The Bat! – Одна з найпопулярніших поштових програм, уже багато років міцно утримує пальму першості не тільки серед вітчизняних користувачів. Розвиток програмного продукту протягом довгого часу найчастіше призводить до його невиправданого ускладнення і обростання непотрібними функціями. Розробники The Bat! зуміли уникнути цієї небезпеки, і цей поштовий клієнт при всьому його багатстві функцій налаштовується досить просто.

Інструкція

В кінці установки необхідно налаштувати The Bat!, додавши до програми всі поштові ящики, з яких йому буде необхідно отримувати пошту. Додати поштову скриньку можна і пізніше, вже в процесі роботи з програмою, цей процес нічим не буде відрізнятися.

Отже, для створення поштової скриньки вибираємо меню “Ящик – Новий поштовий ящик”. Подальша настройка організована у вигляді звичного користувачам майстра. На першій сторінці майстра слід вказати ім’я поштової скриньки. Це довільне назву, яка допоможе вам відрізняти даний поштовий ящик від інших, які вже існують або з’являться надалі. Наприклад, можна вибрати ім’я “Основна пошта” або “Поштові розсилки”. Майстер дозволяє тут же змінити папку, де будуть фізично зберігатися дані ящика. Краще залишити цю настройку без зміни.

У наступному вікні майстра необхідно вказати ім’я, адресу електронної пошти та організацію користувача. Ці дані одержувачі ваших листів побачать у полі “Від”. Зрозуміло, організацію вказувати не обов’язково.

Наступне вікно вимагає введення адрес серверів, з яких The Bat! буде приймати пошту. Цей пункт може поставити в глухий кут недосвідченого користувача, проте нічого складного тут немає. Якщо ви налаштовуєте корпоративний поштовий ящик, то просто зверніться за цією інформацією до системного адміністратора.
Якщо ж це один з популярних безкоштовних поштових скриньок на mail.ru, yandex.ru і тому подібних серверах, то подивіться на відповідному сайті – у розділі допомоги чи технічної підтримки ця інформація завжди присутня. Наприклад, для mail.ru сервер для отримання пошти – pop.mail.ru, а сервер для відправки – smtp.mail.ru. Вкажіть, що для доступу до поштової скриньки слід використовувати протокол POP3. Протокол IMAP є більш прогресивним, однак POP3 підтримується всіма поштовими серверами без винятку, а розширені можливості IMAP не часто потрібні пересічному користувачеві.

Будьте уважні при вказуванні адрес. Якщо один з них вказати невірно, то листи не будуть відповідно відправлятися або прийматися.

Наступне вікно майстра потребують вказівки адреси поштової скриньки і пароля для доступу до нього. Адреса поштової скриньки слід вказати повністю.

Після завершення основної поштової скриньки, у вас буде можливість вказати додаткові настройки. В принципі, робити це немає необхідності – поштовий ящик уже готовий до роботи. Спробуйте відправити і прийняти пошту. Якщо виникають проблеми в роботі ящика, відкрийте його властивості (клацання правою кнопкою – властивості поштової скриньки). Зверніть увагу на вкладку “Транспорт”. Натисніть на кнопку “Аутентифікація” поруч з адресою сервера відправки. Спробуйте встановити галочку “Аутентифікація POP перш SMTP”. Для роботи деяких поштових серверів це необхідно.

Зрозуміло, в програмі є безліч інших параметрів. Проте всі вони встановлені за замовчуванням в стан, що задовольняє потребам більшості користувачів. Якщо ж ви хочете поекспериментувати, ознайомтеся з довідковою системою The Bat!, Де всі налаштування докладно описані.

Комп’ютер став завантажуватися у багато разів повільніше, ніж раніше? Може бути, пора почистити автозавантаження.

Інструкція

Напевно при старті системи запускається безліч програм, які колись були вам цікаві, але зараз вже не потрібні. Їх значки ви можете побачити в системному лотку – там же, де відображаються системні годинник. А частина з додатків і зовсім не мають ніякого візуального представлення, при цьому поглинаючи частину ресурсів системи, сповільнюючи її роботу.

Крім того, час від часу досліджувати автозавантаження корисно в інтересах безпеки, адже іноді там з’являються запуски програм, про які ви і зовсім не чули, і вже точно не встановлювали на свій комп’ютер. Це вже ознака вірусної активності, і такі виклики необхідно обов’язково усунути.

Ну а для того, щоб чистити автозавантаження не доводилося надто часто, будьте уважні при встановленні нових програм. Багато хто з них за замовчуванням прописуються в автозавантаження, однак це далеко не завжди необхідно користувачеві. Зніміть цю настройку, і чергова програма не стане сповільнювати включення вашого комп’ютера.

Найпростіший спосіб почистити автозавантаження – відкрити меню “Пуск – Програми – Автозавантаження”. Тут розташовані ярлики програм, які система запускає при кожному своєму старті. Їх можна просто видалити (натиснути правою клавішею миші і вибрати “Видалити”). Ярлик буде видалений, і при наступному запуску Windows не стане запускати непотрібне користувачеві додаток.

Однак меню автозавантаження – далеко не єдине місце, де міститься список запускаються при старті системи додатків. У сучасних версіях Windows існує зручний засіб, що дозволяє побачити повний перелік автоматично запускаються при старті додатків.
Для того, щоб почати роботу з ним, введіть у командному рядку або меню “Виконати” msconfig. У вікні, нас буде цікавити закладка Автозавантаження.

Ви побачите список програм, що запускаються системою при кожному старті. Він може бути досить довгим. Частина перерахованих тут програм необхідні для роботи системи, частина – для зручності користувача, а частину можна безболісно відключити, просто знявши відмітку в квадратику відповідного рядка.

Розібратися, які з програм необхідні, а від яких можна відмовитися, неспеціалісту сходу нелегко. Будьте обережні – відключення деяких важливих програм може дати несподіваний і неприємний ефект: робота системи буде порушена. Для полегшення вашого завдання в кожному рядку вказана компанія, яка є автором даного програмного модуля, шлях до її виконуваного модулю (колонка “Команда”), і в колонці “Розташування” – місце, де вказана необхідність запуску цього модуля. Це може бути як уже відоме нам меню Автозавантаження – воно вказане у вигляді шляху, який починається від системного диска (як правило С :), і закінчується папкою StartUp. Інші варіанти розташування, що починаються з HKLM або HKCU – це посилання на гілку реєстру. При необхідності реєстр можна переглянути та відкоригувати самостійно, без допомоги msconfig.

Запустимо regedit (необхідно набрати цю команду в командному рядку або меню “Виконати”). Необхідні нам гілки реєстру – HKLMSOFTWAREMicrosoftWindowsCurrentVersionRun і HKCUSOFTWAREMicrosoftWindowsCurrentVersionRun. Тут перераховані ключі, кожен з яких вказує шлях до додатку, що запускається системою при її завантаженні. Видалення ключа скасовує завантаження вибрану програму.

Внутрішній об’єм системного блоку комп’ютера – це місце в будь-якій квартирі, в якому прибирання проводиться найрідше. Адже накопичується там пил не видно, а щоб до неї добратися, необхідно відгвинтити кришку. Між тим, пил всередині комп’ютера – це не просто неакуратно.

Інструкція

Вона серйозно заважає його роботі. Сучасні комп’ютерні системи споживають досить велику електричну потужність. Вся ця енергія так чи інакше перетворюється в тепло, яке виділяється всередині системного блоку. Причому деякі ділянки виділяють дуже багато тепла, особливо це стосується центрального процесора і чіпів відеокарти, а також ряду інших мікросхем. Для полегшення відводу тепла такі мікросхеми забезпечують радіаторами. Наприклад, процесор без радіатора взагалі не здатний функціонувати – він миттєво згорить від виділюваного їм тепла. Радіатор процесора і чіпів відеокарти обов’язково оснащується ще й вентиляторами, поліпшує відведення тепла

Однак всі ці хитрощі марні, якщо радіатор покрився щільним шаром пилу. Пухка пил – це ідеальна теплоізоляція, справжня “шуба”, що зберігає все тепло під своїм покровом. Результат – погіршення охолодження, підвищений шум від вентиляторів, змушених для забезпечення безпечної температури обертатися швидше, а в найбільш складних випадках процесор взагалі буде змушений відключитися на якийсь час, поки температура не знизиться до прийнятних значень. Крім того, пил небезпечна тим, що може спровокувати електричний розряд між різними ділянками друкованих плат і елементів, що взагалі може вивести з ладу дорогу техніку.

Тому чистити системний блок необхідно регулярно і ретельно. Зробити це нескладно, хоча обережність у поводженні зі складною електронною технікою, звичайно ж, буде потрібно.

У першу чергу необхідно вимкнути комп’ютер, причому не тільки завершити роботу операційної системи, але і вийняти вилку живлення з розетки. Справа в тому, що після завершення роботи Windows на ряді ланцюгів і контурів залишається напруга, так як комп’ютер зберігає готовність до включення і навіть здатний реагувати на деякі події, такі як натискання клавіш або отримання мережевих сигналів. Щоб усунути небезпеку короткого замикання, харчування потрібно відключити повністю.

Візьміть викрутку і відкрийте системний блок. Як правило, достатньо хрестової викрутки, але іноді може знадобитися шестигранна. Деякі системні блоки зовсім не треба розкручувати, вони відкриваються за допомогою засувок. Перш ніж відкрити кришку, уважно огляньте її. Якщо на кришці присутні наклейки, що забезпечують збереження гарантії на комп’ютер, переконайтеся що термін гарантії вже минув. В іншому випадку розтин корпусу позбавить вас права гарантійного ремонту.

Викрутивши утримують гвинти (або відкривши клямки) знімаємо кришку. Як правило, це бічна сторона системного блоку, хоча зустрічаються різні конструкції. Кришка повинна зніматися без зусиль. Якщо зняти кришку без зусиль не вдається, огляньте її уважно – можливо, ви забули якийсь гвинт, або слід відкривати кришку в іншому напрямку.

Відкрийте кришку, і пилососом з вузькою насадкою акуратно видаліть пил. Намагайтеся не торкатися поверхні плат і виступаючих над ними електронних елементів – їх легко пошкодити. Найскладніше витягти пил з численних вентиляторів. Якщо пилосос оснащений режимом видування – пил можна здути.

Завершивши чистити системний блок, акуратно поверніть кришку і утримують гвинти на місце.

Технологія струменевого друку відрізняється цілим рядом недоліків, проте поки кольорові лазерні принтери ще не є повсюдно поширеною периферією, альтернативи старим і вірним струйника при друку фотографій не існує. А значить, доведеться миритися з усіма їх недоліками: повільна і галаслива друк, засихають в соплах чорнило, висока вартість витратних матеріалів та їх невеликий ресурс. Або ж – навчитися заправляти картриджі, заощадивши при цьому чималу суму, адже вартість картриджів часом порівнянна з вартістю самого принтера.

Інструкція

Насправді заправити струменевий картридж не так складно, і це під силу будь-якому акуратному і уважному любителю.

Для заправки картриджа необхідно придбати чорнило. Будьте уважні: склад чорнил у різних виробників сильно відрізняється, а пристрій принтера розраховане на певний їх тип. Тому при покупці беріть саме ті чорнило, які підходять для вашого принтера. Чорнила розфасовані в 20-мілілітрові шприци. Нам знадобиться три шприца – синій, червоний і жовтий, а міститься в них фарби вистачить на кілька заправок. Брати більший обсяг чорнила не рекомендується – ви не встигнете їх витратити, і вони просто засохнуть.

Для початку акуратно дістанемо картридж з принтера.
Якщо щось не виходить зробити без надмірних зусиль – краще перевірте по інструкції до пристрою, як необхідно знімати картридж, інакше тендітні частини будуть пошкоджені, і заправка картриджа вже не знадобиться.

Кладемо картридж на стіл (якщо це НЕ верстак в майстерні, то краще накрити стільницю хоча б кількома шарами газет – чорнило відмити від столу буде дуже складно) вниз друкуючими головками. Тепер можна зняти верхню етикетку і виконати три невеликі отвори у відповідних резервуарах. Не рекомендується отвори свердлити – частинки пластику можуть потрапити всередину і засмітити сопла. Краще просто проткнути гострим шилом або пропалити нагрітої голкою.

Кожен з контейнерів акуратно, повільно і не поспішаючи заповнюємо з відповідного шприца. Важливо не переплутати кольори, інакше принтер зможе друкувати лише одним кольором – брудно-коричневим. Через кілька хвилин отвори можна акуратно заклеїти звичайним скотчем і повернути картридж на місце. Виробляємо кілька циклів прочищення (в керівництві до принтера вказано як це зробити). Принтер готовий до роботи. Шприци з фарбою зберігаємо до наступного моменту, коли буде необхідно заправити струменевий картридж.

Командний рядок – зручний, швидкої і потужний інструмент управління операційною системою комп’ютера, мало знайомий більшості непрофесіоналів. В минулому командний рядок була єдиним способом спілкування комп’ютера і людини, але і з появою візуальних, а пізніше – графічних інтерфейсів, орієнтованих на маніпулятори типу “миша”, командний рядок зберігає свої позиції, дозволяючи при необхідності професіоналам виконувати потрібні дії швидко і ефективно.

Інструкція

Як же викликати командний рядок? В операційних системах останніх поколінь вона прихована досить далеко від очей користувача. Однак для налаштування Windows і виконання ряду дій у цій операційній системі командний рядок просто необхідна.

Найбільш простий спосіб запустити командний рядок – скористатися головним меню Windows. Проїдемо Пуск – Програми – Стандартні – Командний рядок, і ось чорний прямокутник з миготливим білим курсором вже з’явився на дисплеї комп’ютера. Можна вводити команди і бачити результати їх виконання.

Інший спосіб дозволяє отримати той же результат – скористатися пунктом “Виконати” того ж меню і ввести cmd. Перевага цього способу – віконце “Виконати” можна викликати за допомогою гарячої клавіші Win + R, не обтяжуючи себе перегортанням вкладених меню.

Якщо ви користуєтеся оболонкою Far Manager або подібної їй, то дістатися до командного рядка ще простіше. Точніше, вона постійно присутня в нижній частині вікна Far. А щоб переглянути результати виконання команд, натисніть Ctrl + O, і панелі Far-а сховаються, щоб не затуляти огляд.

Однак іноді включити командний рядок не вдається. Якщо виконуючи перераховані вище дії ви раптом бачите повідомлення, що запрошення командного рядка відключено вашим адміністратором, то варіантів тут всього два: або сисадмін дійсно відключив командний рядок, і тоді дістатися до неї вам не вдасться, або це результат діяльності вірусів.

В останньому випадку щоб знову включити командний рядок повертаємося в меню “Виконати” і вводимо gpedit. Нам потрібен розділ Конфігурація користувача – Адміністративні шаблони – Система – Всі параметри. Тут необхідно знайти параметр “Заборонити використання командного рядка”. Його стан поміняємо на “Відключена” або “Не задана”, і командний рядок знову стане доступна. Не забудьте також перевірити систему на віруси.