Побутує помилкова думка, що текіла – це звичайна кактусова горілка, яку належить пити з келихів з краями, попередньо присипаними сіллю. Насправді текіла має мало спільного з горілкою, втім, як і з кактусом.

Інструкція

Текіла робиться з тропічної рослини під назвою агава. Перебродив сік агави був популярним напоєм серед ацтеків – вони називали його пульке. Текілою ж називають міцний напій, який свого часу отримали іспанські конкістадори, перегнавши пульке. Промислове виробництво текіли почалося в кінці вісімнадцятого століття, причому напій отримав свою назву завдяки тому, що саме в мексиканській провінції Текіла жив заповзятливий землевласник, який і став першим постачальником цього міцного напою. На сьогоднішній день текіла відома далеко за межами Мексики і часто подається в нічних клубах, барах, ресторанах.
В принципі, можна пити текілу, попросту закушуючи часточкою лимона. При цьому сіль використовувати зовсім необов’язково – кислий смак лимона і так відмінно доповнює міцний і їдкий смак текіли. Закушувати текілу чим-небудь ще, крім солі і лимона, не прийнято – і не тільки в силу сформованих традицій, але ще й тому, що її смак навряд чи можна назвати таким, який можна гармонійно поєднувати з будь-якої звичної нам закускою.
На деяких вечірках практикується більш екзотичний і ефектний спосіб вживання текіли, який називається “step by step”. Він полягає в тому, що сам напій наливається в пупок оголеної дівчини, а на її живіт насипаються доріжки з солі. Вважається, що улюбленим заняттям чоловіків є розпивання текіли саме таким чином у холодні зимові ночі. В цьому випадку цілком можна пити текілу навіть без традиційної дольки лимона – кажуть, що відчуття і без того фантастичні.