Сучасна техніка стає все складніше, обростаючи функціями і фичами. Починаючи від комп’ютера і закінчуючи мікрохвильовкою і фотоапаратом, пристрої повні всіляких можливостей, управляються складними багаторівневими меню та різноманітними налаштуваннями. Зрозуміло, велика кількість функцій, безліч настройок і параметрів, доступних користувачеві, підвищують зручність використання техніки, збільшують його можливості щодо задоволення запитів користувача.

Однак є й зворотний бік у бурхливого прогресу електроніки: часто недосвідчений користувач незграбними модифікаціями параметрів призводить пристрій в неробочий стан, а вихідного стану налаштувань, зрозуміло, не пам’ятає. Виникає проблема, як повернути стандартні налаштування. На щастя, більшість пристроїв дозволяють легко це зробити.

1. Для більшості пристроїв повернути заводські настройки можна просто залишивши пристрій без джерела живлення. Вийняти батарейки, вимкнути живлення – і відразу, або через невеликий час, параметри пристрою повернуться до вихідних.
2. Дещо складніше справа йде з сучасними мобільними телефонами, які за потужністю процесора, обсягу пам’яті і складності виконуваних ними завдань вже давно обігнали моделі комп’ютерів, що випускалися всього кілька років тому.
   У більшості телефонів є режим відновлення стандартних налаштувань. Він ініціюється вибором відповідного пункту меню, введенням певної послідовності символів або утриманням певних клавіш при включенні телефону. Конкретний спосіб визначається моделлю телефону, так що без інструкції до вашого апарату тут не обійтися.
3. Ще більш складний пристрій – ноутбук – також допускає повне відновлення заводських налаштувань. Як правило, для цього використовується компакт-диск, що поставляється з ноутбуком, але на деяких моделях є спеціальний розділ жорсткого диска, або ж використовується поєднання цих способів. Для того, щоб повернути заводські настройки, необхідно слідувати інструкції до ноутбука. Щоб потрапити в меню відновлення заводських налаштувань слід натиснути гарячу клавішу при завантаженні. Клавіша може бути різною для різних моделей та виробників, як правило, це F8, F9, F10 або F11, але зустрічаються й інші варіанти.

Панель завдань, що з’явилася вперше в Windows 95, стала настільки звичною, що більшість користувачів і не уявляють собі роботи в системі без неї. Тому раптове зникнення панелі задач поставить в тупик кого завгодно. Однак рішення проблеми – як повернути панель задач на колишнє звичне місце залежить від того, з якої причини вона настільки несподівано зникла.

1. Найпростіший випадок – коли випадково чи навмисно було включено автоматичне приховування панелі завдань. Така можливість передбачена в системі і дозволяє економити займане панеллю місце: панель автоматично згортається в тонку смужку і знову з’являється, коли на неї наводиться курсор миші. Однак враховуючи також те, що панель завдань не обов’язково може бути розміщена на звичному місці – у нижнього краю екрану – знайти її недосвідченому користувачеві може бути досить складно. Повернути панелі більш передбачувана поведінка дуже легко. Якщо вдалося її відшукати, то потрібно натиснути правою кнопкою мишки по панелі і відкрити її властивості. Якщо знайти не вдалося – Панель управління – Панель завдань і меню Пуск. У будь-якому випадку у вікні налаштувань слід прибрати галочку “автоматично приховувати панель завдань”. Це допоможе відновити панель задач.
2. Розміри панелі задач можуть бути змінені, якщо вона не перебуває в “закріпленому” режимі. Зокрема, панель завдань можна згорнути в зовсім вузьку смужку, яку складно помітити на екрані. Щоб повернути їй колишні розміри, просто схопите за край цієї смужки мишею і витягніть панель завдань назад.
3. Якщо панель завдань “приклеїлася” до бічної або навіть до верхньої крайки екрана, то повернути її на попереднє місце також нескладно. Просто схопите мишкою та перетягніть вниз. Якщо це не виходить – клацніть по панелі задач правою клавішею миші та зніміть галочку “закріпити панель завдань”, після чого знову спробуйте тягнути мишкою.
4. Найбільш складний випадок, коли панель задач “захована” оселилися в системі вірусом. В цьому випадку повернути панель задач вийде лише після очищення системи від шкідливих програм. Для запуску антивірусів використовуйте гарячі клавіші: Win + R покаже командний рядок, дозволяє виконати будь-який додаток, сама ж по собі клавіша Win дозволить викликати меню Пуск. В крайньому випадку, натисніть сполучення Ctrl + Alt + Del і запустіть Диспетчер завдань. Він дозволяє не тільки завершувати завдання і процеси, а й запускати нові.

Звичайно, найкраще, щоб гіпс накладав і знімав лікар. Але в деяких випадках все-таки потрібно знати, як це правильно робити.

При переломах застосовуються так звані безпідстилковий пов’язки. У цих випадках необхідно накласти гіпс прямо на шкіру рук. Після того, як гіпс буде накладено, через 20 хвилин він повинен злегка затвердіти. Проте остаточно він затвердіє трохи пізніше. Після зазвичай на рентгені дивляться чи все правильно поєднано. Якщо є якісь зміщення, то потрібно зняти гіпс і робити все заново.

Після закінчення зазначеного лікарем терміну носіння гіпсу, найкраще самостійно його не знімати, а звернутися за допомогою до фахівця. У першу чергу це пов’язано з тим, що необхідно зробити повторний знімок для того, щоб переконатися в тому, що все в порядку, а також отримати рекомендації лікаря з приводу того, як далі обробляти місце перелому, для остаточного загоєння.

Щоб накласти гіпс, вам стане в нагоді

• Гіпсовий порошок
• Бинти різною шириною довжиною до трьох метрів
• Тепла вода

1. Для перевірки якості порошку змішайте трохи гіпсу з водою пропорція 1:1.
2. Через п’ять сім хвилин перевірити, чи не твердне чи маса. Якщо так, то порошок хорошої якості.
3. Подбайте про те, щоб гіпс мав білий колір і був дрібно розмелений.
4. Потім треба поступово розкручувати бинт і кожні сорок сантиметрів втирати в нього гіпс рукою .
5. Рихло згортайте прогіпсованние бинти
6. Необхідно нагріти воду до 40 градусів за Цельсієм.
7. Якщо ви хочете сповільнити процес затвердіння гіпсу, можна додати тривідсотковий розчин гліцерину.
8. Опустіть в таз бинти, так щоб вода повністю їх покривала.
9. Дочекайтеся, коли бинт остаточно просочиться.
10. Бинт потрібно злегка віджати і накласти його у відповідності з усіма медичними вимогами.
11. При накладенні стрічки бинта повинні злегка перекриватися з одного краю.
12. Періодично розправляйте утворюються складки.
13. По завершенні процедури почекати 20 хвилин, щоб гіпс трохи затвердів.
14. Після обов’язково проведіть рентгенологічний контроль.
15. Якщо є зміщення, необхідно обов’язково зняти гіпс і зробити все правильно.

На даний момент, рак (або карцинома), одне з найстрашніших захворювань на планеті. Іншими словами, рак – це злоякісна пухлина, яка розвивається з епітеліальних тканин різних органів (шкіра, слизова оболонка, та ін внутрішні органи).

Смертність від онкологічних захворювань займає друге місце після захворювань серцево-судинної системи. Більш ніж у 6 мільйонів осіб щорічно діагностують цю хворобу. Основна характеристика злоякісної пухлини – це втрата клітинами здатності до диференціювання, порушення структури тканин. Клітини злоякісних пухлин “агресивно” поширюються зі струмом крові по всьому організму, з подальшим утворенням нових вогнищ пухлини. Бувають пухлини як злоякісні, так і доброякісні. Є багато різновидів ракових захворювань, таких як рак губи, рак легені, рак піхви, рак шийки матки, рак щитовидної залози, рак горла і т.д. В сучасному світі велика кількість чинників сприяють процесу канцерогенезу, такі як:

1. Хімічні канцерогени (метали, пластмаси);
2. Біологічні фактори;
3. Генетичні чинники ;
4. Фактори навколишнього середовища.

Симптоми раку залежать в основному від місця розташування пухлини, від темпів росту і наявності метастазів.
Ознаки:

1. Визначити рак можна по зміні шкірного покриву на обмеженій ділянці, у вигляді розростається припухлості. Іноді припухлості виразкуватись, оголюючи глибокі виразки, які нечутливі до лікування.
2. Раптова зміна тембру голосу, утруднення в ковтанні, проходженні їжі через стравохід, кашель, біль в області грудної клітини.

Також визначити рак можна за такими ознаками: зниження апетиту, раптова, необгрунтована слабкість, сильна втрата ваги, підвищення температури, анемія, ущільнення молочної залози (у жінок), кров’янисті виділення з соска, утруднене сечовипускання. Кров’янисті виділення з сечового міхура – також прояви раку. Сучасні технології дозволяють при своєчасному зверненні до лікаря, проведення ретельного аналізу і зборі анамнезу розпізнати рак на ранніх стадіях, на яких він ще піддається лікуванню.

Для виявлення пухлин застосовуються всі доступні нині методи діагностики: фізикальне обстеження, рентгенографія, комп’ютерна томографія, пункція, біопсія, ендоскопія. Тому, при найменших проявах яких-небудь з перерахованих симптомів, не відкладаючи, потрібно звернутися до лікарів і пройти обстеження.

Смекта (діосмектіт), це лікарський препарат, що відноситься до групи сорбентів. Форма – порошок, від сірувато-білого, до сірувато-жовтого кольору, для приготування суспензії, для подальшого прийому всередину. З аптек відпускається без рецепта.

Ліки є препаратом природного походження, який надає адсорбуючу дію, приводить в порядок слизовий бар’єр. Також після застосування препарату утворюються полівалентні зв’язку з глікопротеїнами слизу, і збільшуються її гастропротекторну властивості. Сприяє захисту слизової оболонки травного тракту від негативних дій соляної кислоти, жовчних солей, вірусів і токсинів. Клінічні дослідження показали, Смекта може впливати на процес розмноження вірусів, обмежуючи проникнення вірусів через слизовий шар кишечника, а також з кишечника виводяться не переварені вуглеводи, що викликають процес газоутворення, сприяє відновленню електролітного балансу. Приймається при діареї, гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, коліті, а також хворими з больовими диспепсичним синдромом внаслідок виразок, гастритів, дуоденітів. Є й більш суттєва причина приймати ліки – виведення з організму радіонуклеіни або важкі метали.

Ще одна перевага цього препарату – безпека, доведена численними дослідженнями і випробуваннями, завдяки чому вона стала показана до застосування вагітним, годуючим і дітям. У Смекти є протипоказання: препарат може викликати гіперчутливість та кишкову непрохідність, алергічні реакції. Ліки зменшує швидкість і ступінь всмоктування одночасно прийнятих лікарських препаратів, тому обов’язково проконсультуйтеся з лікарем, і уважно вивчіть анотацію до препарату, перед прийомом. Зберігати Смекту потрібно при температурі не вище Смекту потрібно наступним чином: розведіть вміст пакетика з ліками в воді (50мл), поступово всипати порошок і рівномірно розмішуйте, або перемішайте з напіврідким продуктом (каша, пюре, компот, дитяче харчування).

• Розділіть на 3 – 4 прийоми протягом до 1 року приймати Смекту дозуванням 3 грама (1 пакетик) у день; Дітям від 1 до 2 років дозуванням 6 грамів (2 пакетики) на день; Дітям старше 2 років 6-9 грамів (3 – 4 пакетики) в день. Приймати смекту варто курсом лікування 3 – 7 днів, інтервали між прийомом Смекти та іншими лікарськими засобами повинні складати 1-2 години.