Так виходить в останній час, що займатись спортом – досить дорого. Звичайно, йдеться не про спорт для себе, а про спорт з претензією на майбутні виступи на змаганнях. Ти витрачаєш свій час, нерви, зусилля, гроші, та ще й плати потім за змагання. Можливо, організатори погано шукають спонсорів, а можливо, просто хочуть заробити.
Колись займався шахами – виступав на міських змаганнях (в ДЮСШ). На міських змаганнях все було безкоштовно, але і призів ніяких не отримував, крім грамот. Ніби була можливість поїхати за кордон – в Польщу, але в останній момент все зірвалось, не було фінансування… Навіть оформив проїзний документ, який так і не використав.
Далі – тільки виступи на міських/обласних змаганнях. Далеко на цьому не заїдеш. А поїхати в якесь інше місто на змагання, на кілька днів за власні кошти – досить дорого. Так, якщо в тебе феноменальні результати, можна буде знайти спонсора, але це теж дуже складно. Власне, на обласних змаганнях все дійшло до того, що кожен учасник платив внесок, а потім це все розподілялось між призерами. Що цікаво, ніяких додаткових призів не було. Можливо, погано шукали спонсорів, але я думаю, що держава повинна також частково фінансувати. Навіть дійшло до того, що чемпіон області мав їхати на всеукраїнські змагання частково за свої гроші. Коротше кажучи, досить безперспективний спорт…
Далі про інший спорт – пауерліфтинг. Тренажерний зал зараз коштує досить дорого. Від 100 грн і навіть до 500 грн на місяць (якщо хочеш нормальні умови). Можна шукати так звані “підвальні качалки” або є безкоштовні зали (типу в Києві в гідропарку або в університетах). Ну нехай в середньому візьмемо 200 грн в місяць. А ще хочеться, для кращих результатів, нормально харчуватись. Наприклад, на їжу треба буде витрачати в два рази більше, ніж раніше, якщо Ви тренуєтесь. Дехто взагалі “вбухує” купу грошей в спортивну фармакологію, який з цього сенс – важко зрозуміти, адже “чемпіонами” стають одиниці, та й навіть на українських змаганнях призові або відсутні взагалі, або мізерні…
Ну ось, плануються змагання у нас в місті, і там внесок 100 грн. Ну, потрібно на зарплату суддям, оренду залу (хоча може і проводиться це все безкоштовно – адже це реклама залу), і все? Ніякого допінг-контролю і близько не буде. Хоча, можливо ці гроші підуть далі, і в кінцевому результаті потраплять на Чемпіонат України. І що цікаво, ніби і спонсори є, але часто приз – це лише банка протеїну в кращому випадку, не більше того 🙂
Тобто, що виходить? Витрачай час, тренуйся, вкладай гроші, а потім ше й плати за змагання? Мабуть, заробляти спортом взагалі неможливо.
Яскравий приклад бачу на свої очі: колишній спортсмен, призер міжнародних змагань, став просто ніким. Купує в магазині пляшку пива і все =) Ось і весь спорт. Вже, здається, він не виступає. Не бачу в очах його якоїсь радості і не бачу його успішним.
Так, в кращому випадку виділяють кошти, і спортсмени можуть поїхати на змагання, але не більше того. Ніяких призових часто і близько не передбачається. Просто покриваються витрати.