Гомеопатією називають систему лікування малими, часто прийнятими дозами ліків , які у великих дозах викликають у здорових людей явища, схожі з симптомами самої хвороби. Слово гомеопатія походить від двох грецьких слів: homoios — подібний, однаковий; pathos — страждання. В основі гомеопатії лежить принцип лікування подібного подібним. У працях знаменитого середньовічного лікаря Парацельса вже висвітлювалися ідеї гомеопатії. Однак засновником сучасного методу вважається німецький вчений Самюель Ганеман.
У 1790 році в руки Ганемана потрапило твір «Materia medica» Вільяма Калленом, англійського лікаря. Ганеман переклав цю працю з англійської мови. Деякі ідеї зацікавили його, а деякі викликали сумніви. Вчений почав проводити цілий ряд дослідів по вивченню ліків на здоровий організм людини. Результати дослідів переконали його в тому, що лікарські речовини викликають в організмі такі ж явища, як і хвороби, проти яких діють ці ліки. Він зауважив, що малі дози діють інакше, ніж великі. Крім того, малі дози іноді діють не просто інакше, а значно сильніше. Завдяки виконаній роботі Ганеман встановив «закон подібності» у дії ліків. До речі, один їх перших дослідів з хініном учений проробив над самим собою.
Перша згадка про гомеопатії в Росії відноситься до 1824 року, перші лікарі-гомеопати в Російській державі проводили серйозні дослідження і писали наукові праці. Взимку 1830 року в країні лютувала епідемія холери. Лікарі-гомеопати брали активну участь у боротьбі з цією хворобою, але епідемія наростала і лікувати хворих ставало все важче. Тоді лікарі-гомеопати прийняли рішення написати лист до Німеччини доктору Ганеману з проханням про допомогу. Ганеман відгукнувся на заклик про допомогу російських лікарів, він уважно проаналізував всі описані симптоми хвороби і порекомендував використовувати для лікування камфору, арсенік, вератрум і купрум. Результат застосування цих засобів виявився чудовим. Згодом ці кошти стали застосовувати у всьому світі при епідеміях холери.
Великий внесок у розвиток гомеопатичних методів лікування в Росії вніс доктор Даль. Спочатку Даль був налаштований до гомеопатії скептично і навіть належав до великого числа лікарів того часу, які ополчилися проти гомеопатії. Проте спостереження за дією гомеопатичних препаратів на організм людини і численні випадки лікування від різних хвороб змусили Даля змінити свою точку зору. Завдяки лікуванню власного сина, Даль остаточно став захисником і прихильником гомеопатії. Даль займав пост правителя канцелярії в Міністерстві Внутрішніх Справ, завдяки його ініціативі вдалося відкрити при лікарні для робітників спеціальне гомеопатичне відділення, розрахованого на 50 ліжок.
Перша спроба утворення гомеопатичного суспільства в Росії була здійснена в 1858 році за задумом лікаря-гомеопата Дерікера, але ця спроба була невдалою і провалилася. Лише в 1870 році вдалося створити Санкт-Петербурзьке Товариство лікарів-гомеопатів, яке користувалося підтримкою царської сім’ї і заступництвом вищих верств духовенства. Завдяки діяльності цього товариства стала видаватися газета для лікарів-гомеопатів, відкривалися гомеопатичні аптеки, а гомеопатичні методи застосовувалися для лікування різних хвороб. Крім того, на всьому протягу діяльності товариства лікарі-гомеопати займалися благодійною діяльністю і надавали посильну допомогу Червоному Хресту.
На протязі наступних століть гомеопатія в Росії розвивалася активно і успішно. Але в 1968 році з’являється сумнозвісний наказ № 610, який забороняв викладати гомеопатію, видавати гомеопатичну літературу, продавати гомеопатичні препарати, науково-практичне гомеопатичне товариство в Москві було розформовано. Лікарі-ентузіасти боролися за скасування цього наказу і за відродження гомеопатії в країні. В даний час гомеопатія є офіційно визнаним методом лікування, дозволеним до застосування в Росії. Створений і ефективно працює Федеральний центр по гомеопатії і традиційній медицині.
Протягом довгої історії розвитку гомеопатії, вдалося довести ефективність застосовуваних гомеопатичних методів лікування, багатьом людям гомеопатія допомогла вилікуватися від важких хвороб і врятувала життя. Крім глибоких знань гомеопатія вимагає від лікаря інтуїції і таланту. Потенціал розвитку гомеопатії не вичерпаний. Вчені, які займаються дослідженнями, переконані, що в майбутньому завдяки гомеопатії вдасться перемогти багато серйозні хвороби.