Основоположником класичної гомеопатії є лікар і вчений Самуель Ганеман ( 1755-1843 р.р.). У свій час Ганеман розчарувався у традиційній медицині і почав пошуки лікування людини іншими шляхами. Спостерігаючи за дією лікарських засобів, він зауважив, що всі вони викликають певну реакцію на організм людини, яка в точності повторює реакцію, викликану тим чи іншим захворюванням.
Ганеман провів ряд випробувань, в результаті яких прийшов до висновку, що кашель треба лікувати ліками, що викликають кашель, блювоту — викликають блювотний рефлекс, збудження — збудливими ліками, але в малих дозах, причому, чим менше доза, тим швидше настає одужання. Це дуже важлива поправка. Класична гомеопатія грунтується на принципі лікування малими дозами. Традиційна медицина використовує ті ж лікарські засоби, що і гомеопатія, однак гомеопатичні дози багатьом менше алопатичних.
Крім того, гомеопатичні крупинки (а гомеопатичні ліки має саме такий вигляд) це серія послідовних розведень. Зустрічається, наприклад, розведення рівне 1 1 000 000, де 1 — одна частина засоби та 1 000 000 частин води. Чи знаєте ви хоч одне алопатичне ліки з вмістом такої малої дози діючої речовини? Швидше за все, немає. При цьому гомеопатичний препарат працює без можливих побічних ефектів, а його позитивний ефект не піддається сумніву.
Інше питання, як визначити ту саму малу дозу, яка здатна допомогти людині в боротьбі з недугою. І тут в якості критерію виступає унікальність людини. Мала доза для кожного своя. Все визначається чутливістю хворого. Іноді у пацієнта може виникнути короткочасне посилення симптомів, така реакція може свідчити про правильність підібраного ліки, але не дози. Тобто доза виявилася не така мала, як слід було б.
Другий, не менш важливий принцип класичної гомеопатії — лікування не захворювання, а конкретної людини. Першочерговим завданням лікаря-гомеопата є не знайомство з симптомами хвороби, які і так добре відомі, а вивчення людини як індивіда і реакцій його організму на захворювання. Пацієнта часом дивують питання, які задає лікар-гомеопат. Наприклад, що ви більше любите їсти: м’ясо або рибу. І дійсно, яке відношення мають кулінарні уподобання пацієнта до застуди? Справа в тому, що Ганеман і у його учні, відчуваючи лікарські засоби на собі, враховували всі прояви організму (аж до бажань, емоцій, пристрастей) на момент проведення досвіду. Тому саме такі, здавалося б, безглузді запитання часто стають визначальним моментом у виборі ліків. Доктор підбирає засіб з урахуванням усіх особливостей пацієнта.
Виникає резонне питання про необхідність такого складного підходу до лікування. Адже набагато простіше випити таблетку від головного болю, якщо болить голова або сироп від кашлю, якщо мучить кашель. Однак не варто забувати, що дія всіх алопатичних засобів направлено на блокування дискомфортних хворобливих реакцій. Класична гомеопатія дає можливість організму направити життєву силу на боротьбу з причиною захворювання, а не із симптомами хвороби. Організм — складна система і при порушенні цілісності цієї системи виникає хвороба, з якою організм може впоратися самостійно, отримавши невеликий поштовх у вигляді гомеопатичних препаратів.
Не варто забувати: класична гомеопатія, втім, як і традиційна медицина, не сприймає самолікування. Беручи той чи інший гомеопатичний препарат, ви собі не нашкодите, але і одужання не дочекаєтеся. Звертайтесь до професіоналів, тільки тоді ви зможете зберегти і навіть примножити своє здоров’я.
У висновку хотілося б відзначити, що дія всіх гомеопатичних лікарських засобів випробувано на людях і велика їх частина на самому засновника методу — Самуеле Ганеманн ще 200 років тому. Нам з вами залишається тільки висловити подяку настільки відважному вченому і користуватися результатами його досліджень під суворим наглядом сучасних лікарів-гомеопатів.