах – постійно відчинені двері.

Якось ввечері зайшов в навчальний корпус – там не було майже нікого, зайшов на кафедру. Потім через деякий час хтось зайшов, почав собі працювати, та і все. Стоїть плоттер, стоять комп’ютери – в нас би за таких обставин все повиносили! Там же ні – якщо я заробляю достатньо (мені вистачає), то навіщо щось красти.  Власне, можна сказати, в такому суспільстві жити спокійніше.

Ввечері на вулицях нікого немає. Так, ми не були у великих містах – там мабуть народу ввечері вистачає. В маленьких містах або селах – можна взагалі нікого не побачити (пусті вулиці). Також магазини закриваються доволі рано. Ось така особливість.

На вулицях чисто – ні в кого бажання не виникає “гадити”, як буває в Україні.

В невеликих містах я не побачив навіть дорогих автомобілів – так, зарплата дозволяє купити яке завгодно авто, а купують щось просте.

Система освіти взагалі інша. Все прив’язано до практичного застосування. Якщо щось вивчають чи щось розробляють, то воно все РЕАЛЬНО використовується.

Відносини викладач-студент зовсім інші. Наприклад, декан може без проблем випити з Вами пива, влаштовуються так звані вечірки, можна нормально поговорити. Не те що в нас, іноді побачиш викладача не в університеті – і він навіть не привітається (так, були такі випадки), зробить вигляд що Вас взагалі не знає.

Власне, ще можна багато чого розповісти. Можливо, пізніше щось згадаю, або колись знову поїду.

One thought on “Такий менталітет

  1. Akceptor

    Я часто не вітаюся зі студентами, бо втикаю 🙂
    Пива так само можу випити, але за межами ВНЗ. Прикол у тому, що наш менталітет дуже часто не розділяє робочі моменти і особисті. Якщо я питиму зі студентом пиво, кататимуся на велику чи гратиму у якусь іграшку за межами робочого часу-простору, то це не значить, що я маю давати йому списати, дозволяти зривати пари або робити за нього курсові. Наші люди цього не розуміють просто.

    Reply

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *