Category Archives: Наука

Чи правильно я вибрав спеціальність?

7 коментарів

Пройшло вже майже 2 роки після того, як я закінчив університет. Зараз мені не хочеться навіть і згадувати про те, як я його закінчував.

Під кінець взагалі “штучно” псували нерви і не давали нормально захищатись. Коли я спробував вступати в аспірантуру, мені розповідали багато про що, казали, що там вже хтось є і т.д. Ну я думаю, почекаю рік, раз там хтось є, хто чекає вже давно, то так вже і буде. Але рівно через рік ситуація повторилась – тільки вже був хтось інший. Розповідали мені, мовляв, у мене був конфлікт при захисті магістерської, тому такі ж само проблеми можуть спіткати мене в аспірантурі.  На питання – чому я не можу здавати екзамени і чому немає відкритого конкурсу – мені дали чітко зрозуміти, що я то можу іти, тільки мені будуть все робити так, щоб я не міг захиститись. І це розмова на рівні зав. кафедри і декана (!).

Що стосується самої спеціальності, то нам мали пропонувати різну роботу. Так само я підходив до декана, той розповідав про “золоті гори”.  Потрібні були працівники на нові бурові установки.  Зі слів декана я зрозумів, шо там взагалі все супер, краще не буває: “ти сидиш в костюмчику в буровій установці, там є кондиціонер, музика. І просто керуєш пультом управління” А ще казав, що там буде спеціальне навчання – типу курси.

Коли ж я дістався до місця пропонованої роботи, то ситуація виявилась взагалі плачевною. Умови – жахливі (живеш в вагончику). Зарплата – порядка 4 тисяч (зміна може бути денна або нічна(!), працюєш 15 днів – 15 відпочиваєш ), але в нас ще не питали, чи ми хочемо, а з нас вибирали 🙂  Нас зібрали одразу всіх разом, ніякого спеціального навчання не було. Була одна установка, яка була задіяна в роботі – і нам ніби намагались показати, як це все робиться. Зрозуміло, що потрібно було проходити спеціальну підготовку, потім кожному мав виділятись інструктор, який би і всьому навчав.  А вийшло – що потрібно було дивитись та інтуїтивно розуміти, як це все робиться. Це при тому, що установка одна, а нас чоловік 5-10.

Коротше кажучи, мені і тим, хто був в моїй підгрупі, запропонували повернутись додому, а якщо ми будемо потрібні – то нам передзвонять. Зрозуміло, що мені абсолютно це все не сподобалось, та ще й бачите чи ні, мене навіть не беруть. Я спілкувався з самими робітниками – на вигляд вони були не дуже задоволені. Харчувались дуже погано, здоров’я “гробили” серйозно. Наприклад, якщо нiчна змiна –  вдень нормально не поспиш, а вночі – давай працюй. Вони навіть казали нам – це треба було 5 років навчатись, щоб потім піти на таку роботу? Один з них закінчив технікум якийсь, а другий ПТУ-шку.

Але я про це все вже майже забув, якби не зустрів нещодавно одногрупника. Виявляється, хтось все-таки зміг там залишитись. І вийшло ще гірше. Так, 1 чи 2 місяці платили нормальну зарплату (зрозуміло, що робота досить складна), але потім стало менше і менше, умови погіршувались. Та й виходить, що і ремонтувати установку потрібно самому. Можна так “запороти”, що ще і свої гроші прийдеться платити.

Коротше кажучи, мені розхотілось навіть шукати якусь роботу по спеціальності (в мене – гірництво, з каменем зв’язано).  Можна сказати я помилився в виборі, але головне що є диплом. Та і не факт, шо щось інше було б краще.

Крім того, в мене залишились погані враження від самого навчання (тільки на останніх курсах, бо до цього все було нормально). Конфліктні ситуації всередині викладацького колективу не додають ніякого авторитету і так не дуже популярному факультету. Що цікаво, мене зараз питають, чи варто сюди йти? Звичайно я нікому не раджу 🙁

Псевдонаука

4 коментарі

Наука – якою вона є насправді в Україні?

У мене була технічна спеціальність і я намагався займатись “науковою діяльністю”. Коли я вступив до магістратури, нам казали: “Ви молоді науковці! Наука – це пізнання, і т.д.”. Звичайно, ніяких дослідів робити ніхто тобі не дасть та і сенсу витрачати час на це немає, ось і доводилось “лити воду”, писати абсолютно ні про що. З самого початку мені хотілось написати дійсно щось цікаве, навіть для самого себе, не так для кінцевого результату, як для себе.

Головна проблема більшості – вибір теми наукової роботи (магістерської, кандидатської). Так ось, вибираючи тему, Ви не маєте ніяких гарантій, що Вам вдасться написати нормальну роботу. Можливо, інформації по темі не буде взагалі і тоді Ви потрапите в патову ситуацію.

Втім, я не можу сказати, що моя робота не представляла жодної цінності. Я робив певні розрахунки, збирав і систематизував інформацію з різних джерел, для себе я розумів – що написати дійсно щось грунтовне просто не вийде. Та і не в цьому біда. Варто списати також на те, що це була лише магістерська робота…

Схожа ситуація може повторюватись і при написанні кандидатської роботи. Ви повинні будете знову писати ні про що, причому самі маєте все придумувати. З Вас будуть вимагати статті та публікації в наукових виданнях, а через 3 роки – і результати роботи, але допомогати Вам ніхто не буде.

Я бачив, як пишуть роботи за кордоном. Там дійсно є доступ до практичних дослідів, адже без практичного застосування – навіщо така наука взагалі? Я питав – скільки ж часу можуть вони писати роботи і чи були випадки, що роботи не були написані? Мені відповіли, що всі, хто йде в аспірантуру, завершують свої роботи. Не завжди це займає 3 роки, як у нас. Іноді 8-10 років, а може і більше. Але якщо це дійсно цікаво, то чому б і ні. Якщо ж нецікаво, то навіщо цим займатись – варто кинути одразу. У нас же багато хто не захищається, і не завжди вони винні в тому. Просто не знаєш про що писати, і все. Звичайно, стипендію ніхто забирати не буде, хоча в умовах написано – якщо немає результату, то можуть забрати стипендію. На практиці таке не діє.

Зараз стали дуже популярними гуманітарні напрямки. Це, я вам скажу, взагалі щось цікаве. Пишуться роботи, які не представляють жодної практичної цінності, захищаються кандидатські, докторські і т.д. Навіть без формул, навіть без нічого. Колись технічні спеціальності цінились набагато більше, а зараз, по суті різниці ніякої нема.

Я був присутній на деяких конференціях. Так ось, там дуже і дуже мало чогось такого, що б мало якусь прив’язаність до життя. Більшість пише так, аби від них відчепились, причому Ваше основне завдання – подати все в красивій формі, а чи потрібне це комусь – не дуже і важливо. Потрібно просто імітувати наукову діяльність.

Базова мета будь-яких досліджень – економічний ефект, простіше кажучи прибуток. Візьміть будь-яку роботу і скажіть: “Вона дала реальний прибуток”? Ні, скажете Ви. Тоді навіщо було її писати?

Додаток до диплома європейського зразка, що він дає?

3 коментарі

З цього року в уныверситеты, де я навчався, пропонують оформлювати додаток до диплому європейського зразка. Швидше за все – це платно, але чи є насправді сенс в ньому?

Додаток до диплома відповідає моделі, яка розроблена Європейською комісією, Радою Європи і ЮНЕСКО/CEПEС. Метою Додатка є надання достатньої об’єктивної інформації для поліпшення міжнародної «прозорості» і справедливого академічного та професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, сертифікатів тощо). Додаток до диплома містить опис характеру, рівня, контексту, змісту і статусу навчання, яке було виконано та успішно завершеного особою, зазначеною в оригіналі кваліфікаційного документа, до якого додається
цей Додаток. Додаток не повинен містити жодних оцінювальних суджень, тверджень щодо еквівалентності чи пропозицій щодо визнання. Інформація має бути наведена в усіх восьми розділах. Якщо інформація не надається, слід зазначити причину її відсутності.

Мабуть, я теж можу собі оформити такий, адже мені оцінки виставляли теж по 100-бальній шкалі. Але чи допоможе це мені вступити, наприклад, в магістратуру чи аспірантуру в європейський вуз, або при пошуку роботи за кордоном? Я думаю не зовсім. Всі чудово знають, який рівень освіти в багатьох українських вузах)

Ось, доречі, приклад додатку до диплому європейського зразка.

Вступна кампанія – 2012 – порівняння з 2006-м роком

11 коментарів

В цьому році, як і в попередніх, потрібно було здавати ЗНО. Коли я вступав, ніякого ЗНО не було (тьху-тьху-тьху). Зараз ще хочуть враховувати середній бал атестату (чи вже враховують – я не в курсі новин). Так ось, з часом, замість того, щоб спрощувати, все ускладнюють.

Впринципі, якщо ти навчаєшся досить добре, проблем не буде в жодному випадку. Як, наприклад, я навчався в ліцеї, і рівень ліцею був значно вище, ніж звичайної школи. Це хоча б одна причина того, що враховувати середній бал атестату в ніякому разі не можна.

ЗНО думаю здав би, але були б нерви і т.д. – кому це потрібно. Та і зі вступом не зовсім зрозуміло – всі подають в кілька вузів, а потім забирають? І що далі? Наприклад в не дуже пристойний вуз подали всі документи для підстраховки, потім в останній момент всі позабирали. Відповідно, хто проходив на платне навчання, попроходить автоматично на безкоштовне. Ну і самі розумієте, який рівень буде у таких бюджетників 🙂

Я вступав по іншій схемі (в 2006 році) – і вона була більш, ніж чудова. Хороші часи були 🙂

В квітні місяці була олімпіада в вуз. Там був благодійний внесок – 20 грн (щоб не йшли всі підряд пробувати себе на різні факультети) – можливо варто його було зробити і більшим. Так ось – в квітні навчання ще і близько не закінчилось, тобто вчитись ще 2 місяці + екзамени. Але був шанс все вирішити вже навесні, а влітку почувати себе вже спокійно.
Виділялась на олімпіаду певна кількість бюджетних місць (якийсь відсоток), хоча й більша частина місць переносилась на літо (але літом включались пільговики). Було 2 екзамени (тести) – математика і українська (російська?) мова. Складались вони нейтральною стороною, і я думаю у нас доступу до них не було ні в кого (хоча можу сумніватись -тільки в цьому могла бути проблема). Виявилась насправді тільки одна проблема – ці тести були не зовсім професійно складені, тому я і оскаржував – але це вже інша історія. Через це мені тоді не вдалось зібрати 100%.
Математика була 100 балів, мова – 40 балів. Ніби була також вимога набрати певний мінімальний відсоток, щоб проходити на платне і на бюджет (з кожного предмету ця цифра бралась окремо). Скільки це було – не пам’ятаю. Наприклад на платне навчання – математика 15 зі 100, мова 10 із 40, на бюджет відповідно 50 із 100, і 20 із 40. Але насправді виявилось, що рівень студентів був досить низький, тому зараховували на бюджет тих, хто і не виконував такий ліміт.
Ще була одна вимога, щоб проходити на бюджетну форму навчання, в атестаті не повинно було оцінок менше 7-ми. В мене, доречі була одна сімка в атестаті (тобто був на межі 🙂 ). Але цього вистачило. Я думаю що і таких вимог не варто було ставити, адже в якійсь слабенькій школі ледь не всі відмінники, але справжній рівень у них було видно на екзаменах.
Була повністю тестова основа – але якщо правильний хід розв’язку і відповідь, то можна було подати апеляцію.
Так ось, по результатам такої олімпіади – проходила певна кількість людей на бюджет і на платне. Так, можна було і відмовитись, але таких було мало. Більшість підписували папери і все було чудово.
Влітку на випускних екзаменах особливих проблем вже не було, хоча і був у мене варіант, коли оцінка зменшувалась 🙂 Але основна вимога була виконана – в атестаті не менше 7-ми балів…
А для тих, хто не пройшов навесні по олімпіаді, влітку знову відкривалась така сама можливість. Певна кількість бюджетних місць і досі залишалась 🙂 І пройти було ще легше, ніж навесні, але вже не було запасного шансу, тобто все досить ризиковано.

Отаке колись було у мене, а зараз що зробили? Залишається тільки згадувати ті часи, адже зробили замість покращення – погіршення.

Доречі, коли я вступав на 5-й курс (в магістратуру), екзамени були точно такі само (тести), як і 5 років тому. Але замість мови і математики – був екзамен по спеціальності і іноземна мова (для більшості – англійська).

Слюсарчука заарештували. Але це нічого не означає.

1 коментар

Ось і закінчилась епопея з цими всіма розслідуваннями. Виявилось, як не копай, всюди все вилазить, всі докази прибрати неможливо. А варто було вчасно зупинитись – і зберегти репутацію та поїхати за кордон. Правда, невідомо ще, як вирішиться справа, оскільки, як повідомляють, його багато хто прикриває. Але ж викриття його – це означає викриття всієї системи. А можливо, таких само “професорів” ще дуже багато (а бідні науковці “пашуть” з останніх сил – в результаті всеодно треба викласти гроші на захисті!). Насправді, запитань і досі лишається дуже багато. Але ж як розкрутилась газета “Експрес” і ці журналісти, на всіх каналах зомбоящику показали. А раніше все ті ж канали прославляли Андрія Слюсарчука ледь не кожного дня . Це все означає тільки одне, по ТВ – що не слово, то брехня. Але народ споживає такий продукт. Всі куплені, все постановка. Треба до всього відноситись скептично, чудес ніяких не буває, як би не хотілось в те вірити. Доречі, це не єдиний випадок “просування” за допомогою зомбоящика. Буде час – знайду відео, де спортсмен-пауерліфтер розповідає, що поставив феноменальні рекорди (а як почали копати знаючі люди – нічого немає). Що змушує таких людей робити такі речі? Мабуть те, що по-справжньому реалізувати себе не виходить, от і отримуютьзадоволення від того, що “розводять лохів”. Дивіться тільки, щоб Вас не “лоханули”, тому рекомендую поменше дивтись телевізор і вірити іншим ЗМІ.

У понедiлок, завдяки блискуче здiйсненiй операцiї львiвської мiлiцiї, Слюсарчука затримали у Києвi.
На вході в управління міліції, у лічені секунди, коли Слюсарчука виводили з авто, журналістка газети “Експрес” Світлана Мартинець встигла поставити Слюсарчуку запитання: “Андрію, хто був першою жертвою?” Відповідь “професора” була доволі нестриманою: “Пішла ти на х..”.



1 2