Депресія – хоча це, можливо, для деяких прозвучить як новина – така ж хвороба, як грип або розлад кишечнику. Вона починається через якісь неполадки в нашому психоневрологічному апараті, які неможливо перемогти однією лише силою волі і проти яких існує цілий набір терапевтичних засобів, включаючи всім відомі антидепресанти.
При цьому варто, напевно, ще раз обумовити, що ми під депресією розуміємо не звичайну нудьгу, а клінічне захворювання.
Депресія може виникнути через довготривалий поганий настрій (Фото Shutterstock.)
Очевидно, що, як і будь-яке захворювання, депресія повинна підпорядковуватися звичайним клінічним правилам. І одне з таких правил свідчить: хворобі легше запобігти, ніж потім лікувати її, а якщо вона вже почалася, то краще зловити її на самому початку розвитку.
Чи справедливо це для депресії? І якщо справедливо, як вибрати момент, щоб завдати їй удару на випередження?
Цими питаннями зайнялися Мартен Шеффер (Marten Scheffer) і його колеги з Вагенінгенского університету (Голландія), а також фахівці з Австралії та США.
Дослідники попросили 600 людей, здорових і з депресією, протягом 5-6 днів простежити за своїми емоціями. Десять раз протягом кожного дня наручний годинник випробовуваних видавав звуковий сигнал, нагадуючи про те, що потрібно зробити запис про емоції, які в той момент відчувала людина.
Емоції групувалися за чотирма видами: радість, задоволення, тривога і смуток. Відзначати потрібно було не тільки «що», а й «наскільки», тобто вказувати силу пережитого стану.
Через 6-8 тижнів після цього учасники експерименту заповнювали опитувальник, який виявляв ступінь їх депресивності. Як пишуть дослідники в PNAS, деякі перейшли в більш важку стадію депресії – але, що цікаво, це чітко відповідало динаміці їх настроїв, яку відстежували за кілька тижнів до цього.
Більш того, в емоційній динаміці можна було виокремити переломний момент, коли «критична маса» емоцій сягає такого значення, що стан системи – в даному випадку психіки – змінюється швидко і сильно.
Уявімо людину, яка знаходиться в емоційній рівновазі, не відчуваючи ніякого негативу. У такому випадку кожна негативна емоція викликає відхилення від стану рівноваги, і чим довше вона присутня, тим далі психіка відходить від рівноважного позитивного стану.
Чим довше людина тривожиться, сумує і т.д., тим ближча вона до переломної точки. І тут дуже важливо стежити не за миттєвою емоцією, не за миттєвим стресом, а за тим, як довго зберігаються наслідки цього стресу.
Людина може впасти в тривожний стан після неприємної розмови, але якщо це тривожний стан залишився і наступного дня, можна і потрібно говорити про серйозний ризик депресії.
Надалі такий стан може розвинутися в звичайні симптоми депресії: підвищена стомлюваність, психічне виснаження, труднощі з концентрацією тощо, і на цьому етапі впоратися з депресією буде вже важко.
Але якщо вгадати момент і зупинити розвиток хвороби до того, як вона набере «критичної маси» і пройде точку неповернення, можна обійтися набагато меншими терапевтичними зусиллями.
І в цьому, як сподіваються автори роботи, виявлена ними математична закономірність розвитку депресії надасть психоневрологам неоціненну допомогу.