Клік мишкою – і борт номер чотири отримує команду слідувати по прокладеному спеціально для нього маршрутом через гори. Всього під вашим командуванням знаходяться п’ять безпілотників, кожен з яких летить в свій пункт призначення.
Автоматика слухняно виконує накази, можна розслабитися. Але пристрій, що стежить за вашим мозком, бачить, що людина взяла паузу, і, вважаючи, що ви здатні на більше, додає новий літачок в південно-східному кутку карти.
Завдання ПЗ – утримувати розум біомаси в стані потоку, повністю сконцентрованим. Якщо роботи занадто мало і увага слабшає, з’являються нові безпілотники. Якщо «диспетчер» втомлюється, комп’ютер прибирає один літачок.
Система стежить за ступенем завантаження, подаючи світлові імпульси на прифронтальную кору 12 раз в секунду. Кількість світла, яке було поглинуто і віддзеркалено оксигенованим і безкисневим гемоглобіном в крові, дозволяє судити про те, наскільки мозок занурений у процес.
Чим напруженіша робота, тим сильніше кров насичується киснем. Сигнал, який надходить завдяки функціональній спектроскопії в найближчій інфрачервоній області (fNIRS), відповідним чином інтерпретується.
Для проведення експериментів використовується громіздкий агрегат з великою кількістю оптоволоконних кабелів, а до лоба добровольця кріпиться масив світлодіодів. По кабелях «Думки» передаються в пристрій, що перетворює світлові сигнали в електричні.
Слід зауважити, що системи fNIRS далеко не завжди настільки великі. Цього року, наприклад, Софі Пайпер з берлінського медичного інституту Шаріте (ФРН) випробувала портативний пристрій на велосипедистах; до речі, вперше fNIRS використовувалася на вулиці.
Ден Аферган з Університету Тафтса (США) теж не збирається весь час запускати віртуальні літачки в стінах лабораторії. Він має намір портувати свою систему на платформу Google Glass.
Чіп, який можна буде вбудовувати в окуляри доповненої реальності, вже майже готовий. Досить буде надіти спеціальну головний пов’язку. У кінцевому рахунку це буде навігаційна система, що реагує на ступінь уваги водія автомобіля.
Якщо концентрація на високому рівні, Glass дає лише основні інструкції або аудіопідказки. Якщо ж людина розфокусувалася (наприклад, на прямій ділянці дороги), окуляри завантажать його мозок більшою кількістю деталей, тобто змусять зібратися.
Аналогічним чином буде адаптований сервіс пошуку Google Now: він стане давати вказівки тільки в тому випадку, якщо власник пристрою буде готовий їх сприйняти.
До речі, fNIRS стане в нагоді і пілотам. Томас Мюлеманн з Цюріхського університету (Швейцарія) і його колеги провели експеримент з вимірювання рівня кисню в організмі льотчиків при падінні тиску в кабіні.
Це важливо, бо може призвести до втрати свідомості. Мабуть, існує механізм, який негайно реагує на екстремальну ситуацію подачею додаткової крові в мозок, щоб людина залишилася в свідомості і вижила…