Ідея замінювати водою їжу або її частина, звичайно ж , не нова і нічого чудодійного в ній немає. Тим не менш, правильне використання води з метою схуднення дає позитивні результати. Але тільки до водній дієті (як і до будь-якої іншої дієті) треба ставитися спокійно, не чекаючи від неї наддосягнень.

Основні положення водної дієти

Вода життєво необхідна організму людини. Вона входить до складу кожної клітини, бере участь в обміні речовин (без води не могли б проходити біохімічні процеси, що входять до складу обміну речовин), виводить з організму всі токсичні речовини і продукти обміну. Але вживання занадто великої кількості води може бути і шкідливо для організму.

Суть водної дієти

Всі водні дієти засновані на тому, що випита перед їжею вода частково заповнює шлунок і розбавляє шлунковий сік, тому під час їжі людина з’їдає менше. Така дієта не може тривати занадто Полга, так як через зниження кількості травних соків їжа перетравлюється неправильно. Результатом цього може стати дисбактеріоз — занадто сильне розмноження умовно-патогенної мікрофлори в кишечнику, яка буде пригнічувати розвиток корисної мікрофлори. В результаті буде страждати травлення не тільки в шлунку, але і у всьому шлунково-кишковому тракті. Але протягом трьох тижнів (саме стільки триває водна дієта) нічого поганого не станеться.

Обгрунтуванням підвищеного добового вживання води є те, що в нашому головному мозку центр голоду і спраги знаходиться в одному і тому ж місці, тому людина часто плутає почуття голоду і спраги, тобто їсть, коли йому насправді хочеться пити.

Відповідно до положень водної дієти перед кожним прийомом їжі (за півгодини до їжі) потрібно пити воду: до сніданку — склянка, до обіду — дві склянки, до вечері — три склянки. Рекомендація абсолютно нераціональна. Навіщо випивати відразу по два — три склянки? Це призведе тільки до розтягування шлунка й посиленню апетиту.

Рекомендоване добове кількість води також не вміщається в розумні межі: кількість кілограмів потрібно поділити на двадцять. Так, якщо вага людини дорівнює п’ятдесяти кілограмам, то він повинен випивати два з половиною літри води (це якраз нормально). Але якщо вага дорівнює дев’яноста або сто кілограмів (а худнуть адже повні люди), то випити вже потрібно чотири з половиною або п’ять літрів. Уявіть, що буде з кровоносною системою після такого навантаження. А адже багато повні люди страждають захворюваннями серця і судин. При цьому ніде в дієті не сказано, що потрібно обмежувати солоні страви, а саме вони притягують і затримують в організмі воду. Навпаки, чітко сказано: їжте, що захочете.

Підводні камені водної дієти

І інший кінець палиці: якщо кожен день пити велику кількість води і обмежити прийом солі, то будуть разом з водою з організму вимиватися всі корисні солі. Якщо на такій дієті буде сидіти людина після сорока — сорока п’яти років (у цьому віці кількість кальцію в кістках починає знижуватися, то вимивання кальцію з кісткової тканини може привести до переломів кісток, порушити стан зубів. У людей із захворюваннями серця також може погіршитися стан з -за того, що з організму вимилися солі калію і магнію.

Саме тому водна дієта вимагає перегляду.

Переглядаємо водну дієту

Безумовно, немає сенсу пити підряд по три склянки води, правильніше буде приймати їжу 6 разів на день, випиваючи при цьому по склянці води. Воду дозволено також пити через дві години після їжі, що теж можна зробити.

Немає ніякої необхідності випивати в день на п’ять — шість літрів води, це тільки погіршить стан здоров’я і ніяк не відіб’ється на вазі. Можна злегка збільшити норму, випиваючи в день по два з половиною — три літри незалежно від ваги. Під час спеки можна випити трохи більше. Не варто приймати воду під час прийому їжі, так як це ще більше розбавить вміст шлунка і їжа перейде в кишечник не перевареної.

Практично немає жодної жінки, яка не чекала б зі страхом настання клімаксу. Вступаючи в клімактеричний період, жінка часто відчуває себе неповноцінною, використаної і непотрібної суспільству, а головне, собі самій. І це найпоширеніша помилка, адже клімактеричний період — це не закінчення життя, а новий і природний етап. І цей етап є кульмінацією життєвого шляху. Тільки в період клімактерію жінка може дозволити собі розслабитися і відпочити від усіх життєвих зобов’язань.

Клімактеричний період

Клімактеричний період (грец. klimakter — щабель, переломний період; синоніми — клімакс, клімактерій) — це фізіологічний період в житті людини, що характеризується зворотним розвитком статевої сфери, відбувається на тлі загальних вікових змін організму.

Клімактеричний період складається з трьох фаз:

• Пременопауза

Ця фаза передує припинення менструацій. Починається в 45 років і триває до настання менопаузи, в середньому три — сім років. У період пременопаузи відбуваються зміни менструального циклу: цикл подовжується, місячні стають мізерними, знижується гормональна функція яєчників.

• Менопауза

Цей період починається після останньої менструації, тривалість його 12 місяців, в середньому наступає у віці 50,8 років

• Постменопаузальний період

Постменопаузальний період починається після менопаузи і триває до повного припинення функції яєчників, тобто до смерті жінки.

Прояви клімактеричного періоду

Основною ознакою пременопаузи є зміна менструального циклу. У більшості жінок збільшуються міжменструальні проміжки, а кількість втрачається крові зменшується. У частини жінок, навпаки, спостерігаються рясні і тривалі менструації, і лише у 5% жінок менструації припиняються відразу. Так як в період пременопаузи порушується дозрівання фолікулів, то з часом овуляторних цикли стають ановуляторними, в яких відсутній жовте тіло, яке продукуватиме прогестерон. На тлі дефіциту прогестерону можлива поява дисфункціональних маткових кровотеч і гіперпластичних процесів в ендометрії і молочних залозах.

У менопаузі у зв’язку з віковими змінами припиняється репродуктивна і знижується гормональна функція яєчників. Прогресують інволюційні зміни в репродуктивній системі (зменшуються і зморщуються яєчники, розміри матки стають менше, молочні залози «висихають»). За рахунок зниження і припинення вироблення естрогенів відбуваються атрофічні зміни вульви і слизової оболонки піхви (вона стає крихкою, тонкою і легкоранимої), що сприяє розвитку атрофічних кольпітів.

Крім того, дефіцит естрогенів викликає атрофічні зміни в м’язах тазового дна, що сприяє опущенню стінок піхви і матки. Подібні зміни спостерігаються і в слизовій оболонці сечового міхура і сечівника, що є причиною нетримання сечі при сміху, кашлі або будь-якому іншому фізичному напруженні.

Відбуваються зміни і в обміні мінеральних речовин. Зменшується всмоктування кальцію в кишечнику і наростає його виділення з сечею. В результаті звапніння і зменшення кісткової речовини знижується щільність кісток, вони стають крихкими і ламкими, що веде до розвитку остеопорозу. Через три-п’ять років після менопаузи виникають болі в кістках, збільшується частота переломів.

Рекомендації по клімактеричного періоду

Особливого лікування, якщо не спостерігаються клімактеричні розлади, клімактеричний період не вимагає. В першу чергу — це нормалізація режиму дня і відпочинку. Велике значення мають фізичні вправи (ходьба, лижі, біг підтюпцем). Місця для відпочинку рекомендується вибирати такі, де клімат не має різких відмінностей від звичного. Збалансоване харчування з обмеженням жирних та гострих страв і з підвищеним вмістом овочів і фруктів є профілактикою ожиріння. Їжу необхідно приймати не рідше чотирьох разів на день невеликими порціями, що сприяє відділенню і евакуації жовчі. Профілактика остеопорозу проводиться препаратами кальцію, а для поліпшення стану шкіри і волосся призначаються вітаміни А і Е.

Ганна Созінова

Набір м’язової маси цікавить в основному чоловіків, особливо що займаються таким видом спорту, як бодібілдінг. Але й просто накачати м’язи теж непогано, особливо підлітку. Не варто тільки забувати, що захоплення будь однобокою дієтою до добра не доведе, наш організм вимагає різноманітного харчування.

Принципи складання дієт для набору м’язової маси

М’язова маса — це білкова маса, тому природно, для її збільшення вимагається тваринний і рослинний білок. В організмі людини білок їжі розпадається на окремі амінокислоти, з яких, як з цеглинок будується білок, що входить до складу м’язових клітин. Рослинні білки не містять всього необхідного набору амінокислот, який необхідний для синтезу людського білка, тому необхідно поєднання тваринного і рослинного білка.

Для того щоб здійснювався процес синтезу білка, організму потрібна енергія у вигляді вуглеводів. Якщо сидіти на одній білкової їжі, то для одержання енергії буде витрачатися білок їжі. Крім того, що його стає мало для будівництва, використання білка для отримання енергії тягне за собою утворення великої кількості токсичних продуктів обміну речовин, які будуть отруювати організм.

Жири, вітаміни і мінерали для організму

Тому збалансована дієта для набору м’язової маси повинна включати в себе велику кількість білка, достатня кількість вуглеводів, жирів, вітамінів і мінералів. Приймати їжу краще п’ять — шість разів на день, розділивши її на рівні порції, так вона буде краще засвоюватися.

Їжа повинна бути висококалорійної, інакше виникає перевантаження шлунково-кишкового тракту зниження засвоєння поживних речовин. Овочі та фрукти, що містять багато клітковини, яка не перетравлюється, не повинні становити більше третини раціону. Тим не менш, вони важливі як джерело вітамінів і мінералів. Калорійність їжі потрібно нарощувати поступово, до тих пір, поки маса тіла не почне збільшуватися.

Необхідно обмежити прийом продуктів, багатих тваринними жирами (жирне м’ясо, сало, жирні молочні продукти, ковбаса) і легкозасвоюваними вуглеводами (солодощі, здоба, солодкі газовані напої). І ті, і інші продукти сприяють відкладенню жиру в організмі.

Так як при висококалорійної дієті в поєднанні з фізичними навантаженнями різко прискорюються обмінні процеси, у тому числі утворюється підвищена кількість токсичних продуктів обміну речовин, потрібна велика кількість рідини для очищення організму — не менше двох літрів на добу і навіть більше.

У їжі повинно міститися п’ятдесят — шістдесят відсотків складних вуглеводів (каші, хліб грубого помелу, макарони з пшениці твердих сортів, овочі, фрукти), тридцять — тридцять п’ять відсотків білків (нежирне м’ясо і риба, молочні продукти, горіхи, бобові) і трохи знижена кількість жирів — десять — двадцять відсотків — в основному рослинних (тваринні жири теж потрібні, але їх достатньо надійде з нежирними білковими продуктами). Корисно приймати риб’ячий жир.

Перед тренуванням поїсти потрібно за дві години до її початку. Для цього підійдуть продукти, що містять складні вуглеводи (каші, овочі, макарони) — вони дозволять наситити організм глікогеном, який під час тренування буде перетворюватися на глюкозу і служити джерелом енергії.

Після тренування поїсти можна через півгодини. На цей раз об’єм їжі може бути більше і повинен включати в себе велику кількість білків (вони починають швидко засвоюватися) і складних вуглеводів (джерело енергії для засвоєння білків).

Дієта вуглеводного чергування

Сьогодні така дієта популярна. Суть її в тому, що постійно чергується кількість уживаних вуглеводів. Дієта розрахована на двадцять вісім днів і складається з семи однакових чотириденних циклів:

• перший і другий день — низьковуглеводних в поєднанні зі споживанням великої кількості білків (три — чотири грами на кілограм ваги);
• третій день — високоуглеводний, кількість вуглеводів має бути збільшена до п’яти — шести грамів на кілограм ваги, а кількість білка скорочено до одного — півтора грамів на кілограм ваги, різко скоротити прийом жиру;
• четвертий день — помірний, вуглеводи споживаються з розрахунку два — три грами, білки — два — два з половиною грами на кілограм ваги.

Вважається, що перші два дні організм спустошить запаси глікогену (з нього в організмі утворюється глюкоза — джерело енергії) і почне покривати витрати енергії за рахунок спалювання жиру. А білки підуть на синтез м’язового білка. На третій день організм за інерцією продовжить витрачати запаси жиру, що дозволить складних вуглеводів накопичуватися в організмі у вигляді запасів глікогену. Четвертий день потрібен для того, щоб запаси глікогену поповнилися в повному обсязі.

Продукти для даної дієти потрібно використовувати тільки ті, які рекомендовані для всіх дієт при нарощуванні м’язової маси. Тренування краще всього проводити на четвертий день, коли організм запасе для цього достатню кількість глікогену.

І не вживайте стероїдних гормонів і спеціальних білкових добавок — це шкідливо для організму.

Галина Романенко

Амітриптилін — це один з перших антидепресантів, він відноситься до лікарських препаратів зі значними побічними діями. Тим не менш, амітриптилін і сьогодні знаходить саме широке застосування при емоційних розладах тривожно-депресивного характеру.

Чому амітриптилін має багато побічних ефектів

Амінотріптілін — це антидепресант з групи трициклічних з’єднань. Механізм його дії заснований на тому, що він попереджає повторне захоплення деяких нейромедіаторів (речовин, що передають нервові імпульси в нейронах), кількість яких у головному мозку збільшується. До таких нейромедіатора належать норадреналін, допамін і серотонін. Основна дія і частина побічних ефектів пов’язано з надлишком цих нейромедіаторів. Дія нейромедіатора ацітелхоліна амітріптілін блоку і велика частина побічних ефектів пов’язана саме з цим.

Для того щоб звести побічні ефекти амітрітіліна до мінімуму, при призначенні цього препарату потрібно враховувати всі особливості механізму його дії та пов’язані з ним протипоказання для прийому цього препарату. Тому амітріптілін призначається тільки лікарем і відноситься до препаратів рецептурного відпуску в аптеці.

Побічні ефекти амітриптиліну, пов’язані з придушенням дії ацетилхоліну

Ацетилхолін — це нейромедіатор, який викликає ряд фізіологічних ефектів, припинення його дії (холіноблокуючу ефект) надає зворотну дію.

Холіноблокуюча дію амітриптиліну найчастіше проявляється на початку лікування. З часом організм адаптується до цього препарату (його призначають тривалими курсами на кілька тижнів) і пов’язані з нестачею ацетилхоліну побічні ефекти зазвичай зменшуються або проходять зовсім. До таких побічних ефектів належить, наприклад, парез акомодації ока — його райдужна оболонка перестає скорочуватися і зіниця не реагує на світло, залишаючись весь час розширеним, через що зір стає нечітким, як після закапування в очі розчину атропіну. Одночасно може підвищуватися внутрішньоочний тиск.

З боку шлунково-кишкового тракту блокування дії ацетилхоліну призводить до зниження секреції слини і появі сухості в роті. Пригнічується також рухова активність гладкої мускулатури кишечника, що призводить до запорів, в окремих випадках (рідко) переходять у непрохідність кишечнику. З цієї ж причини (зниження рухової активності гладкої мускулатури сечовивідних шляхів) відбувається затримка сечовипускання (тому амітриптилін протипоказаний при атонії сечового міхура). Іноді на тлі амітриптиліну підвищується температура тіла — наслідок недостатнього впливу ацетилхоліну на температурні центри в головному мозку.

Побічні ефекти з боку центральної та периферичної нервової системи

Амітриптилін — це препарат з психотропною дією, тобто надає значне дію на нервову систему, тому з боку центральної та периферичної нервової системи при його прийомі можуть з’являтися різноманітні побічні ефекти.

До таких побічних ефектів належать млявість, слабкість, підвищена стомлюваність, порушення сну і засипання (сон може супроводжуватися жахливими сновидіннями), головний біль, запаморочення, шум у вухах. Хворі можуть стати дратівливими, підвищується тривожність, страхи.

У деяких випадках виникає розлад в узгодженості скорочення окремих м’язів при довільних рухах (атаксія), що призводить до значних порушень рухів. Часто це супроводжується руховим збудженням.

Порушується координація рухів і концентрація уваги, стає важко вимовляти окремі звуки, склади і слова (дизартрія). Порушується чутливість — з’являється відчуття повзання мурашок по тілу. Іноді з’являється сплутаність свідомості, порушується орієнтація людини в просторі, розвиваються галюцинації — хворі бачать, чують і відчувають те, чого насправді немає. Можуть з’явитися судоми.

Побічні ефекти з боку інших органів і систем

Значні побічні ефекти можуть виникати з боку системи кровообігу. Це напади прискореного серцебиття і порушення серцевого ритму, серцеві блокади, «стрибуче» артеріальний тиск, ознаки серцевої недостатності, втрата свідомості.

Шлунково-кишковий тракт може відреагувати на амітриптилін нудотою, блювотою, печією, болями в шлунку, запори або проносами, іноді їх чергуванням. Розвиваються стоматити, порушуються смакові відчуття. Можуть виникати тимчасові порушення функції печінки.

Іноді розвиваються гормональні порушення у вигляді збільшення обсягу грудних залоз у чоловіків і у жінок і появи з них виділень, порушення статевих функцій, зміни кількості цукру крові.

У крові може зменшуватися загальна кількість лейкоцитів і тромбоцитів, що призводить до зниження імунітету і підвищеної кровоточивості. Одночасно підвищується кількість еозинофілів, що говорить про алергічному настрої організму.

Можливі також випадання волосся, збільшення лімфовузлів, надбавка у вазі, підвищена пітливість, алергічні реакції.

Амітриптилін — це препарат, який може давати багато побічних ефектів.

Галина Романенко

Замісна гормональна терапія (ЗГТ) може полегшити симптоми менопаузи , нормалізуючи рівень гормонів. Як правило, при такій терапії жінка щодня приймає невеликі дози естрогену. Жінкам, які не проходили гістеректомію, також можна давати синтетичний прогестерон. Така терапія називається комбінованої ЗГТ.

Комбінована ЗГТ

Комбінована ЗГТ може бути послідовною або безперервною. Послідовна ЗГТ підходить жінкам в період передменопаузи, коли у них час від часу ще трапляються менструальні кровотечі. Така терапія імітує нормальний менструальний цикл. Вона орієнтована на цикл, що складається з 28 днів, в кожний з яких жінка приймає естроген, а в останні 12-14 — естроген і прогестерон.

Якщо місячні у жінки трапляються дуже рідко, застосовується ЗГТ, що викликає кровотечі кожні три місяці. Якщо місячні відсутні протягом року і більше, можна переходити на безперервну ЗГТ.

У більшості випадків при ЗГТ жінка приймає гормональні пластирі, проте замість них можна використовувати пластирі, невеликі імплантати під шкірою, вагінальні кільця, гелі та назальні спреї для щоденного використання.

Найпоширенішими побічними ефектами ЗГТ є: нудота, болючість грудей, збільшення ваги і застій рідини в організмі. У більшості випадків ці симптоми проходять в перший місяць терапії. Якщо вони зберігаються протягом тривалого часу, потрібно звернутися до лікаря — можливо, вам слід обрати інший вид терапії.

Ефективність

ЗГТ усуває такі симптоми клімаксу, як припливи жару і сухість піхви, і, за відгуками багато жінок, допомагає в цілому відчувати себе набагато краще. У той же час, вона не завжди може допомогти при перепадах настрою, які спостерігаються у багатьох жінок під час менопаузи.

Ризики, пов’язані з ЗГТ

Для простоти аналізу захворюваність наводиться у вигляді «кількість захворювань на 10000». Це може означати як те, що в дослідженні тривалістю в один рік участь 10000 жінок, так і те, що дослідження тривало два роки і в ньому взяли участь 5000 жінок, і так далі.

• Рак грудей: ризик розвитку раку грудей у жінок, що не проходять ЗГТ становить 30 на 10000, у тих, хто проходить ЗГТ — 38 на 10000.
• Хвороби серця: без ЗГТ — 30 випадків на 10000, при ЗГТ — 37 випадків на 10000.
• Інсульт: без ЗГТ або під час прийому плацебо — 21 з 10000, при ЗГТ — 29 з 10000.
• Утворення тромбів: при прийомі плацебо — 16 з 10000, при ЗГТ — 34 з 10000.
• Рак ендометрія: точних даних щодо цього захворювання немає, але відомо, що тривала ЗГТ із застосуванням лише естрогену підвищує ризик аномальних утворень в ендометрії. Використання комбінованої ЗГТ знижує, але не виключає ризик розвитку раку ендометрію.

Рак грудей і ЗГТ

Фахівці давно говорять про те, що ЗГТ збільшує ризик розвитку раку грудей. Ризик стає тим більше, чим довше триває терапія. Після закінчення ЗГТ ризик починає знижуватися і приблизно за 5 років повертається до середнього для тих, хто не проходить ЗГТ.

У ході тривалих досліджень було виявлено, що:

• Приблизно у 32 з 1000 жінок старше 50 років, що не проходять ЗГТ, до досягнення віку 65 років діагностується рак грудей.
• У жінок старше 50 років, які проходять ЗГТ тільки із застосуванням естрогену, рак грудей діагностується в 33-34 випадках з 1000, до досягнення віку 65 років.
• У жінок, які починають проходити комбіновану ЗГТ у віці 50 років і продовжують її протягом 5 років, ймовірність розвитку раку грудей становить 38 на 1000.
• У жінок, які починають проходити ЗГТ тільки із застосуванням естрогену у віці 50 років і продовжує її 10 років, імовірність розвитку рака грудей складається 37 на 1000.
• У 51 жінки з 1000, що почали проходити комбіновану ЗГТ у віці 50 років і які продовжували 10 років, діагностують рак грудей.

З іншого боку, рак грудей у жінок, що проходять ЗГТ, зазвичай діагностують на більш ранніх термінах, і він легше піддається лікуванню, ніж у жінок, що не застосовують ЗГТ. Смертність, пов’язана з раком грудей, серед жінок, що використовують і не використовують ЗГТ, приблизно однакова.

Проте експерти не рекомендують проходити тривалу ЗГТ. В ідеалі для лікування симптомів клімаксу повинна призначатися нетривала ЗГТ; обраний метод лікування потрібно переглядати не рідше, ніж один раз на рік.

Крім того, ЗГТ може викликати формування доброякісних утворень у грудях. У більшості випадків вони не небезпечні, однак при їх появі необхідно проходити ретельне медичне обстеження.