Лисиця дуже втомилася й захотіла відпочити від роботи. Прийшла до Лева, начальника лісу, і просить надати їй відпустку.

— Це неможливо. Працювати немає кому, — говорить Лев.

Лисиця наполягає й готова на відпустку без оплати, аби-но тільки трохи відпочити й розважитися.

— Добре, — погоджується Лев, — але зваж, я буду змушений на твою посаду взяти когось іншого. І, може так статися, що коли ти повернешся твоє місце буде зайнято.

Лисиця погоджується і з радістю відправляється подорожувати світом.

Через місяць вона повертається й просить у Лева взяти її на свою посаду.

— Ніяк неможливо! Твоє місце вже зайнято. Вільне лише місце Зайця. Якщо хочеш, можеш попрацювати Зайцем, поки не звільнитися посада Лисиці, — пропонує Лев.

Що робити? Їсти треба… Лисиця погоджується.

Час іде, а посада все не звільнюється. Лисиці вже до чортів набридло працювати Зайцем — то тікати, то ховатися, та й ще гризти морквину.

Йде вона якось по лісі в повній зневірі й зустрічає Зайця, який скаче з високо піднятою головою.

— Скажи, Заєць, ким ти працюєш у нашому лісі?

— Лисицею! — відповідає той.

— Як же так!? Я, Лисиця, на посаді Зайця. А ти, Заєць, працюєш на посаді Лисиці!?

— Завжди так, — відповідає Заєць, — коли на посаді Лева — Осел.