Одним з найбільш популярних інструментів у домашніх майстрів ось вже не перший рік є акумуляторний шуруповерт. Поряд з болгаркам і ударними дрилями вони зайняли міцне місце в арсеналі інструментів, які необхідні практично кожен день.

Природно, і вибір моделей шурупокрутів, пропонований спеціалізованими магазинами, досить великий. Однак навіть початківцю майстру буде не так вже складно вибрати акумуляторні шуруповерти, якщо слідувати декільком простим радам.

1. Визначтеся, як буде використовуватися шуруповерт – тільки як власне шуруповерт, або також в якості дриля. Шуруповерт здатний просвердлити отвір в м’якому матеріалі – гіпсокартон, м’які породи дерева, пластик. Якщо функція свердління важлива, то слід вибрати дрель-шуруповерт. Такому інструменту буде під силу зробити отвір в металі або бетоні. Однак дрель-шуруповерт важче, тому такі роботи, як складання меблів (закручування великої кількості гвинтів в різних, часто важкодоступних місцях) з її допомогою виконувати буде складніше.
2. Напруга харчування. Стандартні значення – 9,6, 12,14,18 В.
   Чим вище напруга, тим більша потужність, розміри, вага і ціна. Вибирати слід знову ж виходячи з цілей і завдань, які будуть вирішуватися за допомогою інструменту. Важливим фактором вибору стані крутний момент. Для загвинчування шурупів цілком достатньо 5-10 Нм. Значення вище можуть знадобитися лише при свердлінні, та й не завжди. Звичайно, що крутить момент професійного шуруповерта може досягати 130 Нм, дозволяючи закручувати великі саморізи без свердління отворів. Якщо вам дійсно необхідна така можливість, і ви готові переплатити в кілька разів за її наявність – вибирайте професійну модель.
3. Найважливіший елемент акумуляторного шуруповерта – акумулятор. Від його ємності залежить ресурс роботи інструменту без підзарядки. Найбільш сучасні акумулятори – літій-іонні, вони легше і компактніше, не мають неприємного ефекту “пам’яті”. Однак вони дорожче, крім того, дуже чутливі до негативних температур. Для побутового використання краще вибрати акумуляторні шуруповерти з нікель-кадмієвих акумулятором, що зберігає популярність у нашій країні, незважаючи на токсичність кадмію.

Домашній комп’ютер найчастіше використовується для перегляду відеофільмів або кліпів. Природно виникає бажання використати для перегляду картинки не монітор, а домашній телевізор. Адже він завжди має велику діагональ, та й розташований зручніше для комфортного перегляду кіно. Та і динамічні комп’ютерні ігри виглядають на великому екрані набагато краще.

Залишається лише підключити телевізор до комп’ютера. Як правило, складнощів з цим не виникає, адже більшість відеокарт оснащені роз’ємами s-video (нагадує зовні роз’єм ps/2 для підключення миші або клавіатури), а сучасні телевізори – scart-гніздами (прямокутний блок з двома рядами по 10 контактів в кожному) . Використання поєднання цих роз’ємів – варіант не кращий за якістю картинки, але цілком прийнятний, а головне – найбільш простий і безпечний для непрофесіонала.

1. Підготуйте шнур “s-video – s-video”, тобто має роз’єм типу s-video на обох кінцях. Такий шнур нескладно придбати. Довжину вибирайте у відповідності з відстанню від комп’ютера дотелевізораі з невеликим запасом. Краще брати екранований шнур – він позбавить картинку від зайвих перешкод, що погіршують її якість.
2. Знадобиться також перехідник “SCART – s-video”, придбати який також нескладно.
   Існують шнури, де на одному кінці роз’єм s-video, а на іншому – “тюльпан”. В цьому випадку перехідник не знадобиться.
3. Для передачі на телевізор звуку скористайтеся шнуром, у якого з одного боку звичайний стерео-“джек”, а з іншого два “тюльпана”.
4. Залишилося власне підключити TV до комп’ютера. Перехідник вставте в роз’єм телевізора. Якщо на ньому є перемикач – встановіть його в положення “input”. Шнуром з’єднуємо вихід відеокарти та роз’єми перехідника. При необхідності поєднує другу шнуром вихід аудіокарти та відповідні тюльпани
5. Увімкніть телевізор. В “Властивостях екрана” повинен з’явитися другий монітор. Він буде позначений цифрою 2, а основний монітор – цифрою 1. Можливо, комп’ютер доведеться перезавантажити щоб операційна система помітила нове обладнання. Встановіть прапорець “Розширити робочий стіл на цей монітор”.
6. Переключіть телевізорний канал “video” (AV), і ви побачите шпалери робочого столу. Якщо таких каналів декілька, то доведеться відшукати потрібний серед них. Тепер можна відкрити відеоплеєр, мишею перетягнути його наекран телевізора, і вже тут розкрити в повноекранний режим.

Зараз практично неможливо відшукати будинок або квартиру, де б не світився екран хоча б одного телевізора. Зовсім не рідкість телевізор в кожній кімнаті, так що вибрати телевізор час від часу виникає необхідність у кожного з нас.

Насамперед визначимося з типом телевізора. В даний час поширені чотири основних типи телевізорів: LCD, плазмові, ЕЛТ і проекційні.

Кінескопні телевізори створюють зображення за допомогою електронно-променевої трубки. Ця технологія існує з моменту народження телебачення і весь цей час безперервно удосконалювалася, досягнувши вельми гідних показників за якістю картинки, її розміром, вагою та габаритами телеприймача. Однак з появою плазмових і LCD екранів Кінескопні телевізори швидко зійшли з арени, зайнявши скромне місце “телевізора для кухні» або «телевізора для дачі”. Перевагами таких телевізорів є невисока ціна, надійність, довговічність, а також найбільш природні кольори картинки. Недоліки – невеликі розміри і складність настройки зведення променів, необхідної для отримання картинки без спотворень.

Плазмові панелі дороги і споживають багато енергії, до того ж точність передачі кольорів не ідеальна.
Однак вони мають досить великі розміри, яскравість, картинка добре видна з усіх кутів зору, мерехтіння і шкідливих для людини випромінювань немає.

LCD-панелі – найбільш перспективна різновид телевізорів. Їх недоліками є висока вартість і можливість спотворення квітів у випадках, коли кут зору відрізняється від прямого. Однак в іншому зображення дуже високої якості, вага самого телевізора невеликий, а енергоспоживання скромне.

Проекційні телевізори бувають різних типів, кожен з яких має свої недоліки. В цілому така конструкція отримала найменше поширення.

Визначившись з типом, залишилося вибрати телевізор за розмірами. Тут грає роль не тільки діагональ екрану, але і його пропорції. На зміну загальноприйнятій раніше стандарту 4:3, в якому і на сьогоднішній день транслюється більшість телеканалів, приходить розширений 16:9. На широкому екрані дивитися звичайні телеканали не дуже зручно, але для перегляду відеофільмів та деяких супутникових каналів, які транслюються в такому форматі, вони підходять ідеально.

За даними соціологічних досліджень середній громадянин проводить перед екраном телевізора 4,7 години щодня. При цьому багато хто навіть не підозрюють, що картинка, яку ми споглядаємо стільки годин кожен день, може бути набагато краще, а настройки телевізора, добре підходять для його демонстрації в магазині, далеко не завжди є оптимальними для квартири або будинку. Хоча сучасний рідкокристалічний або плазмовий телевізор – це справжній шедевр технологій, налаштувати телевізор зовсім нескладно.

1. Яскравість – це ступінь освітленості темних ділянок картинки. При завищеною яскравості темні ділянки будуть зливатися з чорними, деталізація зображення погіршиться. Щоб правильно налаштувати яскравість, виберіть відео, де у верхній і нижній частинах зображення є чорні смуги – вони стануть еталоном чорного. Знижуйте яскравість до тих пір, поки вони не стануть дійсно чорними. Якщо деталі в темних ділянках зображення загубилися – трохи збільште яскравість.
2. Контраст – ступінь деталізації світлих ділянок, або ж сила світіння всієї картинки в цілому. Для її налаштування підберіть зображення, де багато білого, наприклад, білий ведмідь на Північному полюсі.
   Зробіть контрастність максимальної, а потім знижуйте до тих пір, поки деталі не стануть чітко видно.
3. Насиченість, або кольоровість – задає інтенсивність колірної гами. Занадто насичена картинка не реалістична, до того ж може придбати червонуватий відтінок. При нульовій насиченості зображення буде чорно-білим. Для настройки насиченості знадобиться зображення обличчя людини крупним планом. Збільште насиченість, поки особа не здасться злегка обгорілим на сонці, потім плавно знижуйте до отримання природного відтінку шкіри.

Щоб налаштувати телевізор використовується ще декілька параметрів:

Різкість – визначає , наскільки розмиті краю об’єктів на екрані. Для відеофільмів, відтворюваних з дисків, значення може бути встановлено в 0.

Відтінок – оптимальне значення цього параметра складає 50%.

Відзначимо, що в цілому для зображення високої якості, особливо HD , всі ці установки можуть швидше погіршити його сприйняття. Їх основне завдання – допомогти зробити зображення поганої якості прийнятним для людського сприйняття.

Колись радіоконструювання було повсюдно поширеним захопленням. Зараз радіоаматорів менше, проте можливостей для творчості в цій сфері значно більше, так як різноманітність і доступність радіоелектронних елементів зросли в рази. Практично кожен може самостійно зібрати нескладний радіоприймач або, приміром, цілком працездатну рацію.

Перш ніж зробити рацію, відповідайте для себе на просте запитання: що саме вам потрібно – цікавий досвід в радіоконструювання, або працюючий пристрій для зв’язку на відстані? Якщо друге, то простіше купити готову рацію. Це значно швидше, простіше, швидше за все – дешевше, і точно надійніше. Готові рації продаються в магазинах, що торгують стільниковими телефонами, вони сертифіковані для застосування в Росії і використовують дозволені радіочастотні діапазони.

Якщо ж ви хочете неодмінно зробити рацію самостійно, то послідовність кроків також буде не занадто складною:

1. Знайдіть схему. Якщо не вдається відшукати схему в інтернеті (що вкрай малоймовірно), скористайтеся підшивкою журналу “Радіо” або будь книгою для радіоаматорів, вони є в будь-якій бібліотеці.
2. Придбайте необхідні деталі. Рація – вельми просте радіопристрій, так що деталей знадобиться небагато. Перевірте за схемою, чи всі необхідні деталі є в наявності. Знадобляться також антена, динамік, мікрофон, вмикач, перемикач, джерело постійного струму, текстолитовая плата для монтажу (можливо дві, в залежності від схеми), деяка кількість сполучних проводів.
3. Для з’єднання деталей знадобляться паяльник, припой і каніфоль. Втім, якщо ви зважилися збирати рацію самостійно, то в цій частині питань виникати не повинно.
4. Розташуйте деталі у відповідності зі схемою на одній стороні текстолітової плати.
5. З іншого боку з’єднайте їх контакти проводами.

Збірка саморобної рації завершена. Будьте готові до того, що для її нормальної роботи може знадобитися налаштування: запасіться змінними резисторами і конденсаторами різної ємності.

Пам’ятайте, що ряд діапазонів радіочастот в Росії зарезервовані для військових потреб, і робота аматорських радіопристроїв в цих радіочастотних діапазонах не дозволяється.