Технологія ADSL міцно зайняла своє місце в житті користувачів інтернету, практично повністю витіснивши dial-up не тільки у великих, але і в середніх містах. Стійкий зв’язок і висока швидкість доступу, а також наявність готової інфраструктури – звичайних телефонних ліній – роблять її оптимальним вибором у випадку, якщо прокладка виділеної лінії неможлива з якихось причин.

Як правило, кожен провайдер надає докладні інструкції щодо того, як налаштувати adsl. Однак цей процес і без того досить простий.

1. У першу чергу, зрозуміло, необхідно укласти договір з провайдером і переконатися, що провайдер підключив вашу телефонну лінію до відповідного встаткування зі свого боку. Дізнатися про це можна тільки у самого провайдера, так як звичайний телефон буде продовжувати працювати і після підключення лінії до ADSL на стороні провайдера.

2. Для підключення знадобився ADSL-модем (часто надається провайдером), спліттер (зазвичай буває в комплекті з модемом) і комп’ютер з мережевою платою.

3. Підключіть до телефонної лінії спліттер (роз’єм LINE).
Важливо, щоб спліттер підключався до лінії до будь-яких телефонних апаратів, інакше телефонне обладнання буде створювати перешкоди роботі інтернету.

4. Підключіть до спліттера модем і телефонний апарат.

5. Підключіть модем ( порт WAN) до комп’ютера мережним кабелем (як правило також входить в комплект поставки модему)

6. Підключіть модем до мережі живлення та увімкніть його.

7. Якщо обладнання було придбано у вашого провайдера, то швидше за все з ним поставляється компакт-диск з програмною для настройки. В цьому випадку залишається лише встановити диск в дисковод, дочекатися спрацьовування автозапуску (або вручну запустити файл установки) і слідувати рекомендаціям програми. Якщо ж обладнання було придбано самостійно, то налаштувати adsl доведеться вручну, що теж досить просто (процес докладно описаний в документації модему).

8. Залишається створити нове інтернет-з’єднання, вказати ім’я і пароль, видані провайдером, і можна підключатися до інтернету.

Технологія vpn широко використовується для об’єднання комп’ютерів, розкиданих по різних містах, а часом і країнам, в єдину віртуальну мережу. Вона дозволяє поверх існуючої мережі, в тому числі поверх мережі Інтернет, створювати віртуальну приватну мережу. У цій мережі трафік шифрується, так що сторонні не можу отримати доступ до переданих по ній даних.

Для того, щоб налаштувати vpn, буде потрібно спеціальне обладнання – так званий vpn-сервер. У ролі такого сервера може виступати і звичайний комп’ютер, на якому запущено відповідне програмне забезпечення. Саме vpn-сервер управляє наданням доступу інших комп’ютерів до віртуальної мережі.

Налаштування vpn може бути різною в різний віртуальних мережах, однак у цілому процес створення vpn і підключення до неї проходить за такою схемою:

1. Створіть нове з’єднання. У різних версіях Windows назви пунтков будуть злегка відрізнятися. У Windows 7 це Панель управління – Центр мережних підключень і спільного доступу – Налаштування нового підключення до мережі.
2. Вкажіть, що тип з’єднання – vpn, задайте ім’я, під яким це з’єднання буде присутній в системі, і вкажіть адресу vpn-сервера. Як розташування виберіть “громадське місце”, це зробить роботу з vpn-мережею найбільш безпечною. Система може поставити питання про зміну важливих для неї параметрів. На них слід відповідати “Так” і “Дозволити”.
3. Тепер входити в vpn-мережу можна точно також, як з’єднуватися з інтернетом: клацнути по ярлику з’єднання, ввести ім’я та пароль. Будьте уважні при введенні як логіна, так і пароля. Вони чутливі до регістру, тобто заміна рядкових символів заголовними призведе до відмови в авторизації, і вхід в vpn-мережу здійснити не вдасться.
4. Для того, щоб налаштувати vpn на створення зашифрованого каналу обміну даними, слід відкрити властивості з’єднання, вибрати закладку “Безпека” та встановити прапорець “Потрібна шифрування даних”. Таким чином ви повідомите системі, що якщо сервер ВПН спробує створити незашифрований канал обміну інформацією, то vpn-з’єднання просто не відбудеться.

Сімейство програм 1С-підприємство – безумовний і абсолютний лідер на просторах СНД в сфері автоматизації бухобліку та суміжних областей.

Важко уявити собі підприємство, починаючи від індивідуального підприємця і закінчуючи великими виробничими та торговими організаціями, яке могло б обійтися без 1с. Природно, у програмістів, що прагнуть вивчити це перспективний і затребуваний продукт, виникає необхідність налаштувати 1с.

Для ознайомлення з 1С краще всього використовувати навчальну версію продукту. Її вартість складає всього 300 рублів, до того ж її власникові при купівлі повнофункціональної версії буде надана знижка в розмірі 300 рублів, тобто навчальна версія виявиться безкоштовною. До складу навчальної версії входить книга з описом функціональних можливостей цього продукту і основних прийомів роботи з ним, що дозволяє швидко освоїти програму.

Іноді не вдається налаштувати 1С версії 8 в операційній системі Windows Vista, так як при її установці виникає помилка. Це пов’язано з тим, що включений контроль облікових записів UAC забороняє запис в папку Program Files, а 1с намагається записати туди зумовлені шаблони конфігурацій.

UAC – засіб, що з’явилося в останніх версіях операційної системи Windows, що дозволяє захистити систему завдяки примусової установці запускаються додаткам прав стандартної облікового запису навіть в тому випадку, якщо в системі працює користувач з адміністраторськими повноваженнями.

Вирішити проблему можна одним із двох способів:

1. Вимкнути UAC. Цей варіант призведе до зниження рівня безпеки, однак зробить роботу з системою більш комфортною. Для відключення UAC слід відкрити Панель управління і знайти розділ Облікові записи користувачів (User Accounts). Натисніть “Включення або відключення контролю облікових записів” (Turn user account control off/on) і зніміть прапорець “Використовувати контроль облікових записів”. Після завершення установки контроль облікових записів краще знову включити.

2. Вказати при установці шлях для зберігання шаблонів в іншій папці, доступної при включеному UAC.

Проксі-сервер – це спеціальний комп’ютер, що є посередником при доступі користувача до різноманітних ресурсів Інтернету. Якщо при доступі в Інтернет без використання проксі користувач безпосередньо звертається до веб-сторінці чи іншого ресурсу, то при роботі через проксі користувач звертається до проксі-сервера, а той уже запитує необхідний ресурс самостійно.

Необхідність налаштувати проксі може виникнути з кількох причин. Використання проксі-сервера може допомогти прискорити завантаження інформації з Інтернету і заощадити інтернет-трафік у випадку, якщо кільком користувачам, що знаходяться “за проксі”, тобто підключеним через нього, потрібна одна і та ж інформація. У цьому випадку інформація завантажується на сервер один раз і кешується на ньому, а кожен користувач отримує доступ до неї вже без повторного завантаження з інтернету.

Проксі допомагає обійти обмеження, що накладаються деякими інтернет-ресурсами. Наприклад, певний сайт може блокувати відвідувачів, які мають російський, або навпаки, не-російський IP-адресу. Підключившись через американський чи європейський проксі ви легко усунете цю проблему.

Щоб почати користуватися інтернет-ресурсами через проксі-сервер необхідно налаштувати проксі.
Налаштовувати потрібно програми, які працюють з інтернет-даними, такі як браузер, менеджер завантажень, поштовий клієнт. Робиться це дуже просто, наприклад, браузер Internet Explorer налаштовується так:

1. Відкрийте меню Сервіс – Властивості оглядача, виберіть закладку Підключення.

2. Виберіть використовуване підключення, або натисніть ” Налаштування мережі “, якщо доступ здійснюється по локальній мережі.

3. Встановіть прапорець” Використовувати проксі “, вкажіть адресу і порт проксі. Ці дані надасть системний адміністратор, а якщо мова йде про безкоштовне проксі в інтернеті, то їх можна знайти на його сторінці.

4. Натисніть Ок, щоб внесені зміни вступили в силу.

Налаштування завершена, тепер ви отримуєте інформацію через проксі-сервер. Перевірити це можна за допомогою сервісів, що відображає IP-адреса відвідувача, напрімерhttp ://moi-ip.ru/іліhttp ://2ip.ru/. Якщо все було зроблено правильно, то в якості IP адреси ви повинні побачити адресу вашого проксі-сервера. Саме ця адреса будуть вважати “вашим” та інші ресурси, які ви будете відвідувати.

BIOS – base input-output system, базова система введення-виведення – це комплекс параметрів, що визначають режим функціонування комп’ютерного “заліза”. Ці установки можуть дуже істотно відбиватися на продуктивності комп’ютера, впливаючи на роботу процесора, пам’яті, жорстких дисків, дисководів та інших систем.

Перш ніж намагатися налаштувати bios, зробіть резервну копію важливих документів та інших даних, розташованих на комп’ютері. Необережні маніпуляції з bios можуть закінчитися фатально.

1. Перш за все, необхідно відкрити меню настройки bios. Для цього слід натиснути кілька разів клавішу доступу в меню bios в момент після завершення самотестування комп’ютера (відразу після його включення) і перед початком завантаження операційної системи (поява четирехцветной прапорця Windows). Клавішею доступу звичайно є клавіша Del або F2. Як правило, на екрані відразу після завершення тесту системи висвічується підказка – за допомогою натискання якої клавіші можна увійти в bios.
2. У розділі boot можна вказати, в якому порядку система опитує приводи при завантаженні.
   Наприклад, для установки системи зазвичай необхідно завантажитися з приводу компакт-дисків, а при штатній роботі цю можливість краще відключити для захисту від вірусів та іншого шкідливого програмного забезпечення, яке може виявитися на встановленому в привід диску. У першу чергу завантаження здійснюється з First Boot Device.
3. У розділі Power здійснюється управління кулерами процесора і корпусу (пункт Hardware monitor). Рекомендується включити (Enabled) контроль всіх кольорів (CPU Fan і Chasis Fan), а Fan Profile встановити в Optimal. Це допоможе уникнути перегріву системи та виходу з ладу процесора, або нестійкою його роботи.
4. У розділі Boot Settings Configuration можна відключити Full Screen Logo (значення Disabled) – тоді при завантаженні замість логотипу виробника буде видна більш змістовна інформація про результати тестування системи.

Зрозуміло, налаштувати bios можна і по багатьом іншим параметрам, проте підкреслимо ще раз серйозність будь-яких операцій з БІОС. Як правило, більшість налаштувань bios виставлені оптимальним чином, забезпечуючи якщо не саму продуктивну, то найбільш надійну роботу системи.