Вже дуже-давно, лікарями була доведена важливість очищення всієї ротової порожнини після їжі. Багато хто навіть не підозрюють, що чистячи зуби щодня, вони не позбавляють себе ризику захворювання карієсом.

Інструкція

Безумовно, карієс страшний тільки зубам, але чистити мову дуже важливо! Всі бактерії знаходяться на мові, легко “перебігають” навіть на добре прочищених зуби. Крім того, чиста мова виглядає більш естетично.
Мова природного кольору, є показником доброго здоров’я свого володаря. Але процес самоочищення цього органу ускладнений через особливості його структури.

Як правильно чистити язик? Зазвичай, ця процедура здійснюється разом з основною чищенням ротової порожнини. При цьому мови приділяють час в останню чергу.
Здійснюйте рівномірний рух від кореня язика, до його кінчика, тим самим ви видаляєте наліт.
Не бійтеся неприємних відчуттів, які можуть при цьому виникнути, вони обов’язково пройдуть з часом. Зверніть увагу на те, що корінь мови містить найбільше скупчення нальоту, так як він малорухомий, на відміну від кінчика.
Крім звичайної зубної щітки, зараз існують спеціальні засоби для очищення мови. Вони можуть бути у вигляді скребка, ложечки, пасти та інше. Користуватися такими засобами бажано, так як вони спеціально створені для того, щоб не піддавати орган травмування.
Навчившись правильно очищати мову спеціальними засобами, ви можете бути впевнені в тому, що ефективно впораєтеся і з допомогою зубної щітки. Не забувайте після полоскати рот спеціальними ополіскувачами, які не тільки освіжають, а й загоюють мікротріщини. Зверніть увагу, щоб в такому розчині не утримувався фтор (ополіскувач rocs – м’ята грейпфрут) або містився в мінімальній концентрації.

Нежить не вважається важким захворюванням, проте, скільки проблем він доставляє людині! Головний біль, постійні виділення з носа та очей, загальний стан “розбите”.

Інструкція

Причому наявність нежиті може бути не обов’язково в простудної пору року, так як його збудник – вірус, захистити вас у стан тільки імунітет. Лікувати нежить можна кількома способами, але краще лікування, це профілактика.
Мало хто знає, що у нежитю є позитивно властивість, велика кількість катаральних виділень зумовлює звільнення додаткової пазухи від скопилася в ній слизу.
Хтось замислюється, чи потрібно йому позбутися від нежиті, або нехай сам пройде через тиждень. Варто пам’ятати, що так буває не завжди, найнебезпечніше що може статися, це перехід захворювання в хронічну форму.
Будь-яке захворювання найкраще лікується на початковій стадії. Те ж саме відноситься до нежиті. Лікувати нежить можна ще до появи виділень з носа противірусною апаратом. З широкого асортименту можна скористатися найпопулярнішими лікарськими засобами, Арбідолом або Анаферон, відрізняються вони ціною. Слідуючи інструкції препарату, ви зможете локалізувати нежить в той же день.
Після поліпшення стану потрібно допити курс таблеток, так як вірус, швидше за все, не убитий, і може проявити себе в будь-який момент.
Так само, вірус відмінно пригнічують фітонциди, які удосталь містяться в часнику і цибулі, при цьому є овоч не обов’язково, достатньо просто над ним подихати. Якщо в горлі або носі з’явилося печіння, значить організм активно бореться з вірусом. Повісьте на шию “намисто” з зубчиків часнику, розкладіть по все кімнаті лук і насолоджуйтеся природного інгаляцією!
Для любителів аерозолів від нежиті існує велика кількість корисної інформації. По-перше, ними не варто занадто сильно захоплюватися. Занадто часте використання веде до пересушування слизової носа. Вважайте аерозоль екстреним засобом, як кнопка SOS. Кращою йому заміною стануть натуральні краплі на основі олій. Не було придумано нічого кращого ніж утримання в них евкаліпта або ялиці. Налийте в тарілку окріп, додайте в неї пару трійку крапель, і насолоджуйтеся запахом!
Також відмінно допомагає нагріта сіль, загорнута в тканину – вона відмінно прогріває ніс.

Паркан – це не тільки захист території і позначення її кордонів, але і декоративний елемент земельної ділянки. Зараз питання вибору і правильного зведення паркану особливо актуальне, тому що в наш час крім дачних ділянок широке поширення отримали приватні будинки.

Інструкція

Для зведення деяких видів зборів необхідна допомога професіоналів, але в деяких випадках можна побудувати паркан своїми руками.
Для початку варто визначитися, який паркан ви хотіли б бачити на своїй ділянці.
Дерев’яні паркани відрізняє дешевизна і широкий вибір форм і забарвлень. З дерева можна побудувати як високий суцільний паркан, так і легку напівпрозору огорожу для палісадника. Однак такі паркани недовговічні, тому що навіть при нанесенні захисних покриттів дерево буде руйнуватися під впливом таких природних явищ, як дощ, морози і спека.
Цегельні забори є одними з найбільш довговічних. Поставивши такий паркан, ви зможете бути впевнені, що він прослужить і вам, і вашим дітям, причому не зажадає ніякого додаткового догляду. Однак огорожі з цегли дорогі як через самого матеріалу, так і через складність процесу підготовки до його встановлення: підготовки площі під фундамент і установки самого фундаменту.
Не менш довговічними є бетонні паркани, однак, незважаючи на свою міцність , довговічність та відсутність необхідності догляду за ними у таких зборів є і істотний мінус: дорожнеча матеріалу і складність установки.
Паркани з металевої сітки легкі в установці, дешеві і до того ж істотно розширюють площі під посадку корисних культур, так як не створюють тінь на ділянці. Однак такі паркани неміцні, є слабким захистом від вторгнення і до того ж залишають відкритим для огляду весь ділянку, що не дуже приємно для живуть там людей.
Паркани з профнастилу дешеві, легко доступні, прості в установці і досить довговічні – вони здатні прослужити без додаткового догляду кілька десятків років.
Крім того, вони дійсно служать захистом від сторонніх. Проте вони не дуже привабливі зовні, так що гарні тільки в тому випадку, якщо для вас пріоритетною є практичність, а не краса.
Деякі види зборів можуть зробити самостійно навіть люди, незнайомі зі столярним майстерністю. Найпростіші приклади – дерев’яний паркан і паркан з профнастилу. Керуючись нескладної інструкцією, ви зможете самі побудувати паркан.
Для споруди дерев’яного паркану спершу необхідно викопати ями під несучі стовпи. Ями робляться глибиною 1-1,5 метра на відстані близько двох з половиною метрів один від одного. Після установки несучих стовпів на них кріпляться горизонтальні бруси (або дошки, залежно від конструкції огорожі) – одна лінія зверху, інша знизу. Ця частина конструкції називається гратами. На грати кріпляться вертикальні дошки – або впритул один до одного, або з заданим кроком, залежно від того, який паркан ми хочемо отримати: суцільний або гратчастий.
Огорожа з профнастилу також досить простий в установці. Для початку робляться ями під несучі стовпи глибиною 0,8-1, 2 метра. Ями заповнюються щебенем не менш ніж на двадцять сантиметрів, після чого в них встановлюються металеві стовпи. Після цього ями заливаються сумішшю бетону з піском – можна взяти готову суміш, а можна і виготовити її самостійно, з розрахунку вісім частин піску на одну частину бетону. Після того, як суміш затвердіє, до несучих стовпів горизонтально приварюються лаги – їх може бути дві або три, залежно від габаритів паркану. Потім на вийшла грати кріпляться самі листи профнастилу за допомогою саморезов.
Такі найпростіші способи побудови парканів своїми руками.

З давніх часів на Русі використовували печі для обігріву будинку і приготування їжі, і для того що б розтопити баню теж потрібна добротна піч. У пристрої печі немає нічого складного і надприродного і якщо гарненько розібратися, у кого є бажання, той зможе побудувати піч своїми руками.

Інструкція

Але перед тим як почати складати піч, потрібно визначитися з типом печі, яку ви хочете встановити. Печі бувають із металу і цегли, і ті й інші діляться на опалювально-варильні (призначені для опалення і приготування їжі), опалювальні (для обігріву приміщення), росіяни, печі для сауни і лазні, а також каміни.

Після того як визначилися з типом печі, потрібно підібрати місце в будинку де вона буде будуватися. Звичайно, краще планувати будівництво печі, під час роботи над проектом будинку, тому що саме вірне місце для такої споруди в будинку – це центр будинку, а всі кімнати повинні бути побудовані навколо неї. І що не маловажно труба повинна виходити недалеко від коника. Зверніть свою увагу, де розташовані статеві балки, так як піч на них будувати не можна.

Російська піч складається з: підстави (подпечь), припічка і горнила печі, саме в ньому горять дрова і готуватися їжа. У кожної гарної печі повинен бути свій міцний і надійний фундамент, який потрібно викласти з цегли, каменю чи бетону, але найголовніше, щоб між кладкою не було ніяких пустот, для того що б зробити піч рівною і що б з часом вона не перекосилася.

Фундамент повинен бути строго горизонтальним, тоді на нього викладають перший ряд цегли і після цього роблять накриття з руберойду, що б ізолювати конструкцію від потрапляння вологи. Другий ряд цегли кладеться на висоті, яка повинна строго збігатися з рівнем підлоги. Потім починається будівництво самої печі. Після розміщення форми для майбутньої печі, кладеться перший ряд цегли на розчині, причому зверніть увагу – всі вертикальні і горизонтальні шви повинні бути абсолютно рівними, і заповнені розчином.

Після того як вам вдалося побудувати піч, перед початком експлуатації , її потрібно ретельно просушити, для цього потрібно не сильно топити протягом 4-х днів. Якщо з труби при топці ще буде йти білий дим – це ознака того що піч ще не просохла, і її ще потрібно просушувати.

Після того як нова піч готова служити вам вірою і правдою, їй можна надати більш цікавий вид, за допомогою облицювання. Облицювання роблять за допомогою кахлів, вони бувають рельєфними і гладкими, з глазур’ю і без. З одного боку кахлі схожі на невелику коробочку, що дуже зручно при монтажі, також завдяки такій конструкції прискорюється процес теплового обміну, за рахунок чого приміщення швидше нагрівається.

Зведення печі в будинку – процес трудомісткий, вимагає терпіння і уважності , але після першої, же топки у вашій печі, вона віддячить вам за вкладений в неї працю і наповнить вашу обитель теплом і затишком.

Ванна – місце, що вимагає особливого підходу до гігієнічної організації простору. Труби, що проходять по її стінах, не тільки псують зовнішній вигляд приміщення, але і мають властивість темніти, покриватися вологою, що є суттєвим недоліком.

Інструкція

Тому більшість людей намагаються заховати труби у ванній – або на стадії первісної обробки приміщення, або під час ремонту.
Якщо ви в’їжджаєте в новий будинок і робите ванну “з нуля”, то найпростішим рішенням буде прибрати труби в стіну. Проте як бути, якщо ви маєте справу з готовою і обжитий ванній? Перш, ніж закрити труби у ванній, візьміть до уваги, що до труб може знадобитися доступ для ремонту або усунення аварії. Тому найпростішим і практичним способом заховати труби у ванній буде установка на них короба.
Найпростіший короб, який можна спорудити своїми руками – це куточок з двох дощок, з’єднаних під прямим кутом. Бічна частина буде йти вертикально і закривати основну масу труб, верхня ж буде кріпитися до стіни. Скріпити ці дошки можна за допомогою саморезов або ж металевих куточків. До стіни ця конструкція також кріпиться на саморізи. Цей короб можна декорувати різними способами, а верхню його поверхню використовувати як додаткову поличку.
Ця конструкція гарна тим, що легко знімається в разі необхідності отримати доступ до труб.
Можна, однак, підійти до питання більш грунтовно і закрити труби за допомогою плитки. Для цього робимо основу з двох рамок. Рамки доцільно виготовляти з рейок з невеликим перерізом. Перша рамка робиться з таким розрахунком, щоб по довжині відповідати закривається ділянці труб, а по ширині – ширині плитки у ванній. Друга рамка буде тією ж довжини, але ширина її буде менше на розмір перетину рейки.
Потім з’єднуємо рамки бічною стороною одну на іншу. Зовні вийшла конструкція обшивається фанерою або іншим легким матеріалом, поле чого зверху кладеться сітка – підстава для плитки. Тепер можна кріпити їх над трубою, але спершу треба поставити за трубами бруски для опори. Відмірявши потрібної довжини бруски, їх заклинюють між стіною і задньою частиною труб. Тепер можна надягати на труби зроблений нами кожух.
Облицювання проводиться в такій послідовності: передня вертикальна частина, торці, а потім верхня і горизонтальні поверхні. Так плитка ляже найбільш красиво. Такий спосіб заховати труби у ванній нескладний, і ви цілком зможете зробити це своїми руками.