Він зробив для мене більше, ніж всі інші викладачі разом взяті. Він навчив мене бути сильним.

Сьогодні я випадково був в університеті (чому – можливо напишу потім).

Зайшов на бруси.  Ну і там зустрів цього викладача знову.

Якийсь студент казав: “Я не можу зробити ні разу”. (Я побачив в ньому себе).

І тут я постав – як живий приклад.  Не робив на брусах жодного разу, не підтягувався жодного разу. На першому курсі я був зовсім слабкий. А зараз став сильніший за інших. Не тільки фізично, а й духовно.

Зараз би всі нормативи здав на “п’ятірку”, ще й з запасом.

Мав би подякувати викладачу, але він сам розуміє, що зі своєю функцію він справився на всі 100%. Це безцінно.

Як же все відбувалось? 

На перший курс я прийшов взагалі – ні підтягнутись, ні віджатись нормально, на брусах теж ні разу не міг зробити.

Шукав якусь довідку, щоб типу була спец-група. Але він також на те не купився.

Для початку, він сказав: “Потрібно, щоб був прогрес.” Не обов’язково підтягуватись по 20 разів. Від сесії до сесії я почав додавати. Я почав бігати! Адже вирішувалась доля стипендії.

Ну от, на якомусь, здається, третьому курсі, трапилась цікава ситуації.

З мене вимагалось підтягнутись 11 разів, але я так і не зміг, лише 10. Але вчитель всеодно поставив мені відмінно, адже цього мені не вистачало до підвищеної стипендії. Типу авансом.

Я виправдав сподівання, мені просто був потрібен час. Ну і сила волі звичайно. І зупинятись я не буду 🙂 Нещодавно підтягнувся 18 разів,  а на брусах роблю не менше 20.

Звичайно, все завдяки учителю фізкультури…