У лічені місяці завдяки агресивному маркетингу гігантів мобільного зв’язку 3g-модеми отримали широке розповсюдження. Треба визнати, що такий спосіб доступу в інтернет хоч і поступається за швидкістю і надійності провідного варіанту, але компенсує цей недолік повною свободою пересування, що особливо важливо для власників ноутбуків.

Підключення 3g-модема до комп’ютера, як правило, не викликає ускладнень:

1. Щоб налаштувати 3g модем насамперед вставте його у відповідний роз’єм USB. Приблизно 10-20 секунд потрібно системі, щоб пізнати новий пристрій. Як правило, всі такі модеми при першому підключенні представляються системі як новий CD-дисковод, що містить файли, необхідні для подальшої установки і настройки пристрою.
2. Відкрийте “Мій комп’ютер”. Тут ви виявите новий CD-привід. Якщо не спрацював автозапуск, то відкрийте його і запустіть setup.exe вручну.
3. Майстер установки запропонує вибрати мову подальшого спілкування з ним, шлях для установки програмного забезпечення, після чого здійснить копіювання файлів і необхідні модифікації системи.
4. На робочому столі і в меню “Пуск” з’явився ярлик для запуску програми, з допомогою якої буде встановлюватися інтернет-з’єднання. Клацніть по ньому, попередньо переконавшись, що модем підключений до комп’ютера.
5. Перш, ніж підключитися до інтернету, знадобиться налаштувати 3g на дані облікового запису. Знайдіть кнопку налаштування інтернету і натисніть її. Частина необхідних налаштувань може бути вже виконана оператором мобільного зв’язку, якщо модем був придбаний у конкретного оператора для роботи в його мережі. Значення відсутніх налаштувань потрібно отримати в службі техпідтримки оператора мобільного зв’язку або у менеджерів салону, що спеціалізується на продажу мобільних телефонів.
6. Настройка закінчена. Можна натискати “Підключитися” і приступати до роботи в інтернеті.

Як правило, в роботі 3G-модеми досить надійні. У разі проблем з підключенням до інтернету насамперед переконайтеся, що модем щільно вставлений в своє USB-гніздо, а також що на його балансі є необхідні для оплати інтернет-трафіку кошти.

Геймпад – різновид ігрового маніпулятора, покликаного забезпечити геймеру більш зручне управління ігровими об’єктами, ніж традиційні клавіатура і миша. Наскільки зручно подібний пристрій – судити кожному його користувачеві, а для того, щоб оцінити його переваги і недоліки необхідно попередньо налаштувати геймпад.

В цілому його настройка мало відрізняється від налаштування джойстиків інших типів.

1. Геймпад, як і будь джойстик, розрахований на підключення в game-порт. Однак існують перехідники, що дозволяє підключити його до звичайного USB роз’єм, причому найчастіше вони поставляються відразу в комплекті з ігровим маніпулятором. Підключення до game-порту краще проводити при вимкненому комп’ютері, ну а USB цілком допускає “гаряче” підключення і відключення пристроїв.
2. З диска, що додається до пристрою, встановіть необхідні драйвера і програму для калібрування. Як правило, це не викликає труднощів: весь процес оформлений у вигляді майстра, а від користувача потрібно лише погоджуватися з настройками за умовчанням, і результат буде оптимальним.
3. Програму калібрування можна викликати ярликом на робочому столі або в меню ” Пуск “. Вона допоможе здійснити тонке налаштування аналогових маніпуляторів геймпада і призначити дії для кнопок. Втім, в деяких випадках для цього цілком можна використовувати і стандартні засоби Windows, доступ до яких відкривається з Панелі управління після установки маніпулятора.
4. Кожній грі, де передбачається використовувати гейпад, буде необхідно повідомити про його наявність в налаштуваннях. Крім того, ряд налаштувань для геймпада також можуть бути зроблені саме в конкретній грі. Зазвичай інтерфейс настройки гейпада в іграх досить простий, і розібратися з ним не складає труднощів навіть початківцю геймеру.

Відзначимо, що в ряді ігор налаштувати геймпад так, щоб ігровий процес став комфортніше, ніж при використанні миші і клавіатури, просто неможливо. Геймпад добре підходить лише для певних жанрів ігор, в першу чергу – космічних симуляторів, меншою мірою – для автосимуляторов. Тому не чекайте від цього пристрою неможливого.

Протокол wap був розроблений спеціально для використання в мережах GSM для передачі даних. З його допомогою мобільні пристрої – телефони, смартфони і комунікатори – здатні виходити в мережу Інтернет і переглядати сайти, а також завантажувати мультимедійний контент. Однак реалізація wap в сучасних мережах мобільного зв’язку виявилася досить дорогою, крім того, передача даних відбувається з невисокими швидкостями. В цілому wap по всіх параметрах програє більш сучасному стандарту передачі даних по мережах мобільного зв’язку – GPRS, який вже підтримують всі без винятку оператори зв’язку.

Ряд сайтів мають спеціальну wap-версію, адреса якої починається з wap замість www. Вона оптимізована для перегляду з мобільного телефону, що має невеликий у порівнянні з персональним комп’ютером розмір дисплея. Як правило wap-версії також позбавлені від надлишкової графіки щоб зберегти трафік користувачів. Веб-браузер, встановлений в мобільному телефоні, підтримує просмот wap-сайтів.

Щоб налаштувати wap, як правило, достатньо отримати повідомлення автоматичної настройки параметрів телефону від оператора стільникового зв’язку.
Таке повідомлення зазвичай надсилається автоматично при першому вході телефону в стільникову мережу. Крім того, його отримання можна ініціювати (конкретний спосіб залежить від оператора, про це можна проконсультуватися в салоні стільникового зв’язку або в службі технічної підтримки оператора, а також на сайті оператора).

Щоб налаштувати wap вручну:

1. Переконайтеся, що для вашого номера у оператора стільникового зв’язку підключена послуга передачі даних. Бажано, щоб це був не просто “wap”, а “wap через gprs”. В цьому випадку рахунки за користування інтернетом будуть в кілька разів скромніші.
2. У налаштуваннях телефону вкажіть такі параметри, як ім’я користувача і пароль для входу в інтернет, а також адресу точки доступу. Всі ці параметри залежать від оператора, і з’ясувати їх можна в точках продажів мобільної техніки, в службі техпідтримки оператора або на його інтернет-сайті.
3. Якщо в настройках телефону є параметри настройки шлюзу, такі як адреса, логін і пароль, то як правило їх краще не заповнювати. Додаткову інформацію з цього питання також краще отримати в службі техпідтримки оператора.

Будь геймер знає, що джойстик значно зручніше клавіатури і миші для управління ігровими об’єктами. Це й не дивно, адже якщо клавіатура розроблялася переважно для введення тексту, а миша – для роботи в графічній оболонці операційної системи, то джойстик був придуманий і вдосконалювався саме для найбільш зручного управління всілякими кораблями, літаками, автомобілями та героями в самих різних іграх.

Проте не кожна гра передбачає можливість використання джойстика. У налаштуваннях деяких з них така опція не передбачена. Але і в цьому випадку у щасливих володарів джойстика вихід є: існують програми, що дозволяють за допомогою джойстика емулювати натискання на клавіатуру. Це дозволить користуватися зручним джойстиком, в той час як гра залишиться в повній впевненості, що геймер продовжує натискати клавіші клавіатури. Приміром, дозволяють грати джойстиком в ігри, які його не підтримують, такі програми, як Xpadder або JoyToKey.
Використання їх не представляє складності:

1. Після установки запускаємо програму і підключаємо джойстик до комп’ютера.
2. Для джойстика необхідно створити профіль, в якому буде зберігатися його конфігурація
3. Задаємо відповідність кнопок джойстика й клавіш клавіатури, які будуть емулюватися.
4. Настройка закінчена, тепер в будь-яку гру можна грати джойстиком

В випадку, якщо гра підтримує управління за допомогою джойстика або іншого ігрового маніпулятора, настройка також потрібно. В цьому випадку в самій грі необхідно вказати, що джойстик присутня в системі, а також задати значення кнопок і регуляторів – дії, які будуть їм відповідати в ігровому процесі. В налаштуваннях будь-якої гри такий пункт існує, і дозволяє задати різноманітні параметри управління за допомогою джойстика. Після завершення налаштування і збереження параметрів можна приступати до гри за допомогою зручного ігрового маніпулятора.

PSP – ігрова приставка, популярність якої в усьому світі безпрецедентна. Для неї створені тисячі ігор всіляких жанрів, здатні задовольнити смак найвимогливіших і досвідчених геймерів.

Однак після десятків і сотень годин, проведених в ігрових світах (а часом і значно раніше) у будь-якого користувача PSP виникає бажання розділити задоволення з кимось ще, тим більше, що мережеві ігри збирають мільйони користувачів із різних країн в екзотичні віртуальні всесвіти. Спільно грати на psp цілком можливо. Однак мережеві можливості цієї приставки далеко не обмежуються колективними іграми. Ось короткий огляд способів, якими ця приставка здатна обмінюватися інформацією з іншими об’єктами навколишнього світу.

1. Безліч ігор для psp підтримують багатокористувацький режим. Грати з партнерами можна переважно в групі (ad-hoc), але в ряді випадків можлива і гра через інтернет.

2. PSP здатна виходити в інтернет через мобільний телефон, з’єднавшись з ним по bluetooth. Для цього необхідно:

• виявити мобільний телефон з включеним bluetooth (Настройки – Настройки пристроїв bluetooth – Управління пристроями bluetooth)
• У меню Настройки вибрати Налаштування мережі, потім – Режим інфраструктури
• Створити з’єднання (пункт “Нове з’єднання”)
• Вибрати модем bluetooth
• Вибрати раніше зареєстрований пристрій bluetooth, після чого наслідувати інструкціям, пропонованим системою.

Тепер можна спробувати з’єднатися з інтернетом, вибравши новостворене з’єднання.

3. PSP оснащена внутрішнім браузером, що забезпечує можливість перегляду і прослуховування новин з RSS.

4 . PSP здатна зв’язуватися по WiFi з PS3, після чого її можна використовувати як додатковий джойстик або дисплей цієї приставки.

5. З PSP можна дзвонити через Skype.

6. Вбудований плеєр дозволяє прослуховувати інтернет-радіо.

Широкі можливості приставки дозволяють навіть користуватися клієнтами ICQ, але вводити текст за допомогою її кнопок набагато менш зручно, ніж просто грати на psp.