Часто пишу про різні міжнародні програми, про можливості поїхати за кордон.

Хтось назавжди хоче залишитись в селі, хтось переїжджає, наприклад, з села в місто. Потім у більше місто. Далі Європа і ще далі – США. Ну це особисто для мене така градація – де кращий рівень життя.

Для мене така можливість ніби і була – поїхати з Житомира в Київ (наприклад, на навчання), але ж чи в тому щастя? Мені там зовсім не подобається. Я точно не хочу там жити.

Крім цього, були варіанти поїхати в Європу, тільки потенційно, але часто можна знайти програми, де конкурентів по Вашій спеціальності зовсім мало. Головне – мова, я вже про це писав. Взагалі, моя мрія жити в Німеччині (хоча б тимчасово). Але реалізувати все буде дуже складно. Польща ніби теж непогано (в порівнянні з Україною навіть дуже добре), і поїхати туди легше – але Німеччина всеодно на порядок краще.

Але тут питання не в цьому. Рівень життя, звичайно, набагато вище. Але багато хто пише про менталітет. Типу важко звикнути до їх способу життя… З іноземцями, іноді, складно знайти спільну мову, спільні інтереси і т.д. Просто почуваєтесь, як не у себе вдома. Ось і все. Це якщо говорити не про зарплату і рівень життя, а суто з людських міркувань. Тому дехто просто заробляє за кордоном певний капітал – і повертається в Україні, можна і тут заробляти добре, але за кордоном ніби легше… А хтось, навпаки, не може терпіти життя в Україні. Тут все залежить від людей.

Навіть якщо не жити за кордоном, подорожувати потрібно. Побачити, як де живуть. Взагалі ідеальний варіант – нормально заробляти, щоб була можливість подорожувати. Можливо, таким чином можна буде знайти місце, де Вам буде найкраще, і там залишитись. А можна все життя провести, подорожуючи.

До статті хотів би додати відео про рідне місто. Можливо, тут я залишусь назавжди, а може й ні. Як пощастить 🙂