Він зробив для мене більше, ніж всі інші викладачі разом взяті. Він навчив мене бути сильним.
Сьогодні я випадково був в університеті (чому – можливо напишу потім).
Зайшов на бруси. Ну і там зустрів цього викладача знову.
Якийсь студент казав: “Я не можу зробити ні разу”. (Я побачив в ньому себе).
І тут я постав – як живий приклад. Не робив на брусах жодного разу, не підтягувався жодного разу. На першому курсі я був зовсім слабкий. А зараз став сильніший за інших. Не тільки фізично, а й духовно.
Зараз би всі нормативи здав на “п’ятірку”, ще й з запасом.
Мав би подякувати викладачу, але він сам розуміє, що зі своєю функцію він справився на всі 100%. Це безцінно.
Як же все відбувалось?
На перший курс я прийшов взагалі – ні підтягнутись, ні віджатись нормально, на брусах теж ні разу не міг зробити.
Шукав якусь довідку, щоб типу була спец-група. Але він також на те не купився.
Для початку, він сказав: “Потрібно, щоб був прогрес.” Не обов’язково підтягуватись по 20 разів. Від сесії до сесії я почав додавати. Я почав бігати! Адже вирішувалась доля стипендії.
Ну от, на якомусь, здається, третьому курсі, трапилась цікава ситуації.
З мене вимагалось підтягнутись 11 разів, але я так і не зміг, лише 10. Але вчитель всеодно поставив мені відмінно, адже цього мені не вистачало до підвищеної стипендії. Типу авансом.
Я виправдав сподівання, мені просто був потрібен час. Ну і сила волі звичайно. І зупинятись я не буду 🙂 Нещодавно підтягнувся 18 разів, а на брусах роблю не менше 20.
Звичайно, все завдяки учителю фізкультури…
Це насправді класно, коли вчитель фізкультури розуміє, що головне – прогрес і бажання, а не просто нормативи. Тобі пощастило, бо могло б бути зовсім інакше і мотивацію до спорту вчитель міг би вбити елементарно
Ну можна сказати дав мені аванс – і я його виправдав.