Проксі-сервер – це спеціальний комп’ютер, що є посередником при доступі користувача до різноманітних ресурсів Інтернету. Якщо при доступі в Інтернет без використання проксі користувач безпосередньо звертається до веб-сторінці чи іншого ресурсу, то при роботі через проксі користувач звертається до проксі-сервера, а той уже запитує необхідний ресурс самостійно.

Необхідність налаштувати проксі може виникнути з кількох причин. Використання проксі-сервера може допомогти прискорити завантаження інформації з Інтернету і заощадити інтернет-трафік у випадку, якщо кільком користувачам, що знаходяться “за проксі”, тобто підключеним через нього, потрібна одна і та ж інформація. У цьому випадку інформація завантажується на сервер один раз і кешується на ньому, а кожен користувач отримує доступ до неї вже без повторного завантаження з інтернету.

Проксі допомагає обійти обмеження, що накладаються деякими інтернет-ресурсами. Наприклад, певний сайт може блокувати відвідувачів, які мають російський, або навпаки, не-російський IP-адресу. Підключившись через американський чи європейський проксі ви легко усунете цю проблему.

Щоб почати користуватися інтернет-ресурсами через проксі-сервер необхідно налаштувати проксі.
Налаштовувати потрібно програми, які працюють з інтернет-даними, такі як браузер, менеджер завантажень, поштовий клієнт. Робиться це дуже просто, наприклад, браузер Internet Explorer налаштовується так:

1. Відкрийте меню Сервіс – Властивості оглядача, виберіть закладку Підключення.

2. Виберіть використовуване підключення, або натисніть ” Налаштування мережі “, якщо доступ здійснюється по локальній мережі.

3. Встановіть прапорець” Використовувати проксі “, вкажіть адресу і порт проксі. Ці дані надасть системний адміністратор, а якщо мова йде про безкоштовне проксі в інтернеті, то їх можна знайти на його сторінці.

4. Натисніть Ок, щоб внесені зміни вступили в силу.

Налаштування завершена, тепер ви отримуєте інформацію через проксі-сервер. Перевірити це можна за допомогою сервісів, що відображає IP-адреса відвідувача, напрімерhttp ://moi-ip.ru/іліhttp ://2ip.ru/. Якщо все було зроблено правильно, то в якості IP адреси ви повинні побачити адресу вашого проксі-сервера. Саме ця адреса будуть вважати “вашим” та інші ресурси, які ви будете відвідувати.

BIOS – base input-output system, базова система введення-виведення – це комплекс параметрів, що визначають режим функціонування комп’ютерного “заліза”. Ці установки можуть дуже істотно відбиватися на продуктивності комп’ютера, впливаючи на роботу процесора, пам’яті, жорстких дисків, дисководів та інших систем.

Перш ніж намагатися налаштувати bios, зробіть резервну копію важливих документів та інших даних, розташованих на комп’ютері. Необережні маніпуляції з bios можуть закінчитися фатально.

1. Перш за все, необхідно відкрити меню настройки bios. Для цього слід натиснути кілька разів клавішу доступу в меню bios в момент після завершення самотестування комп’ютера (відразу після його включення) і перед початком завантаження операційної системи (поява четирехцветной прапорця Windows). Клавішею доступу звичайно є клавіша Del або F2. Як правило, на екрані відразу після завершення тесту системи висвічується підказка – за допомогою натискання якої клавіші можна увійти в bios.
2. У розділі boot можна вказати, в якому порядку система опитує приводи при завантаженні.
   Наприклад, для установки системи зазвичай необхідно завантажитися з приводу компакт-дисків, а при штатній роботі цю можливість краще відключити для захисту від вірусів та іншого шкідливого програмного забезпечення, яке може виявитися на встановленому в привід диску. У першу чергу завантаження здійснюється з First Boot Device.
3. У розділі Power здійснюється управління кулерами процесора і корпусу (пункт Hardware monitor). Рекомендується включити (Enabled) контроль всіх кольорів (CPU Fan і Chasis Fan), а Fan Profile встановити в Optimal. Це допоможе уникнути перегріву системи та виходу з ладу процесора, або нестійкою його роботи.
4. У розділі Boot Settings Configuration можна відключити Full Screen Logo (значення Disabled) – тоді при завантаженні замість логотипу виробника буде видна більш змістовна інформація про результати тестування системи.

Зрозуміло, налаштувати bios можна і по багатьом іншим параметрам, проте підкреслимо ще раз серйозність будь-яких операцій з БІОС. Як правило, більшість налаштувань bios виставлені оптимальним чином, забезпечуючи якщо не саму продуктивну, то найбільш надійну роботу системи.

Комп’ютерна миша – настільки просте і звичне пристрій, без якого практично немислимий комп’ютер, що багато користувачів навіть не підозрюють, наскільки зручніше може стати їх повсякденна робота, якщо правильно налаштувати мишу.

Перелічимо деякі настройки, які може спробувати змінити кожен і таким чином адаптувати поведінку маніпулятора зручним для себе чином. Зазначимо, що маніпулятори “миша” відрізняються великою різноманітністю конструкцій: варіюється кількість кнопок, коліщаток і різноманітних інших органів управління, так що деякі настройки у різних моделей можуть відрізнятися.

Всі перераховані настройки проводяться в Панелі управління, пункт Миша .

1. Швидкість переміщення покажчика. Якщо з точністю позиціонування покажчика миші є проблеми, то швидкість краще знизити, а якщо місця на столі для переміщення миші недостатньо, то її можна збільшити.

2. Швидкість подвійного натискання. Хоча подвійне натискання використовується все рідше, проте зовсім обійтися без нього не вдасться. Відрегулюйте швидкість подвійного натискання так, щоб подвійне клацання виходив легко, але при цьому два послідовних однократних натискання не сприймалися помилково за подвійне.

3. Швидкість прокрутки. Налаштуйте реакцію на рух коліщатка мишки так, щоб текст прокручувався досить швидко, але не занадто різко. Якщо коліщатко у миші є, а налаштування прокрутки немає, значить встановлено невідповідний драйвер. Встановіть драйвер з диску, прикладеному до маніпулятора, або знайдіть останню версію на сайті виробника.

4. На закладці “Покажчики” можна змінити вид покажчиків миші, зробивши їх більш помітними або ж більш приємними для очей і цікавими.

Для найбільш просунутих моделей маніпулятора в комплекті з ним, як правило, поставляється спеціальна програма, що дозволяє налаштувати миша. Зокрема можна визначити так звані жести (руху курсора певної форми, за допомогою яких можна ініціювати різноманітні події в системі без натискань на клавіші, наприклад, згортати вікна, запускати додатки і т.п.), а також використовувати різноманітні специфічні функції конкретної моделі маніпулятора. Більшість налаштувань миші цілком безпечні, так що ви можете сміливо експериментувати з ними.

Супутникова антена придбана, ресивер розпакований, і для того, щоб зануритися в достаток і різноманітність супутникових каналів телебачення залишається налаштувати ресівер.

Найбільш складна і тонка частина настройки – правильне і точне наведення антени на супутник. Справа в тому, що відхилення антени діаметром 90 см всього на 1 градус від оптимального напряму призводить до ослаблення сигналу вдвічі, а інструменти, які використовуються для наведення антени, мають набагато більш істотну погрішність. Це означає, що за приладами навести антену можна лише приблизно, а остаточну настройку слід здійснювати за фактичним рівнем одержуваного сигналу.

1. Підключіть приймач до телеприймач, налаштуйте телевізор так, щоб меню виявилося на екрані. Провести настройку буде неможливо без вказівки частоти гетеродина, так як на вхід ресівера надходить сигнал, рівний різниці частот сигналу супутника і гетеродина конвертера. Відкрийте пункт установки антени (Antenna Settings або Antenna Setup) і виставити частоту гетеродина.
2. Відкрийте пункт пошуку каналів (Channel Search) і вказати параметри сигналу супутника, який в даній місцевості точно приймається.
   Шкали якості сигналу, що з’явилися на екрані, допоможуть в налаштуванні. Повертайте антену, поки шкала якості не покаже результат відмінний від нуля. Залишилося навести антену так, щоб сигнал досяг максимального значення, зафіксувати її положення і здійснити пошук каналів. Не завадить переконатися, що “пійманий” потрібний супутник, адже у різних супутників бувають збігаються за параметрами сигнали. Слідкуйте за рівнем сигналу при остаточному затягуванні болтів: ця операція небезпечна тим, що антену може відвести в сторону.
3. “Пошук” каналів насправді є не стільки пошуком, скільки завантаженням в пам’ять пристрою даних про параметри супутникових програм . Ці дані передаються в складі сигналу і повинні бути правильно розпізнані ресивером. Їх також можна ввести вручну (ручний пошук, Manual Search), що більш трудомістке, але зате надійно. Автоматично налаштувати ресівер найпростіше, але це може зайняти більше часу. Найбільш ефективним є мережевий пошук (Network Search), але не всі супутники його підтримують (НТВ + підтримує, а Ямал – ні).

На противагу Windows, що відрізняється простотою установки і настройки, Linux став символом складності та заплутаності установки, здатної відлякати будь-якого, хто не вважає себе віртуозом командного рядка і висококласним програмістом, здатним самостійно написати відсутній драйвер незнайомого пристрою.

Однак встановити і налаштувати ubuntu – найбільш популярний у новачків дистрибутив Linux – нітрохи не складніше, ніж будь-яку іншу операційну систему. Цей дистрибутив відразу після установки готовий до запуску і включає в себе все необхідне для роботи: клієнт для спілкування по протоколу ICQ, клієнт електронної пошти, інструмент для роботи з фотографіями, аудіо-і відеоплеєр, офісний пакет OpenOffice. Крім того, тут реалізований механізм відстежування змін програмного забезпечення, що позбавляє користувача від необхідності стежити за виходом нових версій.

Ось схематична інструкція процесу встановлення:

1. Завантажте дистрибутив сhttp ://ubuntu .ru/get, запишіть образ диска на CD, встановіть його в привід і завантажити. Для цього може знадобитися виставити в bios пріоритет завантаження з CD-приводу.

2.
В Запустити установник виберіть російську мову. Переміщатися за списком мов можна за допомогою стрілок на клавіатурі.

3. У меню вибрати пункт “Встановити ubuntu”

4. Знадобиться знову вибрати мову для спілкування в процесі установки, вказати часовий пояс.

5. Виберіть розкладку клавіатури і перевірте коректність її роботи, набравши декілька слів.

6. Найбільш відповідальний етап установки – визначення розділів диска для операційної системи. Якщо ви хочете залишити Windows і налаштувати Убунту як альтернативну операційну систему, потрібно діяти дуже акуратно, щоб не втратити цінні дані і зберегти працездатність Windows. Як правило, для кореневого розділу, що містить системні файли, достатньо 5 Гб, для розділу swap звичайно досить обсягу, рівного об’єму оперативної пам’яті комп’ютера, або в півтора рази перевищує його. Домашній каталог home, що містить дані користувачів, в ідеалі повинен розташовуватися на іншому фізичному диску і мати обсяг 8-10 Гб.

7. Вкажіть ім’я користувача та пароль, а також ім’я комп’ютера, натисніть “Встановити”.

Після перезавантаження система готова до роботи.