Освіта за кордоном. Я уявляв собі це зовсім по іншому.

Все почалось в 2009-му році, коли я відвідав з навчальним візитом Німечиину (групова поїздка на 10 днів). Враження були фантастичні ну і відповідно з’явилось бажання спробувати вступити в нымецький вуз. Але запал згас досить швидко, з того моменту, коли я почав ходити на курси нымецькоъ мови. Я зрозумыв, що нормально вивчити цю мову за короткий строк не вийде, тому доволі швидко бажання навчатись в Німеччині згасло. Хоча на перший погляд (якщо говорити про їхні університети) там було все дуже круто, а щоб детально про все розказати, треба тільки навчатись там.

Ідея навчання за кордоном з того часу так і не полишала мене 🙂 Це ніби шанс на краще майбутнє, я собі це увляв саме так. І ось в 2013-му році з’явились нові можливості. Я отримав карту поляка, а з нею і можливість вступу в польський вуз на безкоштовній основі. Але цього виявилось мало, і я спробував подати на стипендію від консульства. Як не дивно, я її отримав, хоча і шнсів було мало.

Отже, що стосується самого навчання. Це зовсім не те, чого мені хотілось.

Взагалі, спочатку думав, що буду навчатись в Катовіце, а потім виявилось, що трохи в іншому місті, де знаходиться саме мій факультет. Ну ніби нічого, але місто Сосновець не дуже схоже на Європу. На вулицях купа бомжів-алкоголіків, які збирають пляшки, метал і т.д. Я навіть у нас такого не бачив! Повітря брудне, постійно смердить =) Але це таке. Є гуртожиток, є університет, і все доволі непогано.

Розкажу більш детально. Що стосується самого університету, то все супер. Наприклад, заходиш в туалет – вмикається світло, умивальник – автоматично подається вода, коли підносиш руки; унітаз зливається теж автоматично 🙂 Ну і виходиш – світло вимикається. У нас же, навіть просто туалет не можуть зробити. А що стосується самих аудиторій, то все не так вже і добре. Практичні заняття відбуваються на комп’ютерах 2000-х років!!! Це ж просто жах. Мені кажуть, що є аудиторії, де стоять навіть моноблоки, але там у нас занять не було і не буде… Що дико здивувало, то в університет два входи – для викладачів і для студентів – окремо. Тому виходить така тупість, що студенти мають обходити по пів-університету, щоб дістатись на заняття.  Це при тому, що великого скупчення студентів ніколи немає, тому б всі спокійно могли заходити через один вхід.

Що стосується навчання, то тут все теж не дуже гладко.  Нормально пояснювати ніхто не збирається, купа інформації, нічого не встигаєш навіть записати. Втім, на деяких предметах ніхто нічого навіть і не пише. Як я зрозумів, іноді навіть сенсу немає ходити на такі пари, абсолютно нічого запам’ятати неможливо + навіть записати не встигаєш. Наступна проблема – важко зрозуміти, що від тебе вимагається. Немає ні методичок як у нас в Україні, ні нормальних книжок. Пояснюють на пальцях, і зрозуміти просто неможливо. В результаті треба ходити постійно до викладачів і питати, а їх не так легко і знайти. Ще неприємна ситуація – я не до кінця знав, що буде на контрольній роботі, тому нормально не підготувався. Хоча і спілкуюсь зі всіма колегами на фейсбуку (бажано додавати всіх в друзі, а ще є завжди спеціальні закриті групи, в яких викладається інформація щодо навчання). Наступна неприємна річ – питання на екзамен будуть даватись в останній момент, причому вони змінюються в порівнянні з попередніми роками. Виходить, що не знаєш, які теми вчити, а які ні, поки не почалась сесія. А потім за кілька днів прийдеться все вивчити. Тупість ще та. Наступне – складно вибрати тему на дипломну роботу. Мені пропонують придумати самому, це при тому, що  взагалі не орієнтуюсь, про що маю писати. А може я не напишу нічого на вибрану тему, так як не буде матеріалів. Знову безглуздо.

Тепер про гуртожиток. Тут можна розповісти дуже багато. В перший же день мені видали діряву постіль і “пусту” подушку. Хоча за такі гроші (близько 1000 грн на місяць), могло б вже бути і все нове. В кімнаті є умивальник, а також холодильник (маленький, у формі куба), що досить непогано. На поверсі два душа і два туалета в одному кінці, ну і так само в іншому. Цього достатньо, щоб ніколи не було черги. Так само дві кухні на поверсі, місця всім вичтачає. Але це ще не вся біда. Найважливіше, що мало кого контролюють. Тобто, за правилами, шуміти можна до 23-ї години, а потім має бути тиша. Так відбувається далеко не завжди. Часто вечірки продовжуються і після 23-ї, і жодного контролю немає. Одним словом, роблять, що хочуть. Якщо ж потрібно готуватись на екзамен і т.д., то це зробити просто неможливо. Тому беріть до уваги одразу і цей аргумент. Не знаю, як з цим, наприклад, в Німеччині, але в Польщі дуже люблять випити і веселитись, особливо в гуртожитках, де немає контролю з боку поліції 😉

20 грудня я повернувся додому на свята, а вже 5-го січня їду знову. Думав щось зробити вдома (домашні завдання і т.д.), але робити зовсім нічого не хочеться, особливо, коли до кінця не розумієш, що і вимагається. Ну побачимо, як все піде на першій сесії 🙂