Будь-яка господиня час від часу стикається з необхідністю очистити сковородувід пригоріла їжі, яка не видаляється звичайним способом навіть після замочування. Таке дуже часто відбувається при приготуванні каш, коли пригорає одночасно і крупа, і молоко, просочіть її. Існує кілька способів очистити сковородувід подібних забруднень, не зіпсувавши при цьому саму посуд.

Одним з перевірених засобів є вплив кухонної солі. Половину стакана солі треба висипати на дно сковороди, розподіливши рівним шаром, і залишити на кілька годин. Після цього вам не складе труднощів відмити сковороду.

Добре зарекомендував себе як очищаючий засіб і активоване вугілля. Його слід стовкти в порошок і засипати на пригорілі місця. Зверху треба додати воду й залишити сковороду на чверть години. Потім можна приступати до її миття.

Для розчинення старого і щільного шару жиру потрібно натерти на тертці третину або половину шматка господарського мила, засипати вийшла стружкою сковороду і і залити окропом. Ефект буде ще краще, якщо сковороду з такою сумішшю поставити на вогонь і кип’ятити цю суміш у сковороді приблизно чверть години.

Для видалення старих пригорілі шматків їжі і нагару можна приготувати таку суміш: взяти по дві столові ложки харчової соди і солі, столову ложку прального порошку і трохи канцелярського клею.
Отриману суміш залити водою і рівномірно перемішати. Сковороду поставити на вогонь і кип’ятити в ній склад, що вийшов до години (слід визначати візуально, наскільки добре почала відставати від сковорідки бруд, і регулювати час виходячи з цього). Після того, як сковорода посвітлішає, воду можна вилити, а сковорідку вимити як звичайно.

Посуд з різних матеріалів має свою специфіку очищення і пригорає до неї їжа по-різному. Сковорода з тефлону не переносить таких агресивних методів очистки, але зате в ній їжаі не пригорає до критичного стану. Тому для миття таких сковорід використовується просте замочування з теплою водою. Наступний за ступенем стійкості до пригоранню матеріал для посуду – алюміній. До алюмінієвому посуді їжа пригорає вкрай рідко, однак трапляється і таке. Алюміній вкрай чутливий до лужних і кислотних чистячим препаратів, вони легко можуть пошкодити його поверхню. Найкращим поєднанням чистячих якостей і щадного впливу буде звичайна харчова сода.

Описаний вище спосіб з повіреної сіллю найкраще підходить для сковорід з нержавіючої сталі. Що ж до чавунної посуду, то такі сковороди найкраще чистити, поки вони повністю не охололи, інакше пригоріла їжу буде значно складніше видалити.

Напевно багато господинь стикалися у своєму житті з необхідністю вибрати сковороду. Зараз на ринку кухонного посуду представлений такий багатий асортимент сковорідок, що часто зробити вибір буває важко. Розглянемо основні види сучасних сковорід.

Чавунні сковороди до сих пір користуються популярністю. Такі сковороди чудові тим, що дуже сильно нагріваються, зберігають високу температуру тривалий час, у його пориста поверхня накопичує витоплюємо з продуктів жир і утворює природне покриття від пригорання. Чавун стійкий до дії кислот і лугів, тому в таких сковорідках можна готувати продукти будь рецептури. До недоліком чавунних сковорід можна віднести їх велику вагу і при цьому значну крихкість: при падінні з висоти чавунний посуд може розбитися. Також варто пам’ятати, що на чавуні може утворюватися іржа, а тому не варто зберігати в такій сковороді готову їжу. Також необхідно ретельно видаляти з неї всю вологу. Перед першим використанням чавунної сковороди її необхідно прожарити на вогні.

Дуже хорошим вибором є сковороди з нержавіючої сталі. Крім естетичного вигляду і сучасного дизайну, добре вписується в інтер’єр кухні, варто відзначити, що приготовлена ??на них їжа є найбільш корисною, оскільки нержавіюча сталь в процесі приготування їжі не вступає в ній в хімічну взаємодію.
При поводженні з посудом з неіржавіючої сталі варто враховувати такий нюанс, що залишена на вогні порожня сковородаможе піти непривабливими розводами, які навряд чи вдасться відмити. Мити такі сковороди краще без застосування жорстких і дряпають елементів.

Одними з найбільш популярних у господинь є тефлонові сковороди. Їжа при приготуванні в таких сковородах практично не пригорає, особливо якщо дно посуду зроблено рельєфним або ребристим для зменшення площі зіткнення з їжею. При помішуванні їжі в тефлонових сковородах неприпустимо користуватися металевими предметами – тільки дерев’яними або пластиковими лопатками. Ні в якому разі не слід перегрівати тефлонові сковороди – вже при температурі у двісті градусів тефлон починає випаровуватися з поверхні посуду. При цьому в повітря надходять шкідливі для вдихання леткі сполуки, а саме покриття може піти тріщинами. Досить поширені тефлонові сковороди з термодатчиком, що показує ступінь нагріву сковороди і її готовність до смаженні їжі. Для використання в духовках тефлонові сковороди не використовуються.

Керуючись цими простими знаннями, ви без зусиль зможете вибрати сковороду, яка найкращим чином підійде саме вам.

Газовий котел є практично неодмінним атрибутом будь-якого заміського будинку або дачі. Найбільш надійним і безпечним буде установка його руками професіоналів, проте можливо поставити його і самостійно. Для цього вам буде потрібно в обов’язковому порядку отримати дозвіл Газгортехнадзора; в разі ж звернення в монтажну організацію всіма нормативними питаннями займуться її фахівці.

Перед тим, як підключити котел, необхідно ознайомитися з існуючими нормативами для місця його установки. Площа приміщення, де буде розташовуватися котел, повинна бути не менше чотирьох квадратних метрів, з висотою стель не нижче двох з половиною метрів і шириною дверного отвору на менше вісімдесяти сантиметрів. У приміщенні обов’язково має бути присутнім отвір для припливу повітря зовні і вікно для забезпечення освітлення.

У верхній частині приміщення слід облаштувати канал природної вентиляції, а також обов’язково мати розташований на окремому автоматі джерело електроенергії. Сучасне обладнання приміщень для газового котла включає в себе датчик витоку газу (газоаналізатор) і аварійний клапан для відключення подачі газу в екстрених випадках.

Перед тим, якпідключити котел, слід знизити ризик можливих аварій.
Для безпечної роботи газового котла необхідно подбати про безперебійне постачання електрикою. З цією метою до електромережі підключається стабілізатор напруги, що захищає від відключення котла при поганій якості електропостачання. Сам же котел необхідно заземлити і підвести до окремого вимикача, бажано автоматичному.

Вибираючи місце, де ви збираєтеся встановити котел, пам’ятайте, що воно повинно бути з окремим входом і бути добре провітрюваним для постійного доступу кисню: це необхідно для роботи пальника і гнота. Котел не повинен встановлюватися впритул до стіни: необхідну відстань до нього – тридцять-п’ятдесят сантиметрів.Котел приєднується до димоходу, який повинен мати мінімальну кількість вигинів і колін і діаметр не менше діаметра горловини самого котла.

Підключення котла до газової мережі повинно здійснюватися за допомогою спеціального стандартного газового трубопроводу, призначеного саме для цієї мети, а з’єднання повинні відповідати існуючим ГОСТам.Не рекомендується встановлювати котел нижче загального рівняпідлоги або опускати підлоги у відведеному для котла приміщенні.

На дачах і в приватних будинках питання опалення приміщення вирішуються самим господарем. Для того, щоб забезпечити в будинку придатну для життя температуру, необхідно встановити опалювальний котел. Але для того, щоб він оптимально підійшов саме для вашого будинку, необхідно правильно вибрати котел.

Перш за все визначіться, що ви будете нагрівати за допомогою газового опалення. У тому випадку, якщо ви збираєтеся гріти тільки повітря, вам знадобиться одноконтурний опалювальний котел, а якщо ви хочете гріти ще й воду, то купуйте двоконтурний. До двоконтурного котлу буде підключений водопровідний водонакопичувач, в якому і буде грітися вода. Для приватного сектора частіше використовуються одноконтурні котли, так як вони є більш надійними і рідше виходять з ладу. Але для того, щоб правильно обрати котел, необхідно звернути увагу не тільки на тип котла, а й на його елементи.

Перш за все це труби. Труби для опалювального котла можуть бути виготовлені з різних матеріалів. Металеві труби є найдешевшими, проте схильні до корозії. Мідні труби – одні з найдорожчих, але при цьому вони легко можуть окислюватися, а пластикові труби взагалі не призначені для нагріву понад ста градусів. Оптимальним варіантом є труби з металопластику: вони стійкі і до корозії, і до високих температур.

Що стосується вибору між джерелом палива для котла, то тут все визначається в першу чергу розмірами приміщення, що обігрівається. Електричний котел представлених на ринку потужностей здатний обігріти будинок площею до ста квадратних метрів.
До того ж він споживає дуже багато електроенергії. Однак у електричних котлів є й свої переваги. По-перше, в них немає пальника і гнота, тому вони є найбільш безпечними. По-друге, вони досить легкі і займають невеликий обсяг, не вимагаючи установки в готельному приміщенні. І нарешті, електричні котли працюють абсолютно безшумно.

До мінусів електричних котлів можна віднести те, що для обігріву значних площ їм буде потрібно окрема проводка або навіть трифазна електромережа. Але навіть і в цьому випадку працює котел може створити перевантаження в електромережі, через які залишаться без світла відразу кілька будинків. Крім цього, електрокотел не здатний працювати автономно, так що при будь-яких неполадках з електрикою будинок буде залишений без опалення.

Газові котли є одними з найбільш потужних обігрівальних пристроїв: вони здатні підтримувати комфортну температуру навіть в промислових масштабах. При цьому ККД таких котлів досить високий, і вони віддають енергії значно більше, ніж споживають. Проте і у них є свої мінуси. По-перше, для їх установки вам буде потрібно одержати дозвіл Газгортехнадзора. По-друге, для його установки необхідно відвести спеціальне приміщення, строго відповідне нормам безпеки. Крім того, газовий котел – це відкрите полум’я і, як наслідок, деякий додатковий ризик при експлуатації.

Керуючись цими знаннями, ви без зусиль зможете вибрати відповідний для вас опалювальний котел.

Більшість автолюбителів рано чи пізно стикаються з необхідністю замінити лампу у фарі. Це досить нескладно, якщо дотримуватися простих інструкції.

Більшість сучасних моделей фар влаштовані так, що для заміни в них лампочки не потрібно демонтувати саму фару, а лише прибрати захисний ковпак з цоколя і зняти його разом з лампою. В сучасних фарах лампа складається з розсіювача, відбивача і власне джерела світла – як правило, це лампа розжарювання. Розсіювач може бути рухомим для зміни кута падіння світлового потоку.

У багатьох моделях автомобілів зміна освітлення відбувається за допомогою блоку електронного управління. В такому випадку необхідно спершу вимкнути фару від автомобільної енергосистеми, а потім вже здійснювати заміну лампи. Перевірте чистоту і загальний стан контактів перед тим, як замінити лампу. Слід мати на увазі, що заміна перегорілих ламп в покажчиках повороту і лампах заднього виду зажадає повного демонтажу фари.

Заміну лампи слід почати з відкручування гвинтів кріплення освітлювального блоку.
Тільки після цього ви зможете отримати доступ до механізму кріплення самої лампи. Освітлювальний прилад потрібно знімати обережно і плавно, щоб не пошкодити його фіксатори. Після того, як ви відкриєте доступ до гнізда лампи, можна починати акуратно відкручувати його, плавно повертаючи проти годинникової стрілки. Після цього ви зможете витягти його з корпусу автомобіля і замінити перегорілу лампу.

Деякі лампи кріпляться на спеціальних власниках. Які досить просто відігнути, щоб витягти лампу. Це дозволяє міняти лампочку в будь-яких умовах, навіть за відсутності відповідного інструменту.

Перед тим, як приступити до збірці фари, доцільно очистити простір навколо місця кріплення освітлювального блоку. Рекомендується видалити зайву вологу і бруд, можлива навіть обробка стиків герметиком, якщо виявлені місця локального проникнення вологи. Це може істотно продовжити термін служби фари. В іншому збірка фари проводиться аналогічно її демонтажу.

Як бачите, заміна лампи в автомобільній фарі – проста процедура, доступна навіть водієві без особливих навичок.