Category Archives: Моє життя

Краще недоспати, ніж переспати :) + бонус – останній сон.

У мене немає чіткого розпорядку дня, тому в якісь дні я сплю більше, в якісь менше. Але вцілому помітив тенденцію: якщо сплю дуже мало, то почуваю себе набагато краще, ніж сплю багато. І настрій хороший, і самопочуття. Сьогодні спав більше 10 годин – і якийсь настрій не дуже, відчуваю слабкість. Особливо це відчутно в спортзалі, коли результати сильно падають. Так, іноді результати залежать від сну і погоди, ну у мене так. Отже, потрібно будь-що навчитись вставати рано. Кажуть, оптимально для сну – 8 годин. Я б сказав би по-іншому. Спати 6-8 годин якраз нормально, а спати менше і більше – однаково погано і шкідливо.

Але якось не можу мотивувати себе вставати рано, адже мені особливо нікуди не потрібно. Я всеодно все встигну зробити, навіть якщо прокинусь пізніше. Але від цього може бути тільки гірше, адже падає продуктивність праці. Зрозуміло, хто встає раніше – встигає більше і ефективність роботи значно вища. Хтось скаже, я сова (люблю пізно лягати і пізно вставати). Але будь-хто завжди може перелаштуватись. Оскільки більшість народу ходить на навчання або роботу досить рано, тому навіть “совам” потрібно звикати до цього.

Доречі, сьогодні чітко запам’ятав сон, але до вечора забув 🙁 Найчастіше сни сняться тоді, коли я прокидаюсь рано і знову засинаю. В цей момент і починає все снитись. Але всеодно запам’ятати все вдається дуже рідко.

Отже, до теми хотів би розповісти свій останній сон (кілька тижнів тому). Мені приснився покійник, я намагаюсь всім кричати : “Він живий! Подивіться, а ви говорили, що він помер.” Я дійсно повірив у той момент, що він живий і був дуже радий тому. Але згодом я прокинувся. В той день я захворів взагалі ні з чого. Та і погода – була плюсова і в той день значно похолодало, ртутний стовпчик опустився значно нижче нуля. Прочитав сонник на якомусь сайті – і дійсно, цей сон – на зміну погоди.

Потім в той же день снився інший сон. Але там особливої логіки не було. Отже, я чомусь знаходжусь в КПІ (взагалі не розумію, як я з ним зв’язаний). І там стоять два моїх одногрупника. Я собі думаю, я ж вже давно закінчив свій університет, навіщо мені знову навчатись? Що цікаво, одного з одногрупників я нещодавно зустрів вперше за останніх 5 чи більше років… Можливо, простий збіг обставин, а можливо і ні.

Спробую підсумувати, що я з цього всього зрозумів. Сни не бувають віщими, але вони завжди щось значать. Найбільш мені за весь час запам’ятався сон, коли я намагаюсь бігти, а не можу, ніби приклеївся до землі. Жахливо неприємна ситуація, але я тоді не знайшов з чим це пов’язати, хоча, якщо пошукати, то все можна було б знайти. Та чи потрібно намагатись шукати у снах логіку?

Майже 4 роки в залі

6 коментарів

Через місяць буде рівно 4 роки з того моменту, коли я вперше прийшов в зал. З того часу у мене життя сильно не змінилось, але десь став трохи впевненішим. Це досить важливо для мене. А ще став дотримуватись здорового способу життя)

Отже, спробую розповісти, з чого все починалось. Вперше до залу прийшов на 3 курсі університету. Проблема була в тому, що я не міг здати фізкультуру на відмінно, а до підвищеної стипендії цього не вистачало. Відповідно, якщо ти ходиш в зал – то оцінка з фізкультури зараховується автоматично. Але в той же момент я почав виступати за університет з шахів. Я грав в другій команді за першою дошкою, і це було виправдано з точки зору тактики. Отже, наша перша команда тоді виграла універсіаду, а мені зарахувалась фізкультура, відповідно я виступав і наступного року, і знову ж зараховувалось.

Але зал мені всеодно сподобався. Я почав ходити знову і знову, багато моїх друзів дуже швидко кинули цю справу, хоча в них стартові результати були значно кращими за мої. Як зараз пам’ятаю, мені поставили 50 кг на штангу – і я ледь зробив жим лежачи). З присіданням – точно так само, починав з 40 кг 🙂 Бувало, “бліни” злітали, все падало з рук. Ну всі з цього починають. Психологічно було складно почати, адже всі інші, хто ходив в зал, вже мали хоч якісь результати, а я був повний нуль.

Отже, завдання було просте – просто ходити постійно, не пропускати тренувань. І з кожним разом результати ставали кращими.

Перший рік-два – прогрес просто супер, я змінився колосально. Але в певний момент я дійшов до свого певного максимуму, і наступні зміни вже не були такими фантастичними. Десь місяць-два назад мотивація в мене впала практично до нуля. Вперше за весь час результати не те що не росли, вони почали падати.

Та ось останні кілька днів – я знову спіймав кураж. Мені знову почало все подобатись як ніколи. Я отримую задоволення від тренувань і це головне. Багато хто в скрутні моменти просто кидає цю справу, а для мене зал вже став просто звичкою. Хочу йти знову і знову. І я розумію, що може бути як підйом, так і падіння, тому розчаровуватись ніколи не потрібно.

Нові технології – чи потрібні вони? Суспільство деградує?

2 коментарі

Колись мобільний телефон – це була дивина. Років з 10 назад тільки одиниці мали його. З часом самі телефони покращувались, старі моделі дешевшали, з’являлись нові, більш дорогі. Пам’ятаю, колись мірялись, у кого кращий телефон, у кого гірший. З часом мобільний телефон з’явився практично у всіх. Навряд чи можна знайти зараз людину, яка б не мала мобільного телефону. Я, наприклад, міг би відмовитись, але телефон потрібен для багатьох сервісів, наприклад інтернет-банкінг, реєстрація в соціальній мережі або інше. Без мобільного телефону я не зможу користуватись багатьма сервісами, тому мати його просто необхідно.

Власне, я сам колись купував смартфон, але з часом продав його втричі дешевше і купив собі найдешевший варіант – китайський телефон. Багато хто купує дорогий смартфон лише заради понтів, а про більшість функцій просто не знає=) Коли ж хочеться продати старий і купити новий, то чим дорожчий у Вас телефон був, тим більше Ви втратите. Власне, через кілька років Ваш телефон просто знеціниться.

Я готовий навіть відмовитись від мобільного телефону – але в деяких ситуаціях він необхідний. Тому це варто поки відкласти. Але мені вкрай не подобаються люди, які цілими днями можуть говорити по телефону ні про що. Така фішка з’явилась тоді, коли life:) зробив безкоштовні дзвінки в мережі. Всі дзвонили просто так і говорили ні про що =) Ніби весело, але зараз це трохи по-тупому. Також бісить, коли “сидять в інтернеті” на телефоні або граються…

Якщо говорити про комп’ютер, то з’явився він у мене трохи раніше. Але інтернет був не завжди доступний. Навіть певний час ходив в інтернет-клуб, це був кращий варіант, ніж будь-який інший. Потім dial-up, потім через мобільний телефон. ADSL чомусь ніколи не працював нормально. А з часом – мережеві інтернет провайдери покрили мій район, і вже зараз за 55 грн на місяць я отримую до 100 МБіт по Україні і 10 МБіт світ, цього вистачає з головою.

Тому з самого початку комп’ютер використовувався більше для розваг. Мій перший комп’ютер не програвав фільми (занадто повільний процесор – pentium 1 (доречі, він у мене залишився і по цей час) ). Але деякі ігри йшли. Пам’ятаю, Age Of Empires – була знакова гра. Також WarCraft. А потім їх почало з’являтись все більше і більше, багато хто підсідав на це. Також купували диски з програмами, іграми, фільмами і т.д., брали диски на прокат. На ігри почали витрачати багато часу. Якщо раніше – гуляли або дивились телевізор (власне, по телевізору теж особливо нічого цікавого не було), то почали все більше часу проводити за комп’ютером. Це, звичайно, дуже погано.

Але ця вся індустрія дисків рухнула, коли почав з’являтись нормальний і дешевий інтернет. Зараз практично будь-що можна скачати з інтернету, але якісних ігор просто немає, та й рано чи пізно це все набридає. Так само як і дивитись фільми. Якісного кіно – не так і багато, а відверте лайно вже і не хочеться дивитись.

Але ж треба було якось вбивати час, сидячи за комп’ютером. А комп”ютер років 6 назад був практично у кожного. Рано чи пізно з’явилася б ніша – “соціальні мережі” всеодно. І багато хто просто захворів цією хворобою. В інтернет-клубах – всі сиділи вконтакті. Тим, хто приводив туди більше всього користувачів, давали пристойні призи, коли це все було тільки на початку зародження. Дехто не знав навіть, що таке комп’ютер та інтернет, просили просто зайти вконтакті та й на цьому все.

Зараз люди проводять ну дуже багато часу в соціальних мережах, та і в інтернеті загалом. Якщо для мене інтернет – це спосіб трохи заробити, то для багатьох – це пуста трата часа. Так, я теж багато часу витрачаю впусту, але намагаюсь хоча б щось з цього отримати. Зараз у багатьох робота тісно зв’язана з інтернетом, і вони не уявлять навіть свого життя без нього.

Оскільки робота в інтернеті може приносити прибуток, то відмовитись від інтернету взагалі я не можу. Хоча й відвикнути можна досить швидко. Буквально 3 дні – і все. А 7 днів – взагалі, навіть і не тягне. Але потрібно якось заповнювати цей час. Якщо Ваше життя дуже яскраве, у Вас просто не буде вистачати часу на інтернет-посиденьки. Отже, якщо є можливість відмовитись від інтернету повністю – зробіть це. Хоча б на невеликий термін. Якщо Ви розумієте що Вам просто нема чого більше робити, то потрібно щось змінювати в своєму житті. Є речі набагато важливіші. Пам’ятайте про це.

Плани на 2013 рік

2 коментарі

Більшість пише про свої досягнення за минулий рік. У мене особливих досягнень не було. Все йшло по-тихеньку, практично нічого цікавого. Мабуть, найяскравішою подією для мене було відвідування фестивалю Захід. Раніше на таких подіях я не був (дізнався випадково, до останнього моменту думав – їхати чи ні – вирішив поїхати). На цьому і все. Наступного року може і поїду знову, але вже з іншою компанією. А так, практично весь час провів в Житомирі, хоча хотілося б кудись поїхати. Так, забув сказати ще, хоча й ходив в спортзал регулярно, але особливих результатів досягти так і не вдалось…

Отже, що я планую в Новому, 2013-му році:

1. Здати нарешті на ту кляту “карту поляка”. Після того, як я чекав 2 місяці на свою чергу, а потім 4 години в день здачі, я думав, якщо не здам, то більше не прийду. А здати так і не вдалось, але пройшов час і я знову, як би це дивно не звучало, захотів здавати)) Але я вже трохи знаю, що, куди і як, тому буду подавати в січні заявку на лютий місяць (швидше не виходить – такі бюрократичні правила в них).

2. Поїхати кудись в подорож (наприклад з тієї ж Польщі почати). Просто не хочеться платити за візу, адже з картою поляка можна отримати її безкоштовно. А та віза має коридор шенген, отже можна буде подорожувати по Європі, але це ще потрібно здати. Спочатку в подорож, а потім, можливо і шукати роботу. Ще є ідея – на навчання, але вже набридло вчитись!

3. Скласти ефективну програму тренувань і покращити свої результати в залі. Нормально харчуватись і спати (це в мене поки не дуже виходить).

4. Створити кілька нових проектів (сайтів), або заповнити вже існуючі (ідей достатньо багато).

5. Купити перше авто (?). Цей варіант поки під сумнівом, але все можливо =)

Отже, планів не так і багато, все реалізувати цілком можливо. Потрібно зібрати всі сили, і нарешті щось змінити. А наприкінці року я обов’язков прозвітую. що вдалось виконати, а що ні.

Професія бухгалтер. Інститут обліку і фінансів

Прокоментуй!

Привіт друзі. Сьогодні я буду говорити про свій університет. Про свою спеціальність я писав раніше. Я став магістром, але не став аспірантом, ніякого прозорого вступу і близько не було. Вибирали по принципу кого хочу – того і беру. Але суть не в цьому.

Навчаючись в магістратурі, я приймав участь в різних конференціях і олімпіадах, займався, так би мовити, науковою діяльністю. Я намагався хоча б якось прив’язати свої дослідження до практики (на технічних спеціальностях це ніби і можливо). Але реального доступу до верстатів немає, і це, власне, була не моя проблема. Бажання писати щось цікаве було. Посіяти хоча б якесь раціональне зерно. Власне кажучи, магістерська робота в мене була більш-менш нормальна, але до захисту не допускали (така ж ситуація повторюється в аспірантурі – розповідали знайомі аспіранти). Тобто, ти вважаєш, що все готово, а керівник каже, що це неправильно; одночасно він має запропонувати інше рішення, але це зробити він забуває або ж навмисно не робить. Втім, хтось доходить до захисту і захищає кандидатську (хоча в останні роки саме по моїй спеціальності дуже рідко захищались), але це непросто. Багато хто закінчує аспірантуру – і автоматично пише заяву на звільнення, так як не захистившись, нема на що розраховувати в подальшій роботі. А так, щоб вчасно через 3 роки захистились – такого взагалі нема.

Але є в нас факультет трохи іншої спрямованості. Це ні в якому разі не антиреклама, але свою думку про нього я скажу. Власне це вже не факультет, а цілий інститут. Інститут обліку і фінансів. Простіше кажучи – вчитись 5 років на бухгалтера. Ну і відповідно, я спілкувався з одним магістром. В чому заключалась суть однієї статті: відсортувати і проаналізувати певну інформацію. І на цьому все. Якийсь економічний ефект чи щось інше – про це навіть і не йде мова. Кандидатські роботи також не відрізняються своєю феноменальністю. Але вони успішно захищаються, адже комісія по захисту на місці, простіше кажучи всі свої. Тобто, по суті створили базу для продукування кандидатів і докторів економічних наук без таких особливих труднощів, які бувають на технічних спеціальностях. Тому список кандидатів в цьому інституті вражає. Практично всі успішно захищаються. Але відносини там не дуже дружні і спокійні. Наприклад, змушують сидіти там цілий день, змушують писати книжки, а потім авторство припишуть іншому. Це ні для кого вже не секрет.

Я відвідував кілька конференцій, і практично до кожного вимальовується таке запитання: “А навіщо цим займатись взагалі?”. Тобто, повинен бути або економічний ефект (чітко зрозумілий) – збільшення прибутку або зменшення витрат; або ж екологічний ефект (мені в цьому питанні подобається спеціальність екологія) – настільки розпливчасте поняття, що тут уже чітко не зрозумієш, чого вимагати від студента-науковця.

Науки філологічні або історичні я щось взагалі не розумію. Це таке просто типу естетичне задоволення – таким займатись. Просто когось це цікавить, хтось досліджує. Частіше всього перебирається і аналізується якась література і все. Так само і зі спеціальністю бухгалтерський облік. Взагалі не розумію, що там можна досліджувати. Це моя така думка. Чомусь у нас вважають цю спеціальність ну дуже престижною, як для нашого вузу).

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Як?

Просто!