Найвідомішим і найпоширенішим на сьогодні є протокол IEEE 802.11g, що визначає функціонування бездротових мереж. Максимальна швидкість має бути 54 МБіт/с, саме такі модулі Wi-Fi встановлені на більшості ноутбуків та мобільних пристроїв. В реальному житті ця цифра набагато нижча – в мене вийшло 18 МБіт/с – ноутбук Samsung + роутер TP-Link (див. фото). Власне недавно придбав собі роутер, який підтримує стандарт 802.11n, по суті дві антени забезпечують швидкість по 150 МБіт кожна, але реально швидкість буде значно меншою (поки не можу сказати наскільки, бо не хочу купувати собі окремий адаптер Wi-Fi). Роутер, на відміну від d-link, сподобався, налаштував я його доволі швидко.
Власне в мене все звелось до того – що підключаючи ноутбук через вай-фай – отримую не дуже хорошу швидкість. Тому й вирішив підключатись через мережевий шнур. Так я отримую 70 МБіт/с. Доречі, спочатку показувало 50 МБіт – виявилось, що в роутері було вбудовано фаєрвол – його я звичайно відключив, тоді через дріт і роутер у мене вийшло 70 МБіт. Але, вставляючи дріт прямо в компютер без роутера, я отримував швидкість порядка 90 МБіт/с. Де ж вона втрачається? Мабуть, проходячи через роутер? Ееее! Ні. Проблему я вирішив досить цікаво! Підключився одразу через дріт і через Wi-Fi одночасно. Вгадайте, що я отримав? 90-95 МБіт, ще більше, ніж вставляючи дріт напряму в компютер! Цікава ситуація. Інтернет, доречі, в мене О3. Поки подобається. То ж, купуючи Wi-Fi роутер, будьте певні – що на відміну від звичайних, мережевих маршрутизаторів, де забезпечується заявлена швидкість 100 МБіт/с, у випадку бездротового з’єднання швидкість буде втрачатись! Ну і чим гірший буде сигнал – відповідно щвидкість буде меншою. У мене сигнал 5* – бо роутер занадто близько до мене, але всеодно більше 18 МБіт/с з нього витиснути не вдалось (це залежить не від роутера, а від адаптера на Вашому пристрої!). Тобто у мене ККД вийшов 33%.
