Продовження попередньої статті. Так ось, вступив я на 5й курс. Навчання було занадто простим, в групі було всього 6 чоловік. Але основним стало не навчання, а написання диплому. Спочатку необхідно було вибрати тему, здавалося вибрав нормальну, але далі було щось. Писати було неможливо, оскільки не зовсім зрозуміло було, що потрібно. Багато що залежало від керівника. Так ось час ішов та ішов, що писати – так і не знав.
За кілька тижнів до передзахисту поїхав на українську олімпіаду з математики (вперше пройшов – кожного року не вистачало лише трохи). Так ось, диплом і досі “висів”, я його не міг ніяк закінчити (не по своїй вині). Але раз я пройшов на олімпіаду, відмовитись не міг. Це був тиждень відпочинку (на морі), дійсно мав взяти паузу, бо все інше вже занадто напрягало. Готуватись на олімпіаду не було часу – оскільки купа часто впусту пішло на диплом. Так ось на тій олімпіаді – я не вирішив майже нічого (багато вже забув, а багато чого не зрозумів і після того, як показали розв’язки). Це показало реальний рівень знань моїх, та і сам після цього, хотів чи ні – розчарувався! Може, не налаштувався нормально, я думаю якби готувався – претендував би на щось! Але який сенс з цього? Отримати якусь мізерну премію і все. Реально в житті ніяка математика не допоможе та і навіть нікому не потрібна. Ну показати іншим грамоту – і все!
Так ось. Повернувся після олімпіади – і знову почав думати про диплом (часу взагалі не залишалось). Під кінець – зробили нас двієчниками) Спочатку це було смішно, але дійшло до того, що з народу реально почали сміятись на передзахистах. Але самі чому ж навчили? Ну я на це не звертав жодної уваги, поки справа не дійшла до мене. Народ посилали раз у раз на нові передзахисти, на яких далі реально сміялись.. Ось. Ну і дійшло до мене – я впевнений на 100% – що у мене все було нормально. Та і навчався я до цього непогано, як ви читали раніше. Дійшло до того – що я сходив на один передзахист, другий , а далі відмовився. Строки реально піджимали, залишалось кілька днів до видачі дипломів.
Коротше кажучи, був призначений день захисту. Зовсім не переживав, адже впевнений – що все було добре. Питання, звичайно, часто задавались не по темі, а те – що повинні були насправді питати по темі – не було. Ну звичайно, що не на все відповів – я ж не можу все пам’ятати. Насправді я знаю, що на захистах – можуть бути будь-які питання, але вийшло все не по темі. Ну, все закінчилось, і я очікував результати. Так, ось – що мені в результаті сказали? Ні, не конкретно мені, а нам всім. Що ми не заслуговуємо на оцінки – ледь не просто так поставили нам, натягнули. У мене звичайно, все було 5 – і мали ставити 5, вле думаю все ж, що я заслужив – багато сил вкладав в навчання і все ж вірив, що якось це мені в житті допоможе (на 4-му курсі – призер укр. олімпіади, на 5му – на конференції (важко назвати її всеукраїнською – але в грамоті написано саме так) 3 місце.
Ну, як ви вже зрозуміли, розраховував типу йти в аспірантуру. Але, як виявилось, там вже хтось був. Ні, просто так вільний конкурс – це тільки на сайті написано, реально когось беруть, когось ні, навіть подавати документи не можна просто так. Так ледь не у всіх університетах. Можливо, піду через рік чи через 2 – хоча зараз перспектив в цьому абсолютно не бачу, тільки якщо немає іншої роботи, або якшо дуже зацікавлений саме в науковій діяльності. Все!
Можливо, далі буде…
