Гомеопатія (від грецького «Гомі» — подібний і «патос» — хвороба) — метод альтернативної медицини, в основу якого покладено принцип «подібне лікується подібним» або закон подібності. Родоначальником гомеопатії вважається німецький лікар Самуїл Християн Ганеман, який в кінці XVIII століття розробив теорію про те, що багато хвороб можна вилікувати речовинами, їх зухвалими, але в нескінченно малих дозах. За теорією Ганемана, завдання гомеопатії полягає не в боротьбі з хворобою, а в допомозі і підтримці організму, стимулюванні імунного відгуку на речовину (на відміну від традційної медицини, яка намагається нейтралізувати хвороба хімічними препаратами, нерідко викликаючи ускладнення).

Що таке закон подібності

Закон подібності — основоположний принцип гомеопатичного методу, який свідчить, що речовина, здатне у великих дозах викликати визначені симптоми в організмі, в малих дозах здатне схожі симптоми лікувати, тобто подібне лікується подібним.

Що таке гомеопатичні засоби

Гомеопатичне засіб може бути приготоване практично з будь-яких речовин, взятих з природи, тому існують ліки тваринного, рослинного і мінерального походження. Рослинних препаратів в гомеопатії найбільше. Ліки неорганічного походження, яких у гомеопатії також дуже багато, готують із природних мінералів, металів, їх солей та інших хімічних сполук. Найменшу групу гомеопатичних ліків складають препарати тваринного походження.

Необхідна речовина подрібнюється і розчиняється в спирті (або воді), після чого проходить тривалий процес потенціювання. Це основний спосіб приготування гомеопатичних препаратів, в ході якого речовина неодноразово розводять і струшують (інтенсивне перемішування розчину). У міру збільшення числа розведень концентрація вихідної речовини зменшується аж до нуля, а лікувальна дія — посилюється. Існує два види розведень — сотенне (С) і десяткове (X). Букви, що стоять в назві кошти за римськими цифрами, відображають ступінь розведення. При сотенному розведенні «С» концентрація кошти на кожному етапі зменшується в сто разів, при десятковому розведенні «X» — в десять разів, при цьому кожен етап супроводжується інтенсивним струшуванням.

Гомеопатичні препарати продаються в гранулах або пігулках (на основі лактози і / або сахарози), а перед вживанням їх розводять гомеопатичним розчином. У готовому гомеопатичному засобі залишається небагато молекул вихідної речовини (у гомеопатії вважається, що чим менше концентрація речовини, тим ефективніше препарат).

За яким принципом призначають гомеопатичні засоби

На відміну від традиційних лікарських препаратів, що призначаються для лікування конкретних захворювань, гомеопатичні засоби підбираються індивідуально, залежно від унікальних особливостей кожної людини. Лікарі-гомеопати вважають, що, приступаючи до лікування пацієнта, необхідно враховувати його спосіб життя, професію, відносини з родичами, враховувати фізичні і психологічні навантаження, тому при підборі засобу проводять тривалий співбесіду, щоб з’ясувати всі індивідуальні особливості пацієнта.

З цієї ж причини на етикетках гомеопатичних препаратів, що продаються в аптеках, зазвичай вказують не хвороби, а специфічні симптоми, для усунення яких вони призначені.

Наукове обгрунтування ефективності гомеопатичних препаратів

Аналіз низки клінічних випробувань, в яких контрольна група приймала плацебо, показав, що гомеопатичні препарати більш ефективні, ніж плацебо при лікуванні різних захворювань. Крім того, результати довільно вибраних контрольованих випробувань показують, що гомеопатія дуже ефективна при лікуванні грипу та алергії. Однак ефективність гомеопатії при лікуванні більшості захворювань не доведена, тому ставлення медичного співтовариства до цього методу залишається недовірливим.

Показання до застосування гомеопатичних засобів

Гомеопатичні препарати показані при лікуванні ряду захворювань і станів, у тому числі:

• діареї;
• розладів і порушень, що виникають в подорожі;
• мігреней;
• емоційних травм і стресів;
• заколисування;
• грипу.

Побічні ефекти і протипоказання до застосування гомеопатичних засобів

Гомеопатичні засоби не мають протипоказань, не викликають токсичних або алергічних реакцій. Через вкрай низькій концентрації активної речовини гомеопатичні ліки не надають побічної дії. Прийом гомеопатичних засобів не становить загрози для здоров’я, їх можна приймати з раннього дитинства до глибокої старості.

У кожної жінки цикл місячних має свої індивідуальні особливості. Але є й загальні ознаки нормального менструального циклу. Якщо у жінки порушені ці основні ознаки, то страждає її дітородна функція. Найчастіше такі зміни пов’язані з порушенням гормонального фону.

Нормальний менструальний цикл

Менструальний цикл являє собою нормальний фізіологічний процес з циклічними змінами в організмі жінки. У менструальному циклі виділяють наступні етапи:

• дозрівання в яєчнику яйцеклітини, укладеної в особливий пухирець (фолікул); цей процес відбувається в першій половині менструального циклу з першого дня (це перший день менструації) і по 14-16 день; дозрівання фолікула відбувається під впливом фоллікулстімулірующего гормону (ФСГ) гіпофіза (головної залози внутрішньої секреції в організмі, яка має безпосередній вплив на вироблення статевих гормонів) і жіночих статевих гормонів естрогенів; в цей же період під впливом естрогенів розпушується і розростається внутрішня слизова оболонка матки, готуючись прийняти запліднену яйцеклітину;
• овуляція — розрив фолікула і вихід яйцеклітини в маткову трубу або в черевну порожнину, де вона з’єднується зі сперматозоїдом (запліднюється); овуляція відбувається на 14-16 день менструального циклу під впливом фоллікулстімулірующего гормону і естрогенів;
• освіту на місці фолікула, що розірвався тимчасової залози внутрішньої секреції — жовтого тіла, яке виділяє жіночий статевий гормон — прогестерон; формування жовтого тіла відбувається під впливом іншого гормону гіпофіза — лютеїнізуючого (ЛГ), який разом з естрогенами готує організм жінки до вагітності; якщо запліднення яйцеклітини не відбувається, то жовте тіло зменшується в розмірах і на його місці залишається тільки невеликий рубець; триває цей період з 14-16 по 28-30 день менструального циклу; так як гормональна підтримка підготовки організму до вагітності припиняється, настає відторгнення слизової оболонки матки , тобто менструація і одночасно починається новий менструальний цикл.

Жінка повинна не просто приблизно знати свій менструальний цикл, вона повинна вести постійні записи, які дозволили б їй надалі використовувати особливості свого циклу для запобігання від небажаної вагітності або, навпаки, для того, щоб з більшою ймовірністю зачати дитину.

Овуляція — оптимальний час для зачаття

Самий оптимальний період для зачаття — день овуляції і ще добу після неї. Деякі гінекологи додають до цього часу ще добу, як похибка в розрахунках. Статевий контакт, в результаті якого відбудеться запліднення яйцеклітини, можливий за кілька днів до овуляції, так як сперматозоїд зберігає свою життєздатність близько 5 днів і цілком може «дочекатися» виходу яйцеклітини. Для того щоб правильно розрахувати час зачаття, потрібно знати ознаки овуляції.

Ознаками овуляції є болі внизу живота в середині менструального циклу, підвищений статевий потяг, слизові виділення з піхви. Підтвердити овуляцію можна за допомогою ультразвукового дослідження, за допомогою домашнього лабораторного тесту (в аптеці продаються спеціальні тестові смужки для цього), і вимірювання базальної температури в прямій кишці (цьому жінку може навчити гінеколог).

Якщо жінка дуже хоче дитину, то вона повинна знати, що куріння, вживання спиртних напоїв і кави гальмує спочатку дозрівання фолікула, а потім вироблення гормону прогестерону, який є необхідним для перших днів і тижнів вагітності. Має значення і характер харчування: жінка повинна вживати більше рослинної їжі і дещо скоротити прийом м’яса.

Безпечний секс — це теж дуже важливо

Якщо жінка добре вивчила свій менструальний цикл, то вона може використовувати його особливості для того, щоб займатися безпечним сексом. Час для безпечного сексу ділиться на два періоди:

• період відносної стерильності — це перша половина менструального циклу, до овуляції, в цей час в організмі жінки немає яйцеклітини, тому і запліднювати нічого; період називається відносно стерильним тому, що статевий акт, який стався в цей період, все ж може призвести до зачаття: сперматозоїди «дочекаються своєї години»;
• період абсолютної стерильності — це час, починаючи з 3-х діб після овуляції і до кінця менструального циклу; в цей період яйцеклітина відсутня і з’явиться ще не скоро, тому у сперматозоїда немає шансів її «дочекатися».

Розрахунок періодів менструального циклу

Це складно. Спочатку необхідно скрупульозно записувати всі дані менструального циклу протягом не менше півроку. Після цього вибирають найкоротший і найдовший менструальні цикли, від короткого віднімають число 18 — виходить день початку небезпечного періоду, наприклад, 28 — 18 = 10 (10-ий день менструального циклу). Від довгого періоду віднімають число 11: 30-11 = 19 (19-ий день менструального циклу). Виходить, що небезпечний період буде з 10-го по 19-ий день менструального циклу.

Цей метод хороший тільки в тому випадку, коли тривалість менструального циклу не має виражених перепадів, в іншому випадку він стає ненадійним.

Знати особливості свого менструального циклу повинна кожна жінка.

Компульсивное або неконтрольоване переїдання — розлад харчової поведінки, від якого страждають мільйони людей у всьому світі, особливо в розвинених країнах. Як і у випадках з іншими розладами харчової поведінки (анорексія і булімія), люди, що страждають компульсивним переїданням, відрізняються зниженою самооцінкою; їм здається, що вони не можуть контролювати, що відбувається, часто відчувають себе безпорадними. Принаймні половина людей з цим розладом відчувають себе пригнічено і впадають у депресію. Вони відзначають, що переїдання часто супроводжує зміну настрою, особливо, коли вони відчувають роздратування, злість, смуток, хвилювання, розлад, або переживають стрес.

Психологи і лікарі стверджують, що багатьох людей з компульсивним обжерливістю об’єднує їх поведінку і вираз емоцій, у тому числі зловживання алкоголем, імпульсивність і нездатність нести відповідальність за себе і за свої дії. Від булімії це розлад харчової поведінки відрізняється тим, що за ним не слідують період чистки. Через це люди, які страждають компульсивним переїданням, часто набирають зайву вагу або страждають ожирінням.

Компульсивное переїдання більш характерно для жінок, ніж для чоловіків. Співвідношення таке: 3 жінки та 2 чоловіки. Від цього розладу можуть страждати представники всіх рас.

Люди, що страждають від ожиріння і мають цей розлад, часто набирають зайву вагу вже в молодому віці, на відміну від тих, хто не має даного розладу. Вони можуть якийсь час дотримуватися дієти, і швидко скинути вагу, а потім з такою ж швидкістю знову набрати вагу.

Причини компульсивного переїдання

Точні причини розладу компульсивного переїдання досі невідомі, і вчені тільки починають розуміти наслідки розладу і фактори, що впливають на його розвиток. Як і при інших харчових розладах, прийнято вважати, що розлад компульсивного переїдання є наслідком поєднання психологічних, біологічних факторів, а також факторів навколишнього середовища.

Розлад компульсивного переїдання пов’язують з іншими розладами психічного здоров’я. Майже половина всіх людей, що страждають розладом компульсивного переїдання, страждали або страждають депресією, однак точна природа цього зв’язку залишається неясною. Багато людей говорять про те, що гнів, смуток, туга, тривожність або інші негативні емоції можуть викликати напад компульсивного переїдання.

Харчові розлади, включаючи розлад компульсивного переїдання, мають тенденцію розвитку у сім’ях, що дає привід підозрювати, що схильність харчових розладів можна успадкувати. Дослідники також перевіряють те, як хімічні речовини мозку й метаболізм (спосіб, яким тіло спалює калорії) впливає на розвиток розлади компульсивного переїдання. Деякі вчені припускають, що в цьому беруть участь гени, так як даний розлад часто виникає у декількох членів сім’ї відразу.

Люди, що страждають розладом компульсивного переїдання, часто походять із сімей, в яких прийнято переїдання, або які приділяють ненормально велику увагу їжі; наприклад, використовуючи її як заохочення або засіб компенсації.

Певні моделі поведінки та емоційні проблеми більш характерні для людей, які мають цей розлад. Наприклад, зловживання алкоголем, раптове імпульсивна поведінка, відсутність відповідальності, коли людина не відчуває себе частиною суспільства, коли людина перестає говорити про свої почуття і не помічає їх.

Лікувати анорексію непросто, а допомогти деяким хворим буває особливо важко. Хвороба дуже підступна і зачіпає не лише тіло, але й розум пацієнтів, так що часто вони навідріз відмовляються, по-перше, визнавати, що хворі, а по-друге, робити які-небудь дії, щоб вилікуватися (навіщо лікуватися, якщо немає хвороби ?). Часто пацієнти так довго відмовляються звертатися до лікаря, що їх привозять до лікарні у вкрай важкому стані.

Проблема в тому, що, навіть перебуваючи в крайньому ступені виснаження, пацієнти не помічають, що з ними щось не так. Більш того, вони продовжують вважати себе товстими і навіть не думають припинити дієту. Якщо ви помічаєте, що ваша близька людина через анорексії близький до виснаження, негайно викликайте лікаря.

Після того, як стан пацієнта стабілізується (це домагаються, в тому числі, за допомогою харчування через крапельницю), починається процес лікування, який може зайняти дуже багато часу. Багато лікуються від анорексії роками, час від часу переживаючи зриви. Це не страшно, принаймні, поки сам пацієнт хоче вилікуватися, його шанси на одужання досить великі.

Психотерапія

Після встановлення довірчих відносин з пацієнтом психотерапевт зосереджується на декількох аспектах. Сприйняття власного тіла — одна з головних проблем, з якою доводиться стикатися під час лікування анорексії. Пацієнт буквально одержимий своїм зовнішнім виглядом і вагою, його судження про них далекі від об’єктивних, він дійсно дуже боїться набрати зайву вагу, а оскільки саме цього від нього хочуть лікарі, переживає сильний стрес.

Потрібно допомогти пацієнтові зрозуміти, що таке нормальна вага тіла, і чому його треба підтримувати. Але набагато важливіше навчити його ставитися до себе так, щоб його самооцінка не залежала від того, скільки він важить, наскільки він худий чи не худий.

Повернемося в дитинство

Негативне сприйняття самого себе часто буває викликано пережитими в дитинстві травмуючими подіями. У людини може розвинутися фіксація на своєму тілі і вазі, якщо, наприклад, батьки часто говорили йому, що він занадто товстий, або якщо його дражнили в школі. Реальна вага при цьому не має значення — такий досвід може однаково відбитися і на людині з ожирінням, і на те, у кого зайвої ваги немає і в помині. Іноді використовується сімейна терапія, особливо якщо анорексією хворий підліток. Це допомагає підлітку більше довіряти батькам, а батькам — краще розуміти свою дитину.

Групова терапія теж дуже ефективна, оскільки дозволяє пацієнтам побачити, що вони не одні зіткнулися з такою проблемою. Дуже важливо, щоб пацієнти з анорексією проходили лікування в доброзичливій, теплій атмосфері, де ніхто не зміг би критикувати їх поведінка або зовнішній вигляд і тим самим, можливо, викликати рецидив.

Госпіталізація

Прийняти рішення про госпіталізацію сам хворий у більшості випадків не може, і це доводиться робити його близьким, коли вони бачать, що стан стає критичним. Це нелегке рішення, але в кожному разі це набагато краще, ніж дозволити людині померти від голоду — а саме це може статися, адже він сам не розуміє, яку небезпеку наражає себе, а нагодувати його насильно вам не вдасться.

Майте на увазі, що, коли хворий побачить, що ви серйозно мають намір відправити його в лікарню, він може почати говорити, що воліє лікуватися альтернативними методами, що це краще, ніж дозволити лікарям напхати себе хімією і т.п. Анорексікі завзято захищають свою манію і можуть бути дуже переконливі, але ви ні в якому разі не повинні піддаватися на ці вмовляння. Альтернативні методи при лікуванні анорексії застосовувалися вже не раз — і безуспішно.

Що робити лікарям?

У лікарні перша задача лікарів — запобігти подальшому погіршенню стану хворого. Потім до нього будуть застосовувати різні методи лікування. Зазвичай пацієнтів з анорексією випускають із лікарні, тільки коли фахівцям вдається змусити їх спокійніше ставиться до свого тіла і їжі, тобто коли пацієнти перестають становити небезпеку для самих себе.

При лікуванні анорексії дуже ефективними можуть виявитися антидепресанти, наприклад, амітриптилін. Хлорпромазин допомагає при нав’язливих станах, підвищеної тривожності і збудливості.

Ксенікал — це торгова назва препарату інгібування ліпаз під назвою орлістат. Ксенікал, за даними досліджень, може використовуватися як для позбавлення від зайвої ваги, так і для підтримки ваги, навіть у пацієнтів з високим артеріальним тиском, діабетом, високим рівнем холестерину або серцевими захворюваннями. Під час прийому Ксенікалу важливо слідувати правильній дієті, щоб допомогти препарату ефективно працювати, а також для запобігання неприємних побічних ефектів. Завжди необхідно консультуватися зі своїм лікарем перед тим як почати дієту, особливо якщо є проблеми зі здоров’ям.

Як він працює

Типова дозування — капсули по 120 мг, які потрібно приймати три рази на день з їжею, що містить жири, запиваючи водою. Під час процесу травлення Ксенікал діє шляхом приєднання та блокування близько третини травних ферментів, званих ліпазами, які необхідні для харчового жирового обміну. В результаті, частина спожитих харчових жирів залишається неперетравленої, стає частиною стільця і виводиться з організму під час дефекації.

Вимоги до дієти (споживання жирів)

Оскільки Ксенікал працює в поєднанні з присутнім у раціоні жиром, в кожному прийомі їжі для його роботи повинне бути присутнім деяка кількість жиру. У цілому, дієта, відповідна використанню з Ксенікалом — це низькокалорійна дієта, яка поставляє не більше 30 відсотків добових калорій з жиру, або близько 10 відсотків на кожний прийом їжі.

Основні принципи дієти

Якщо лікар не дає інших рекомендацій, можна дотримуватися дієти, яка включає в себе різноманітні високоживильні продукти або продукти з високою харчовою цінністю і низьким вмістом калорій. Рекомендованими продуктами є фрукти і овочі, неочищені цільні зерна, жирна риба, така як лосось, форель або оселедець, не менше двох разів на тиждень, пісне м’ясо і знежирені або нежирні молочні продукти. Потрібно тримати під контролем рівень холестерину, а також забезпечити ефективну дію Ксенікалу, вживаючи ненасичені жири, такі як рослинна олія, риба і горіхи, замість насичених жирів, які містяться в жирному червоному м’ясі, продукти з цільного молока і обробленому м’ясі. Нарешті, рекомендується скоротити споживання солі до 1500 мг на добу або менше.

Засвоєння вітамінів

Оскільки Ксенікал зменшує всмоктування жирів, він також знижує засвоєння жиророзчинних вітамінів D, E і К, а також бета-каротину. Щоб запобігти недолік цих жиророзчинних вітамінів в організмі, щоденний прийом полівітамінів має велике значення. Не менш важливо піклуватися про те, щоб прийом вітамінів відбувався в потрібний час, щоб переконатися, що Ксенікал не впливає на абсорбцію. Гарний час для прийому вітамінів — за дві години до або після їжі або безпосередньо перед сном.

Побічні ефекти

Якщо дотримуватися рекомендацій по щоденному змістом жиру в їжі, основним побічним ефектом буде зміна стільця. Ці побічні ефекти, такі як рідкий стілець, гази з жирними кров’яними виділеннями і болю в прямій кишці, повинні зникнути після перших декількох тижнів лікування. Якщо вони не зникають, потрібно повідомити про це лікаря, також як у випадку таких серйозних побічних ефектів як висип, нудота або блювота, пожовтіння шкіри або очей, крайня втома або постійні болі в шлунку.

Потрібно мати на увазі

Ксенікал не пригнічує апетит. Ксенікал є препаратом, який впливає на травну систему, і його призначають тільки при значному надлишковій вазі. Почавши лікування Ксенікалом, важливо залишатися під наглядом лікаря. Необхідно буде відслідковувати результати, і коригувати добові калорії і програми фізичних вправ.