Практика прийому людьми галюциногенів має досить давні корені. Вчені виявили посуд із залишками психотропних речовин навіть на малих Антильських островах. При цьому застосовувалися вони ще 2500 років тому.

Вживання галюциногенів взагалі було поширеною практикою серед народів Африки та Америки, ставши частиною їх культури. В результаті багато людей до сих пір з тією чи іншою метою вживають галюциногени. Розповімо нижче про найвідоміших з них.

ЛСД

ЛСД. Термін “диэтиламид лізергінової кислоти” мало кому відомий, а ось про ЛСД знають всі. Ця речовина з’явилася досить недавно – його синтезували в 1938 році з ерготаміну. А він, у свою чергу, утворюється грибка, зростаючого на жита. Розробкою ЛСД спочатку займалася фармацевтична компанія Delysid. Однак у 1950-х галюциноген отримав погану славу після того, як ЦРУ досліджувало його вплив на свідомість людини. Той проект не дав жодних відчутних результатів, проте з тих пір наркотик став популярним. Цікаво, що психотропні можливості ЛСД були виявлені випадково лише через 5 років після його отримання. Після хвилі захоплення наркотиком у 60-ті він був заборонений. Але вже у наш час розглядається питання застосування ЛСД в медичних цілях. Зокрема, він може значно допомогти людям, які страждають від мігрені.

Ayahuasca

Ayahuasca. Така галлюциногенная суміш готується корінними жителями басейну Амазонки. Основним компонентом наркотику є ліана Banisteriopsis caapi. Племена роблять своє вариво, а потім з його допомогою здійснюють духовні ритуали і намагаються зцілювати хворих. Цей наркотик відомий тим, що дарує дуже насичені емоції. У 2006 журналіст Кіра Салак, що працює в National Geographic, так описала свої відчуття від вживання в Перу цього галюциногену: “Неможливо забути те, що я пережила. На мене нахлинуло нескінченне відчуття порожнечі, море страждань. Я раптом усвідомила, що мені ніхто не може допомогти, а виходу немає. Куди б я не подивилася, скрізь була тьма, така густа, що саме існування світу навіть здавалося неймовірним. Раптом я потрапила в тунель, там почав розгоратися пожежа. Навколо мене виникли незрозумілі фігури, одні з них благали про порятунок, інші ж – залякували, говорять про те, що я сама не зможу врятуватися”. Тим не менш по закінченні бачень Салак виявила, що стан депресії, в якій вона перебувала до того, стало значно м’якше. Такий досвід, як і інші відгуки про айяуаске, послужив основою для бажання дослідників глибше вивчити цей галюциноген. Адже його можна використовувати при лікуванні психічних розладів, розсіюючи у людей, їх тривоги, депресії і знімаючи посттравматичний стрес.

Пейот

Пейот. Під таким ім’ям відомий кактус, а своїми галюциногенні властивості він зобов’язаний речовині, що міститься в ньому – мескалину. Як і більшість наркотиків такого роду цей пов’язує між собою рецептори серотоніну. В результаті в мозку утворюються калейдоскопічні картинки, а сама людина починає відчувати яскраві емоції. Сам кактус росте в Мексиці, його унікальні властивості відомі місцевим жителям вже досить давно. Індіанці використовують мескалін, що входить, до речі, не тільки в пейот, але і в інші кактуси, вже протягом тисяч років, проводячи в наркотичному стані свої ритуали. Використання ж цього кактуса у вигляді наркотичної речовини послужило основою для численних судів. Адже жителі Мексики доводили, що пейот є невід’ємною частиною їх релігійних практик.

Магічний гриб

“Магічний” гриб. Є свій галюциногенний компонент і в деяких специфічних грибах. Мова йде про псилобицине. Це з’єднання при попаданні в організм людини трансформується в псилоцин. Він, як і споріднені психотропні речовини, зв’язує рецептори серотоніну по всьому мозку. В результаті народжується галюцинація чи синестезія, буває, що до людини приходять відразу обидва ці почуття. Під впливом магічних грибів люди починають відчувати, що вони вміють відчувати кольори та їх запахи. Практика застосування цього природного матеріалу як галюциногенних речовин також має тисячолітню історію. Сьогодні псилобицин отриманий штучним чином, а лікарі досліджують можливість його використання в медичних і психологічних цілях. Адже він може допомогти при боротьбі з тривогою, депресією та наркоманією.

Ангельська пил

Ангельська пил. Так в народі називають фенциклидин. Цей препарат здатний блокувати рецептори в мозку нейромедіатора глутамата. Треба сказати, що застосування такого галюциногену досить небезпечно, куди більше за інших. Адже людина починає відчувати симптоми, як при шизофренії, до того ж є ще й неприємні побічні ефекти. Саме тому ангельська пил в медицині більше не застосовується. А адже ще півстоліття тому речовина використовувалася в якості анестетика. При цьому пацієнтами виступали не тільки люди, але і тварини. Однак у 60-ті наркотик став популярний у вуличному середовищі. Все більше молоді стало використовувати його, щоб випробувати ейфорію і дароване почуття всесилля. Але побічні ефекти виявилися досить сильними і руйнівними для психіки. Вживають ангельську пил люди стали намагатися вистрибнути з вікна або покалічити себе іншими способами. Та й надмірні дози галюциногену викликали до того ж ще і судоми.

Ибогаин

Ибогаин. В основі цього галюциногену лежить африканське рослина ибога. Сам наркотик має давню історію застосування в племенах Африки. Коріння рослини використовуються в релігійному культі бвити. Нещодавно лікарі виявили, що ибогаин здатний допомагати при лікуванні залежності від алкоголю, героїну, кокаїну та метамфетаміну. Але в лікувальних цілях дана речовина застосовується лише в Європі і Мексиці, а ось в США наркотик, як і раніше знаходиться під забороною. Справа в тому, що терапевтичне використання ибогаина досить складна річ. Адже прийом препарату може порушити роботу серця, так і не дітися нікуди від загального для всіх пацієнтів побічного ефекту – блювоти. Дані статистики говорять, що серед тих, хто вживає цей наркотик, кожен 300-й помирає саме через його впливу. Сьогодні ведеться відразу декілька досліджень, які вивчають довгострокове вплив ибогаина на людину і породжувані ним ефекти на людей. Ці спеціальні програми ставлять метою позбавляти від залежності наркоманів і проходять вони в Мексиці і Нової Зеландії.

Сальвія

Сальвія. Цю рослину також називають шавлія провісників, рослиною провидців або мудреців. Виростає воно переважно в густих мексиканських лісах Оахака. Місцеві жителі давно вже навчилися пити чай з листя сальвії, це стало частиною їх духовної церемонії. Однак для досягнення галюциногенного ефекту рослина можуть висушувати. Потім отриманий порошок або жують або ж курять. Сальвинорины потрапляють в організм через слизові оболонки людини. Люди після цього починають відчувати галюцинації і спотворення картини світу. Але тут можливі небажані ефекти – людина може почати вести себе неадекватно або навіть втратити здатність рухатися. В даному стані за реципієнтом необхідно ретельно стежити, адже є ризик самоушкодження або травматизму. Сьогодні закон ставиться досить лояльно до сальвії, ніяк не контролюючи його поширення. Проте слід очікувати, що незабаром наркотик буде визнаний незаконним, його віднесуть до того ж класу, що і марихуана. З 2009 року в Росії та деяких європейських країнах держава стала контролювати обіг сальвії.

Екстазі

Екстазі. Так спрощено називають наркотик метилендиоксиметамфетамин, або MDMA. Цей препарат впливає безпосередньо на серотоніну в мозку. В результаті у людини спотворюється картина світу, сам він отримує небувалий заряд енергії та відчуття ейфорії. Побічним явищем стає підвищення температури тіла, що підвищує ризик отримати тепловий удар. Мало хто знає, що вплив екстазі вивчало на тварин. Виявилося, що наркотик може викликати постійні і потенційно несприятливі зміни в мозку. Вперше екстазі був синтезований німецьким хімікам Антоном Келишем в 1912 році. Тоді його фармацевтична компанія шукала речовину, здатну знизити кровотеча, а MDMA був лише побічним продуктом. Практично півстоліття ніхто і не здогадувався про те, що ця речовина – сильний галюциноген. У 50-х роках експерименти з екстазі проводилися в американській армії, правда, піддослідними тоді виступили тварини. В кінці 70-х на здатності речовини впливати на психіку звернули увагу радянські вчені, у 80-ті він використовується в клінічній практиці тисячами лікарів у різних країнах. Сильний ефект від екстазі став відомий і за межами медицини, наркотик став частиною вуличної культури. Сьогодні цей галюциноген міцно асоціюється з нічними клубами, дискотеками і екстремальній музикою. Офіційні влади швидко усвідомили небезпеку нового наркотику, і до початку 90-х він став нелегальним. На даний момент немає доказів того, що прийом однієї типової дози завдає шкоди здоров’ю. Однак зазначається наступна після прийому речовини депресія, іменована серотонінових провалом. Та й прийом екстазі разом з алкоголем або стимуляторами може спричинити за собою летальний результат. Сьогодні екстазі все ще досить популярний у вуличному середовищі, а медики знову вивчають його можливості щодо зняття посттравматичного стресу.