Дієта при непрохідності кишечника залежить від перебігу захворювання (гостра, хронічна, часткова або повна непрохідність) та від стану хворого. Розрізняють дієту до і після операції. Дієта до операції в основному необхідна при хронічному перебігу захворювання.

Дієта після операції з приводу непрохідності кишечника

Після такої операції перші 10-12 годин не можна навіть пити. Хворому вводять через ніс зонд, через який з шлунку періодично знищується увесь вміст. Харчування після операції здійснюється парентерально, тобто, минаючи шлунково-кишковий тракт. Для цього хворому вводять все необхідне внутрішньовенно крапельно, у вигляді поживних розчинів в пряму кишку. А через кілька днів (зазвичай через три-п’ять) починають вводити живильні суміші через зонд. Якщо дозволяє стан хворого, то зонд видаляється, і хворий їсть сам. Це можуть бути живильні суміші або кисломолочні продукти, які вводяться потроху і часто.

Через кілька днів після операції (коли саме — визначає лікар) переходять на нульову дієту, яка розроблена для максимального щадіння шлунково-кишкового тракту. У харчовий раціон хворого входять тільки рідкі легкозасвоювані продукти з обмеженням кухонної солі, харчування при цьому є частим (до шести разів на день) і дуже маленькими порціями.

Поступово, орієнтуючись на стан здоров’я хворого, переходять на дієту № 4 для хворих після операцій на кишечнику. Ця дієта розроблена спеціально для максимального механічного та хімічного щадіння кишечника і зменшення в ньому бродильних процесів. У добовому раціоні хворого обмежуються вуглеводи і жири, прісне молоко, клітковина, гострі, пряні, солоні і копчені страви. Всі страви готуються на пару або відварюються і протираються.

Поступово розширюють цю дієту і з часом переходять на дієту № 4В для хворих із захворюваннями кишечника у стадії одужання. Ця дієта забезпечує повноцінне харчування з щажением кишечника. Харчовий раціон стає більш різноманітним, їжа дається не протертою. Але всі страви також готуються на пару або варяться. І тільки через кілька тижнів (а іноді і місяців, в залежності від стану здоров’я) можна перейти на більш розширену дієту з виключенням жирних, смажених, гострих і копчених страв.

Дієта при хронічної непрохідності кишечника

Основне призначення дієти при хронічної непрохідності кишечника — це регуляція стільця. Для цього хворим призначається помірно механічно щадне харчування. А так як дана дієта є постійною, то вона повинна бути повноцінною, містити достатню кількість всіх необхідних організму білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро-і мікроелементів. У дієті присутні легко засвоювані продукти (м’ясо, сир та інші), що містять повноцінні білки. М’ясо при цьому має бути перемеленим у вигляді тефтелькою, м’ясного суфле, фрикадельок, парових котлет і так далі. Корисні кисломолочні продукти, вершкове масло, печиво, яблука і так далі. У яблуках рекомендується зрізати шкірку і вживати їх у помірній кількості, залежно від переносимості — занадто велика кількість клітковини може викликати здуття живота. Добре знімає спазм гладкої мускулатури кишечника тепла їжа, що сприяє просуванню по ньому калових мас. Необхідно також вживати достатню кількість рідини — це розріджує калові маси. При запорах рекомендується вживати сушені фрукти (сливи, курагу, інжир) і на ніч випивати склянку свіжого кефіру (триденний кефір викликає запор).

Необхідно виключити гострі і солоні приправи, наваристі м’ясні, рибні та грибні бульйони, чорницю, міцний чай, кава і какао — ці продукти сповільнюють просування калових мас по кишечнику. Не можна вживати продуктів, що сприяють підвищеного газоутворення, таких, як свіжа білокачанна капуста, горох, боби, буряк і так далі. Утворенню оформленого калу сприяють також продукти, що містять велику кількість кальції (сир, сир). Сир необхідний організму, але вживати його в занадто великій кількості при схильності до запорів не варто.

У період загострення хвороби механічне щадіння кишечника має бути максимальним. Можливий перехід на дієти № 4 або № 4Б, а після того, як загострення пройде, дієта поступово розширюється, але основні принципи (механічного і хімічного щадіння, використання легко засвоюваних продуктів та раціонального кількості клітковини) залишаються, також, як і частий дрібний прийом їжі .

Дієта при хронічної непрохідності кишечника може попередити загострення захворювання, що є профілактикою подальшого погіршення стану хворого.

Галина Романенко

Хоча немає такої дієти, яка допомогла б раз і назавжди вилікувати поліартрит, правильне харчування допомагає істотно полегшити симптоми, викликані цим захворюванням. Оскільки існує кілька різних видів поліартриту, і рекомендована дієта для кожного з цих видів хвороби різна.

Правильне харчування: помічник у боротьбі з хворобами суглобів

Дієта при поліартриті допомагає швидше позбавитися від зайвої ваги — численними медичними дослідженнями давно доведено, що надлишкова маса тіла підвищує ризик розвитку поліартриту (наприклад, остеоартриту) і серйозного пошкодження суглобів. Крім того, схуднення знизить навантаження на суглоби і допоможе полегшити больові відчуття, викликані запальним процесом у суглобах. Необхідно пам’ятати про те, що правильно підібрана дієта при поліартриті допомагає захистити організм від можливих побічних ефектів ліків, що застосовуються для придушення симптомів поліартриту, і можливих ускладнень самого захворювання — наприклад, деякі види поліартриту провокують захворювання серцево-судинної системи.

Основні правила харчування при поліартриті:

• Раціон повинен бути збалансованим і різноманітним: при поліартриті необхідно збільшити вміст в раціоні вітамінів, мінералів, антиоксидантів та інших корисних речовин.
• Найкраще дотримуватися середземноморської дієти — тобто режиму харчування, що припускає велику кількість свіжих фруктів, овочів і оливкової олії.

Вітаміни та мінерали

Дефіцит вітамінів і мінералів в деяких випадках може прискорити розвиток поліартриту і спровокувати значне пошкодження суглобів. Саме тому дієта при поліартриті обов’язково повинна включати необхідний набір корисних вітамінів і мінералів, в числі яких:

Кальцій — основа здорових кісток. Дефіцит кальцію збільшує ризик остеопорозу, досить поширеного ускладнення деяких видів поліартриту — особливо при тривалому лікуванні стероїдами. Основні джерела кальцію — молочні продукти (молоко, сир, нежирний йогурт), соєві продукти. Рекомендована норма кальцію — тисяча міліграмів на день.

Залізо — ще один важливий елемент дієти при поліартриті, запобігає анемію, пов’язану з розвитком артриту. Нестероїдні протизапальні препарати, часто рекомендовані для придушення симптомів артриту, можуть спровокувати анемію. Основні джерела заліза — червоне м’ясо, риб’ячий жир, темно-зелені листові овочі (шпинат, салат).

селен — мінерал, дефіцит якого в організмі може спровокувати прискорений розвиток поліартриту. Найбагатші джерела селища — бразильський горіх, деякі види м’яса і риби.

Дієта при ревматоїдному поліартриті

Деякі продукти харчування (а, точніше, що містяться в них поживні речовини) допомагають при різних видах поліартриту, і у випадку з ревматоїдним поліартритом, найпоширенішим видом захворювання, таким незамінним помічником вважаються жирні кислоти омега-3. Поліненасичені жирні кислоти омега-3 у великій кількості містяться в риб’ячому жирі, м’ясі жирної риби і діють повільно, але ефективно, допомагаючи придушити запальні процеси в уражених поліартритом суглобах. Щоб добитися добрих результатів, необхідно мінімум двічі на тиждень вживати в їжу м’ясо жирної риби або риб’ячий жир в капсулах протягом трьох місяців.

Дієта при подагричному поліартриті

Деякі продукти харчування допомагають швидше придушити симптоми поліартриту, а інші, навпаки, лише посилюють симптоми. У випадку з подагричним поліартритом — одним з поширених видів поліартриту, провокує який скупчення кристалів солі сечової кислоти — дієту необхідно дотримувати особливо ретельно.

В першу чергу дієта при подагричному поліартриті не повинна містити продуктів, які містять у великій кількості пурину — речовини, продуктом розпаду яких є як раз сечова кислота. Такі продукти можуть підвищити рівень сечової кислоти і посилити симптоми подагричного поліартриту. Крім того, при цьому виді поліартриту необхідно знизити до мінімуму кількість вживаного алкоголю і напоїв з підсолоджувачами. А ось інші рідини — найкраще воду — рекомендується пити в необмеженій кількості, щоб запобігти процес утворення кристалів солі сечової кислоти в суглобах і прискорити «вимивання» солі з організму.

Тетяна Смирнова

Засобів боротьби з целюлітом зараз дуже багато: від хірургічного втручання до масажу щіточкою вдома у ванній. Кожен може вибрати засіб по собі. Як позбутися целюліту своїми силами, не вдаючись до послуг пластичних хірургів?

Дієта проти целюліту

Деякі фахівці вважають, що усунення целюліту починається з дотримання спеціальної дієти. Дійсно, режим харчування дуже сильно впливає на фізичний і емоційний стан. На жаль, не завжди людина харчується правильно, що часто призводить до утворення целюліту. А з часом, якщо живлення не стане більш здоровим, целюліт стає все більш помітним, а не зникає сам по собі, якщо тільки не почати вживати активних заходів щодо його усунення.

При дотриманні будь-якої дієти людина змушена більш уважно ставитися до того, що він їсть. Потрібно пам’ятати про здорової, збалансованої їжі, і регулярності харчування. Тобто потрібно три-чотири рази на день, дуже важливо не пропускати прийоми їжі, це не піде на користь в боротьбі з целюлітом. І навіть більше, може нашкодити і знизити ефект від дієти, і сприяти розвитку целюліту.

Дієта повинна включати більше фруктів і овочів, риби, птиці, пісного м’яса, горіхів, ягід, продуктів багатих на клітковину. З харчування потрібно виключити, або, принаймні, знизити, споживання жирної нездорової їжі, що містить замінники цукру — це допоможе позбавитися від целюліту набагато швидше. Звичайно, дієта — це не експрес-метод, і не позбавить від целюліту легко і просто, але вона дійсно ефективна, і один з основних засобів боротьби з целюлітом.

Застосування антицелюлітних кремів

Од

Як швидко почне діяти крем? На це питання не можна знайти універсальної відповіді. Дуже багато факторів впливає на час прояву ефекту від застосування крему проти целюліту: якість крему, правильність вживання, стан целюліту. Однак, приблизно через місяць можна розраховувати на серйозні видимі результати.

Фізичні вправи проти целюліту

Заняття спортом проти целюліту дуже схожі на щеплення від грипу. Всі знають, що це працює, але ніхто не хоче це робити. Потрібно просто пересилити себе і почати робити нескладні вправи. Можна відмовитися від виконання вправ, але це всього лише означає, що целюліт теж відмовиться йти.

Виконання вправ не тільки допоможе прибрати целюліт, але і в цілому матиме позитивний вплив на здоров’я. Очевидно, що виконання фізичних вправ — не такий простий спосіб боротьби з целюлітом, як, скажімо, застосування крему, але результати того варті. Найкращими вправами проти целюліту вважаються аеробіка і вправи для зміцнення серцево-судинною системою. У боротьбі з целюлітом допоможуть біг, танці, плавання, ходьба.

Як і у випадку з дієтою заняття оглядом повинні носити систематичний характер, для чого не обійтися без сильної мотивації. Не можна виконувати вправи «як доведеться», інакше значних результатів не досягти. Потрібно буде виконувати вправи щодня протягом декількох тижнів, а можливо й місяців.

Масаж проти целюліту

Масаж — це прекрасний засіб проти целюліту, про який деколи забувають, або просто ігнорують. Комусь здається, що масаж може бути неефективним і не дає швидких результатів. Однак, це не так, і масаж може стати одним з основних засобів у боротьбі з целюлітом. Правильно виконаний масаж подарує шкірі і тілу прекрасний вид.

перше, тиск чиниться на шкіру, впливає і на більш глибокі шари, допомагаючи розщепленню жирових відкладень целюліту. По-друге, масаж допомагає відновити циркуляцію крові. І нарешті, лімфодренаж сприяє виведенню токсинів і шлаків з організму. Поєднання цих трьох ефектів від масажу не позбавлять від целюліту в мить ока, але при тривалому і постійному виконанні масажу результат буде дуже вражаючим.

не з найпопулярніших засобів боротьби з целюлітом це різні крему.

Чи ефективні подібні крему? Виразно, да. Однак це не відноситься стовідсотково до всіх кремів, представлених сьогодні на ринку. Насправді, ситуація посилюється тим, що ринок перенасичений підробками, які не приносять абсолютно ніякої користі в боротьбі з целюлітом.

На що потрібно звернути увагу при виборі антицелюлітного крему? Перше, на що варто звернути увагу — це ціна косметичного засобу. Хоча співвідношення ціна-якість може стати хорошою підказкою при виборі крему проти целюліту, не завжди цей принцип працює на сто відсотків. Іноді засоби популярних косметичних компаній нічим не відрізняються від кремів менш відомих фірм. Так що ціна — це не найголовніше при виборі крему, найголовніше — це його якість.

Чи можна Тобто все, що завгодно, і при цьому залишатися стрункою? За відповіддю на це питання варто звернутися до японкам — мешканкам Країни висхідного сонця не доводиться дотримувати строгі дієти для того, щоб зберігати струнку й підтягнуту фігуру. Секрет стрункості японок криється в раціоні: саме завдяки специфіці японської дієти жінки Японії в більшості своїй не знайомі з таким поняттям, як зайву вагу.

У чому полягає секрет японської дієти?

Японська дієта заснована на харчових продуктах з дуже низькою жирністю, багатих вуглеводами та протеїнами. Крім того, культура їжі в Японії протягом століть припускала повільне, «вдумливе» вживання невеликих порцій їжі, адже японська кухня — це не тільки букет тонких смаків, а й особливе мистецтво прикраси блюд, яке й саме по собі вимагає вживання їжі без поспіху.

Завдяки всім цим тонкощам японці вживають на чверть менше калорій в день в порівнянні з жителями Європи або Америки, але меншу кількість калорій зовсім не викликає почуття голоду, добре знайомого жінкам, які в спробі схуднути урізують щоденна кількість калорій, сідаючи на строгу дієту .

Вся справа в тому, що для японської дієти не характерні всі ті висококалорійні, але не дуже поживні страви, до яких звикли європейці і американці — кондитерські вироби, солодкі газовані напої, жирну смажену їжу в традиційному раціоні японців замінюють риба, фрукти, овочі і супи, що дозволяють так само швидко відчути ситість, але при цьому куди менш калорійні. Мабуть, засновникам японських кулінарних традицій вдалося знайти той крихкий баланс вуглеводів, жирів і білків, який і є запорукою правильного схуднення і підтримки ваги в нормі.

Рис і риба: «диво-інгредієнти» японської дієти

Навіть невеликі порції страв, передбачувані японської дієти, допомагають швидко відчути почуття ситості і зберегти його на більш довгий термін. Секрет такого швидкого насичення — рис, який з повним правом можна називати «чарівної» складової японської дієти. Рис подається до кожного блюда — на обід, вечерю і навіть сніданок. Маленькі чашечки рису служать, швидше, для «очищення» рота: вживання вареного рису між основними стравами допомагає «заглушити» смак попереднього блюда, щоб повноцінно насолодитися смаком наступного. Рис в Японії готують без всяких приправ, «чистим», з невеликою кількістю солі. Рис, з украй низьким вмістом жиру і великою кількістю складних вуглеводів, «забиває» шлунок і дозволяє довше не почувати неприємного відчуття голоду — не дивно, що, за статистикою, японці вживають в шість разів більше рису, ніж європейці і американці.

Друга важлива складова японської дієти — риба і морепродукти, які в японській кухні з успіхом замінюють яловичину, телятину, м’ясо птиці. З багатьох причин цей «чудо-інгредієнт» японської дієти навіть корисніше, ніж звичне для нас м’ясо: саме в рибі у величезних кількостях містяться жирні кислоти омега-3, які зміцнюють здоров’я серцево-судинної системи і запобігають безліч різних захворювань. Риба — основне джерело корисних ненасичених жирів, яких, згідно з канонами правильного харчування, в раціоні має бути менше в процентному співвідношенні, ніж білків і вуглеводів. А ось червоне м’ясо, настільки улюблене жителями Європи і Америки, це джерело насичених жирів, які при вживанні у великих кількостях підвищують рівень холестерину, а в кінцевому підсумку призводять до захворювань серця і ожиріння. Поєднання рису і риби — традиційні японські суші і роли — можна вважати практично ідеальним стравою з точки зору поживності, смакових достоїнств і калорійності.

Соя: важливе джерело протеїну

З точки зору співвідношення білків, жирів і вуглеводів японська дієта — одна з самих збалансованих. Рис — джерело вуглеводів, риба — джерело жирів, а «постачальником» корисного білка, необхідного для нормальної роботи всіх систем організму, виступають соєві продукти. До них відносяться, зокрема, тофу і знаменитий японський суп місо. Взагалі ж соєві продукти — третя найважливіша категорія продуктів японської дієти: з соєвих продуктів в Японії готують найрізноманітніші страви, від супів до салатів і соусів.

Тетяна Смирнова

Після початку менопаузи у жінок, які страждають на артеріальну гіпертензією, підвищується ризик розвитку стенокардії, інфаркту міокарда, інсульту і інших важких захворювань, які в більш молодому віці були характерні в основному для чоловіків. Тобто менопауза підсилює прояви артеріальної гіпертензії у жінок і прискорює розвиток інших серцево-судинних захворювань.

Що сприяє обваження артеріальної гіпертензії?

Насамперед, це порушення жирового і вуглеводного обміну. Порушення жирового обміну з одночасним зниженням швидкості обміну речовин в цілому сприяє формуванню у жінки ожиріння по центральному або вісцеральний (тобто з відкладенням жиру в області живота і черевної порожнини) типу. Такий тип ожиріння в більш молодому віці характерний для чоловіків, так як він формується під впливом чоловічих статевих гормонів андрогенів.

У жінок під впливом жіночих статевих гормонів естрогенів ожиріння формувалося за жіночим типом, з відкладенням жиру в області стегон і сідниць. Естрогени оберігають жінку від серцево-судинних захворювань, тому в дітородному віці інфаркти та інсульти зустрічаються дуже рідко. Зовсім інша справа під час менопаузи: при зменшенні кількості естрогенів, ожиріння у жінок також починає формуватися під впливом андрогенів, які в невеликій кількості завжди присутні в організмі жінки, і кількість інфарктів та інсультів в цьому віці у чоловіків і жінок стає однаковим.

Центральне ожиріння набагато небезпечніше, ніж звичайне жіноче ожиріння, так як вісцеральний жир більш активний, ніж підшкірний жир, він виділяє біологічно активні речовини, що роблять негативний вплив на обмінні процеси в організмі.

Зміни в організмі при артеріальній гіпертензії під час менопаузи

Зайва вага сприяє підвищеному навантаженні на серце — воно працює буквально «на знос». Порушення вуглеводного обміну призводять до інсулінорезистентності — клітини тканин перестають бути чутливими до цього гормону. Це призводить до стійкого звуження кровоносних судин, так як інсулін сприяв їх розширенню.

Крім того, порушення вуглеводного обміну призводять до стимуляції діяльності симпатичної нервової системи (в нормі СНР є системою, активізується під час стресу, у спокої її врівноважує парасимпатична нервова система), що в свою чергу викликає ще більше звуження кровоносних судин. Поєднання стійкого звуження кровоносних судин і підвищеного навантаження на серцевий м’яз сприяє поступовому розвитку серцево-судинної недостатності, яка може розвиватися як у великому колі кровообігу з формуванням набряків кінцівок і скупченням рідини в черевній порожнині, так і в малому колі із застоєм венозної крові в легенях і набряком їх тканини.

В результаті порушення обміну речовин до артеріальної гіпертензії приєднуються інші серцево-судинні захворювання, наприклад, ішемічна хвороба серця з її крайнім проявом у вигляді інфаркту міокарда та ішемічного інсульту.

Високий артеріальний тиск негативно позначається і на роботі всіх інших внутрішніх органів. У першу чергу страждають нирки і печінку, що дуже небезпечно, так як саме ці органи звільняють організм від токсинів.

Ознаки артеріальної гіпертензії під час менопаузи

Перебіг артеріальної гіпертензії після настання менопаузи стає більш важким. Підвищуються цифра артеріального тиску, особливо верхнього, систолічного, у жінок вони вищі, ніж у чоловіків. Нижня, діастолічний тиск підвищується не так швидко, його показники у жінок і чоловіків зазвичай рівні. У жінок з’являються задишка, набряки, частішають гіпертонічні кризи.

Часто вони виникають по симпатико-адреналової типу. Спочатку гіпертонічні кризи виникають після емоційних навантажень, при цьому виділяється адреналін, який викликає тремтіння всього тіла, посилене серцебиття, головний біль. Триває такий криз кілька годин або навіть хвилин.

При подальшому розвитку артеріальної гіпертензії під час кризів виділяється інший нейромедіатор — норадреналін, який викликає більш стійкі та тривалі зміни в кровоносних судинах, результатом яких можуть стати інфаркт міокарда або інсульт.

Звуження кровоносних судин і недостатнє забезпечення поживними речовинами і киснем клітин різних органів призводить до стійкого зниження їх функції.

Лікування

Лікування артеріальної гіпертензії після настання менопаузи потрібно довірити лікаря. Самолікування при цьому смертельно небезпечно, так як деякі лікарські препарати (наприклад, бета-блокатори, сечогінні засоби та інші), що знижують артеріальний тиск, можуть чинити негативний вплив на обмін речовин, що знову-таки приведе до таких важких ускладнень, як інфаркти міокарда та інсульти.

Лікування артеріальної гіпертензії має бути комплексним. При цьому призначення одних лікарських препаратів недостатньо. Дуже важливо вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися і якомога більше рухатися. Обов’язково потрібно знизити масу тіла — це дозволить знизити навантаження на серце і зменшить активність вегетативної нервової системи.

З лікарських препаратів перевага віддається інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ — енам, енап та інші) і блокаторів ангіотензину — двох рецепторів (АТ2 — лозартан), які призначають для постійного прийому, підібравши необхідну дозу. Це препарати не чинять негативного впливу на вуглеводний обмін.

Галина Романенко