На жаль, панкреатит в наш час досить часте явище і назва цього захворювання звично для наших вух. Панкреатит – це ніщо інше, як запалення підшлункової залози. Розрізняють гострий і хронічний панкреатит.
Гострий панкреатит – це гостре запалення підшлункової. Активізуються ферменти підшлункової залози, потім проникають у клітини інтерстиціальної тканини самої залози, тим самим підвищують проникність судин, викликаючи набряк органу. Прояви гострого панкреатиту мало приємні: гострі болі в надчеревній ділянці живота, найчастіше носять оперізувальний характер. Крім іншого, перебіг захворювання часто супроводжується блювотою, колапсом, порушенням стільця. Як правило, розвиток хронічного панкреатиту пов’язано безпосередньо з перенесеним пацієнтом раніше гострим панкреатитом, але ще є маса інших супутніх причин: захворювання печінки, захворювання щитовидної залози, атеросклерозу, виразкового коліт, гемохроматоз. Прояви гострого та хронічного захворювання можуть характеризуватися як слабкі больові, так і дуже сильні, аж до шокових станів.
Звичайно ж, лікувати панкреатит необхідно виключно в амбулаторних умовах і дуже важливо пройти всі необхідні дослідження, оскільки є можливість, за умови своєчасного лікування, повністю відновити стан підшлункової.
Процес лікування полягає в наступному: при гострому панкреатиті необхідно голодувати три дні; при болях приймати спазмалитиками; беруть також препарати, що знижують кислотність; важливо дотримуватися дрібного харчування з обмеженим вмістом тваринного жиру; ще необхідно приймати ферменти. При затяжних хронічних захворюваннях або в запущених випадках, може бути необхідне хірургічне втручання. Але запам’ятайте, що крім лікування самого панкреатиту, неодмінно потрібно знайти причини виникнення захворювання і також вжити заходів щодо їх усунення.
У народної медицини також є способи, як лікувати панкреатит:
- Приймати морквяно-картопляний сік, сік квашеної капусти.
- Пити настій з календули, м’яти перцевої, кукурудзяних рилець, ромашки польової та подорожника (виключно за наявності зниженої кислотності).
- Вживати спиртової настій кореня барбарису.
- Робити відвар золотого вуса, наполягати і пити приблизно по 50 мл (з дозою потрібно бути акуратними, підбирати індивідуально і обережно).
- Вживання свіжого відвару вівса (перебраний овес залити водою і через 30-40 годин викинути “порожні” зерна, решта просушити, перемолоти і заварювати, кип’ятячи близько 2 хв.) та ін