Комп’ютерна миша – настільки просте і звичне пристрій, без якого практично немислимий комп’ютер, що багато користувачів навіть не підозрюють, наскільки зручніше може стати їх повсякденна робота, якщо правильно налаштувати мишу.

Перелічимо деякі настройки, які може спробувати змінити кожен і таким чином адаптувати поведінку маніпулятора зручним для себе чином. Зазначимо, що маніпулятори “миша” відрізняються великою різноманітністю конструкцій: варіюється кількість кнопок, коліщаток і різноманітних інших органів управління, так що деякі настройки у різних моделей можуть відрізнятися.

Всі перераховані настройки проводяться в Панелі управління, пункт Миша .

1. Швидкість переміщення покажчика. Якщо з точністю позиціонування покажчика миші є проблеми, то швидкість краще знизити, а якщо місця на столі для переміщення миші недостатньо, то її можна збільшити.

2. Швидкість подвійного натискання. Хоча подвійне натискання використовується все рідше, проте зовсім обійтися без нього не вдасться. Відрегулюйте швидкість подвійного натискання так, щоб подвійне клацання виходив легко, але при цьому два послідовних однократних натискання не сприймалися помилково за подвійне.

3. Швидкість прокрутки. Налаштуйте реакцію на рух коліщатка мишки так, щоб текст прокручувався досить швидко, але не занадто різко. Якщо коліщатко у миші є, а налаштування прокрутки немає, значить встановлено невідповідний драйвер. Встановіть драйвер з диску, прикладеному до маніпулятора, або знайдіть останню версію на сайті виробника.

4. На закладці “Покажчики” можна змінити вид покажчиків миші, зробивши їх більш помітними або ж більш приємними для очей і цікавими.

Для найбільш просунутих моделей маніпулятора в комплекті з ним, як правило, поставляється спеціальна програма, що дозволяє налаштувати миша. Зокрема можна визначити так звані жести (руху курсора певної форми, за допомогою яких можна ініціювати різноманітні події в системі без натискань на клавіші, наприклад, згортати вікна, запускати додатки і т.п.), а також використовувати різноманітні специфічні функції конкретної моделі маніпулятора. Більшість налаштувань миші цілком безпечні, так що ви можете сміливо експериментувати з ними.

Супутникова антена придбана, ресивер розпакований, і для того, щоб зануритися в достаток і різноманітність супутникових каналів телебачення залишається налаштувати ресівер.

Найбільш складна і тонка частина настройки – правильне і точне наведення антени на супутник. Справа в тому, що відхилення антени діаметром 90 см всього на 1 градус від оптимального напряму призводить до ослаблення сигналу вдвічі, а інструменти, які використовуються для наведення антени, мають набагато більш істотну погрішність. Це означає, що за приладами навести антену можна лише приблизно, а остаточну настройку слід здійснювати за фактичним рівнем одержуваного сигналу.

1. Підключіть приймач до телеприймач, налаштуйте телевізор так, щоб меню виявилося на екрані. Провести настройку буде неможливо без вказівки частоти гетеродина, так як на вхід ресівера надходить сигнал, рівний різниці частот сигналу супутника і гетеродина конвертера. Відкрийте пункт установки антени (Antenna Settings або Antenna Setup) і виставити частоту гетеродина.
2. Відкрийте пункт пошуку каналів (Channel Search) і вказати параметри сигналу супутника, який в даній місцевості точно приймається.
   Шкали якості сигналу, що з’явилися на екрані, допоможуть в налаштуванні. Повертайте антену, поки шкала якості не покаже результат відмінний від нуля. Залишилося навести антену так, щоб сигнал досяг максимального значення, зафіксувати її положення і здійснити пошук каналів. Не завадить переконатися, що “пійманий” потрібний супутник, адже у різних супутників бувають збігаються за параметрами сигнали. Слідкуйте за рівнем сигналу при остаточному затягуванні болтів: ця операція небезпечна тим, що антену може відвести в сторону.
3. “Пошук” каналів насправді є не стільки пошуком, скільки завантаженням в пам’ять пристрою даних про параметри супутникових програм . Ці дані передаються в складі сигналу і повинні бути правильно розпізнані ресивером. Їх також можна ввести вручну (ручний пошук, Manual Search), що більш трудомістке, але зате надійно. Автоматично налаштувати ресівер найпростіше, але це може зайняти більше часу. Найбільш ефективним є мережевий пошук (Network Search), але не всі супутники його підтримують (НТВ + підтримує, а Ямал – ні).

На противагу Windows, що відрізняється простотою установки і настройки, Linux став символом складності та заплутаності установки, здатної відлякати будь-якого, хто не вважає себе віртуозом командного рядка і висококласним програмістом, здатним самостійно написати відсутній драйвер незнайомого пристрою.

Однак встановити і налаштувати ubuntu – найбільш популярний у новачків дистрибутив Linux – нітрохи не складніше, ніж будь-яку іншу операційну систему. Цей дистрибутив відразу після установки готовий до запуску і включає в себе все необхідне для роботи: клієнт для спілкування по протоколу ICQ, клієнт електронної пошти, інструмент для роботи з фотографіями, аудіо-і відеоплеєр, офісний пакет OpenOffice. Крім того, тут реалізований механізм відстежування змін програмного забезпечення, що позбавляє користувача від необхідності стежити за виходом нових версій.

Ось схематична інструкція процесу встановлення:

1. Завантажте дистрибутив сhttp ://ubuntu .ru/get, запишіть образ диска на CD, встановіть його в привід і завантажити. Для цього може знадобитися виставити в bios пріоритет завантаження з CD-приводу.

2.
В Запустити установник виберіть російську мову. Переміщатися за списком мов можна за допомогою стрілок на клавіатурі.

3. У меню вибрати пункт “Встановити ubuntu”

4. Знадобиться знову вибрати мову для спілкування в процесі установки, вказати часовий пояс.

5. Виберіть розкладку клавіатури і перевірте коректність її роботи, набравши декілька слів.

6. Найбільш відповідальний етап установки – визначення розділів диска для операційної системи. Якщо ви хочете залишити Windows і налаштувати Убунту як альтернативну операційну систему, потрібно діяти дуже акуратно, щоб не втратити цінні дані і зберегти працездатність Windows. Як правило, для кореневого розділу, що містить системні файли, достатньо 5 Гб, для розділу swap звичайно досить обсягу, рівного об’єму оперативної пам’яті комп’ютера, або в півтора рази перевищує його. Домашній каталог home, що містить дані користувачів, в ідеалі повинен розташовуватися на іншому фізичному диску і мати обсяг 8-10 Гб.

7. Вкажіть ім’я користувача та пароль, а також ім’я комп’ютера, натисніть “Встановити”.

Після перезавантаження система готова до роботи.

Система миттєвого обміну повідомленнями ICQ завоювала воістину глобальну популярність, об’єднавши мільйони людей. Популярність її стала настільки великою, що крім офіційного клієнта ICQ створено кілька альтернативних клієнтів.

Вони, як правило, мають більшу функціональність, позбавлені від завантаження реклами, а також відрізняються компактністю і дбайливим ставленням до ресурсів. Найбільш популярним з альтернативних клієнтів ICQ ось уже не один рік є QIP.

Процедура настройки останніх версій QIP, особливо модифікації Infium, може здатися недосвідченому користувачеві кілька складною, однак налаштувати qip цілком під силу кожному. Розглянемо процес на прикладі останньої модифікації QIP – QIP 2010, яка покликана об’єднати і замінити обидві попередні – Infium і 2005, об’єднавши функціональність першою з простотою другий.

1. Завантажте інсталяційний модуль з офіційного сайту: http://qip.ru/download_qip_2010. Найпростіше завантажити exe-файл, його потрібно буде просто запустити.
2. Виберіть мову установки. Натисніть “Далі” для продовження роботи майстра.
3. Майстер запропонує вибрати, в яку папку встановити програму, а також дасть можливість провести установку за замовчуванням (повна установка) або вибіркову установку.
   Майстер рекомендує повну установку, проте перемістивши відмітку на пункт “Вибіркова” ви побачите, що в “повну” установку входить також заміна стартової сторінки браузера, установка пошуку qip як пошуку за замовчуванням і установка спеціального розширення для FireFox. Щоб зберегти поточну стартову сторінку і зумовлений пошук, зніміть відповідні прапорці.
4. Дочекайтеся завершення копіювання файлів. Встановіть запропоновані прапорці на свій розсуд і натисніть “Завершити”.
5. Якщо ви залишили прапорець “Запустити QIP”, то запуск програми відбудеться автоматично, в іншому випадку запустіть її з меню або ярликом на робочому столі.
6. Якщо QIP вже використовувався на вашому комп’ютері, то настройка на цьому буде завершена: програма імпортує всі необхідні їй настройки автоматично. Якщо ж це перша установка, то доведеться налаштувати qip на використання облікового запису ICQ. При першому запуску відбудеться запит номера ICQ і пароля.

Розглянемо покроково процес установки та налаштування виділеного сервера Counter-Strike: Source. Це завдання зажадає певної кваліфікації, тому елементарні питання роботи в операційній системі в даній статті можна не зачіпати.

1. Щоб налаштувати css необхідно отримати дистрибутив сервера. Рекомендую використовувати steam, це дозволить одержувати дистрибутив своєчасно, швидко і безкоштовно. Якщо машина, де буде розгорнуто сервер, не має прямого доступу до Інтернету, отримувати дистрибутив можна на будь-який комп’ютер, у тому числі під Windows, використовуючи Windows HLDS Update toolhttp ://www.steampowered.com/download/hldsupdatetool.exe. Після установки утиліта оновиться до останньої версії і ознайомить користувача з переліком доступних команд.

2. Після завершення завантаження спробуйте запустити сервер командою

srcds.exe-console-game cstrike + maxplayers 16 + map de_dust або

./srcds_run-game cstrike + maxplayers 16 + map de_dust (для лінукс)

Якщо при завантаженні не було помилок, з’явиться консоль сервера. Тут можна ввести команди version (для перегляду версії сервера), stats (для перегляду основних його параметрів на даний момент – число гравців, завантаження процесора і т.
п.) або exit для виходу.

3. Спробуйте увійти на сервер клієнтом. Проблем бути не повинно, особливо якщо клієнт ліцензійний. Зрозуміло, запускати клієнт на тій же машині, де розгорнуто сервер, вкрай небажано.

4. Тепер необхідно створити скрипт для запуску сервера. У Windows клацніть правою кнопкою миші на робочому столі, виберіть Створити – Ярлик, вкажіть шлях до srcds.exe. У новоствореного ярлика відкрийте Властивості, закладка Об’єкт, і після шляху і імені файлу srcds.exe допишіть-console-game cstrike + masplayer 16 + map de_dust

На лінукс-платформі скрипт для запуску може виглядати так:

#!/bin/bash

cd/home/cs/srcds_l

./srcds_run-game cstrike + maxplayers 16 + map de_dust>/home/cs/server_css.log 2>& 1 &

server_css.log буде використовуватися для зберігання логів роботи сервера.

Для зупинки сервера запишіть такий скрипт:

#!/bin/bash

5. Для того, щоб при запуску Windows сервер запускався автоматично, скопіюйте ярлик в Пуск-Програми-Автозавантаження.

6. Залишилося налаштувати css на роботу в локальній мережі ( параметр + sv_lan 1) або інтернеті (параметр + sv_lan 0).